Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології: Монографія /Кресін О.В. (керівник авт. кол.), Луць Л.А., Мережко О.О., Бігун В.С., Лисенко О.М., Савчук С.В., Батанов О.В., Слободян Н.М; За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Серія "Енциклопедія порівняльного правознавства". - Вип. 3. - 256 с.

8. Методологические проблемы юридической науки. / Ред. Козюбра Н.И. - К.: Наукова думка, 1990. - 135 с.

2.1. Поняття методології юридичної компаративістики. Методологія – система наукових методів, якими користується наука для дослідження предметів та об’єктів наукового пізнання. У філософській літературі під методологією розуміється система принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про дану систему. В юридичній науці розповсюджена точка зору, відносно якої методологія розглядається як наука про методи та сукупність наукових методів, які застосовуються в процесі пізнання та дослідження відповідних об’єктів. Центральне місце в рамках методології науки займає поняття «метод» як її базова категорія. «Метод» - слово грецького походження, що означає «шлях до пізнання». В сучасному розумінні «метод» визначається як спосіб побудови та обґрунтування системи філософського та наукового знання, а також як сукупність прийомів організації практичного та теоретичного засвоєння дійсності. В юридичній літературі термін «метод» застосовується в таких значеннях:· спосіб;· дія, пов’язана із застосуванням способу;· спосіб діяльності· спосіб досягнення мети. Методологія порівняльного правознавства – упорядкована система, яка складається із порівняльно-правового методу та інших наукових методів, а також методики проведення порівняльно-правових досліджень (визн. рос вчений Гаврядов). Інші вчені визначають методологію юридичної компаративістики як глибокий і всебічний системний аналіз юридичних явищ, що існують в різних правових системах та порівнюються із застосуванням комплексу засобів порівняння з метою виявлення загальних, специфічних і не порівнюваних якостей. 2.2 Характеристик підходів до методології порівняльного правознавства

В юридичній науці існують різні підходи до розуміння сутності методології юридичної науки взагалі і методології компаративістики зокрема (вперше наукове бачення вказаних підходів сформулював В. Казимирчук).

- науковий підхід в рамках якого під методологією мають на увазі систему загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що застосовуються до права, - соціологічний, кібернетичний, системний та інші, а також вчення про ці методи. Недоліком такого підходу є те, що вона не дає уявлення про методологію права як про синтетичному знання, бо, згідно з цим підходом, що приватні науки, з одного боку, і правознавство - з іншого, існують як би самі по собі.

- філософський підхід, полягає в тому, що під методологією права мають на увазі застосування основних принципів і категорій філософії до права. З точки зору Д. Керімова, до них належать категорії діалектики, або гносеологічні категорії, а з точки зору А. Васильєва - категорії соціальної філософії. Але такий підхід і не визнає ніякої нової дисципліни на стику філософії та правознавства.

філософсько-правовий підхід, що припускає наявність особливої дисципліни, що виконує методологічну роль по відношенню до правознавства в цілому. Завданням цієї дисципліни є гносеологічний аналіз різних типів право розуміння і розуміння права.

Останній підхід видається більш привабливим, оскільки він дозволяє представити методологію права як деякий синтетичне знання, опосередковує ланка між філософією і теорією права, певний аспект філософії права, що полягає в гносеологічному аналізі підстав правової теорії. При такому розумінні методологія являє собою керівну ідею, систему світоглядних принципів, що проявляють себе на всьому шляху опанування того чи іншого об'єкта (у даному випадку права), а також обгрунтування такої ідеї.

Даний підхід відповідає усталеній поданням про те, що як метод може виступати будь-яка виражене в узагальненому вигляді знання, спрямоване на досягнення нового знання. Тому в системі правознавства кожна теорія більш загального (абстрактного) рівня виконує методологічну роль по відношенню до більш конкретної теорії, а також до практики (як безпосередньо, так і опосередковано через теорію проміжного рівня).

В даний час загальновизнаним є уявлення про комплексності, синтетичність методологічного знання. Так, на думку Д. Керімова, методологія права являє собою «Загальнонаукових феномен, що об'єднує всю сукупність принципів, засобів і методів пізнання (світогляд, філософські та методи пізнання вчення про них, загально - і частнонаучние поняття і методи), вироблених всіма суспільними науками, в тому числі і комплексом юридичних наук, і що застосовуються в процесі пізнання специфіки правової дійсності, її практичного перетворення».

Все це дає підстави говорити про методологію права в широкому сенсі як комплексі методологічних підходів і включати до неї:

1) методологію пізнання права;

2) методологію юридичної практики, виділяючи:

а) методологію правотворчості;

б) методологію правозастосування.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных