Хірургічне втручання у пацієнтів, які проходять антитромбоцитарну терапію 1 страница

⇐ Предыдущая 43 44 45 46 474849 50 51 52 Следующая ⇒

Лікування пацієнтів, що приймають ПАТТ, які звернулися з приводу хірургічного втручання, залежить від терміновості, ризику утворення тромбів та кровотечі у кожного окремого пацієнта в кожному окремому випадку. ⁸⁷⁸ Більшість хірургічних процедур можна проводити при ПАТТ або при застосуванні тільки АСК з прийнятним рівнем ризику розвитку кровотечі. Для визначення групи ризику (кровотечі та тромбозу) пацієнта та обрання найкращої стратегії необхідна взаємодія фахівців різних галузей (кардіологів, анестезіологів, гематологів та хірургів). Дійсно, кровотечі, пов’язані з хірургічним втручанням, збільшують рівень смертності впродовж 30 днів та у віддаленому періоді. ⁵⁷³

Обсерваційні дані масштабного когортного дослідження (встановлення 124 844 BMS або DES) показують, що найсильнішими факторами ризику виникнення MACE після некардіологічного хірургічного втручання є неелективне хірургічне втручання, інфаркт міокарда в анамнезі впродовж найближчих 6 місяців після хірургічного втручання та тяжке серцеве захворювання.

Тоді як час проведення хірургічного втручання асоціювався з наявністю MACE впродовж перших 6 місяців після ПКВ, цей факт більше не мав значення через 6 місяців. ⁶⁶³ Слід зазначити, що тип стента (BMS або DES) не був пов’язаний з MACE після хірургічного втручання. Задля зниження ризику кровотечі та тромбозів слід відкладати рекомендовані, але необов’язкові некардіологічні хірургічні втручання до завершення повного курсу призначеної ПАТТ (найкраще через 6 місяців на фоні стабільної ІХС та через 1 рік на фоні ГКС), і це хірургічне втручання слід проводити без припинення застосування аспірину, якщо це можливо. Коротший термін ПАТТ може бути виправданий неможливістю відкласти хірургічне втручання.

При підготовці до хірургічних процедур в групі від високого до дуже високого ризику кровотечі рекомендується припинити застосування клопідогрелю за 5 днів до хірургічного втручання задля зниження ризику виникнення кровотечі та необхідності переливання крові, та одночасно продовжувати прийом АСК впродовж передопераційного періоду. ⁸⁷⁹ Прийом прасугрелю слід припинити за 7 днів до хірургічного втручання через його більш тривале та ефективне пригнічення утворення тромбів, в порівнянні з клопідогрелем.

Цікаво, що незважаючи на вищу частоту масивної кровотечі за шкалою TIMI (ВШ 4,73; 95% ДІ 1,9–11,8), переливання тромбоцитарної маси та повторні хірургічні обстеження з приводу кровотечі, прасугрель був пов’язаний з нижчим рівнем смертності після АКШ, ніж клопідогрель в невеликій підгрупі пацієнтів в дослідженні TRITON-TIMI 38 (2,3% в порівнянні з 8,7%, відповідно; середнє ВШ 0,26; P=0,025). ⁸⁸⁰ Більшість випадків АКШ були запланованими та проводилися після завершення підготовчих процедур, і зазвичай прийом досліджуваного препарату після АКШ відновлювався. В дослідженні PLATO у підгрупі пацієнтів, що проходили АКШ через 7 днів після останнього прийому досліджуваного препарату (3–5 днів), тікагрелор у порівнянні з клопідогрелем був також пов’язаний з нижчим рівнем загальної смертності (4,6% в порівнянні з 9,2%, відповідно; P=0,002) без підвищеного ризику кровотечі, пов’язаної з АКШ. ⁸⁸¹ Більш ніж в половині випадків АКШ проводили під час підготовчих процедур. Це пояснювало меншу кількість смертей, пов’язаних з кровотечею та інфекцією, так само як і меншою кількістю ішемічних ускладнень. Всього 37% пацієнтів не відновили прийом досліджуваного препарату впродовж 7 днів після припинення.

Таким чином, припинення прийому інгібіторів P2Y₁₂ не рекомендується в групах високого ризику, в яких продовжується ішемія, та високим анатомічним ризиком (наприклад, ураженням стовбура ЛКА або тяжким багатосудинним ураженням). Таким пацієнтам слід проходити АКШ, продовжуючи прийом інгібіторів P2Y₁₂, і в той же час приділяючи особливу увагу зменшенню ризику виникнення кровотечі. Може бути виправданим – хоча б у пацієнтів дуже високої групи ризику – утримання від застосування інгібіторів P2Y₁₂ перед хірургічним втручанням, навіть серед тих, у кого є активна ішемія, та приділити увагу перехідній стратегії (дивіться нижче). Слід повернутися до ПАТТ якомога швидше, включаючи навантажувальну дозу клопідогрелю, тікагрелору або прасугрелю (якщо можливо впродовж 24 годин після хірургічного втручання), тим не менш оптимальний час відновлення застосування лікарського засобу після хірургічного втручання з приводу АКШ залишається невизначеним.

Моніторинг лікування з аналізом безпосередньо біля ліжка хворого передбачали скоріше як опцію до протоколу переривання лікування, ніж застосування випадкового, специфічного періоду. Пригнічення тромбоцитів у відповідь на застосування клопідогрелю визначає кровотечу, пов’язану з АКШ, ⁸⁸² а стратегія, заснована на передопераційному дослідженні тромбоцитарної функції, для визначення часу проведення АКШ у пацієнтів, що приймали клопідогрель, призводить до скорочення часу очікування на ~ 50% у порівнянні з рекомендованим у поточних Рекомендаціях. ⁸⁸³ З цих причин оновлення рекомендацій Асоціації торакальних хірургів 2012 року передбачає, що відкладання антитромбоцитарної терапії на день чи два обґрунтоване для зниження ризику кровотечі та утворення тромбів у пацієнтів з ГКС. ⁸⁷⁹

У ситуаціях дуже високого ризику, таких як перший тиждень після встановлення стента, передбачається, що пацієнта протягом 5 днів перед хірургічним втручанням можливо слід переключити з клопідогрелю на антитромбоцитарний засіб з коротким періодом напіввиведення (наприклад, внутрішньовенні інгібітори ГП IIb/IIIa, тірофібан або ептифібатид) з припиненням вливання за 4 години до хірургічного втручання, ⁸⁸⁴ ґрунтуючись виключно на фармакодинамічних та фармакокінетичних дослідженнях на підтримку цього підходу.

У дослідженні «Перехідна антикоагуляція у пацієнтів, які потребують тимчасового переривання терапії варфарином при рекомендованих інвазивних процедурах або хірургічному втручанні» (BRIDGE) було досліджено застосування кангрелору (внутрішньовенного зворотно-діючого інгібітора P2Y₁₂ рецепторів тромбоцитів) порівнювалось з плацебо для переходу пацієнтів, які приймали тієнопіридин, до проведення АКШ. ⁸⁵⁴

Прийом пероральних інгібіторів P2Y₁₂ було припинено за 48 годин до АКШ. Кангрелор призвів до вищого рівня підтримки пригнічення тромбоцитів (основний очікуваний результат, P2Y₁₂реагуючих одиниць <240; 98,8% (83/84) в порівнянні з 19,0% (16/84), відповідно; ВР 5,2; 95% ДІ 3,3–8,1; P<0,001). Перехід за допомогою продовження інфузій кангрелору не збільшив частоти масивних кровотеч перед хірургічним втручанням.

Заміна ПАТТ НМГ чи НФГ. ⁸⁸⁵ При хірургічних процедурах в групах від низького до помірного ризику кровотечі хірургам слід відмовитися від операції при продовженні ПАТТ.

Можна зробити висновок, що клопідогрель після АКШ виявляється безпечним та ефективним відповідно до найновішого мета-аналізу п’яти рандомізованих досліджень та шести неекспериментальних досліджень, які включали 25 728 пацієнтів, що приймали клопідогрель додатково до АСК замість прийому тільки АСК, який показав краще раннє розкриття венозного трансплантату (ВР 0,59; 95% ДІ 0,43–0,82; P=0,02) та нижчий рівень внутрішньолікарняної смертності впродовж 30 днів (0,8% в порівнянні з 1,9%; P<0,0001). ⁸⁸⁶ Покращення рівня смертності після АКШ у дослідженнях PLATO та TRITON-TIMI 38 передбачає, що тікагрелор та прасугрель можна знову починати приймати після АКШ; однак свідчення обмежені лише однією третиною пацієнтів, які відновили прийом тікагрелору у PLATO і відсутністю рандомізованого оцінювання. ⁸⁸¹

Пацієнти з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти. Можна провести процедуру швидкої десенсибілізації пацієнтам з гіперчутливістю до АСК, яким необхідна терапія цим препаратом. ⁸⁹⁸ Клопідогрель в дозі 75 мг на добу є відповідною альтернативою для пацієнтів з непереносимістю або алергією на АСК при довготривалому лікуванні. ⁸⁹⁹ Альтернативно у випадку непереносимості аспірину можна віддати перевагу новітньому інгібітору P2Y₁₂ (прасугрелю або тікогрелору) над клопідогрелем, як єдиній антитромбоцитарній терапії обмеженого терміну застосування (від 1 до 6 місяців) після ПКВ.

Тромбоцитопенія, спричинена гепарином. У пацієнтів з тромбоцитопенією, спричиненою гепарином, не слід застосовувати ані НФГ, ані НМГ внаслідок міркувань щодо перехресної реактивності. В такому випадку бівалірудин буде найкращим варіантом антикоагулянта; іншими альтернативами є аргатробан, хірудин, лепірудин та данапароїд.

Таблиця 60. Загальні рекомендації щодо антитробоцитарної терапії

Рекомендації Клас ^а Рівень ^b Посилання ^с

У пацієнтів з кровотечею кишково-шлункового тракту або виразковою хворобою в анамнезі рекомендується застосовувати інгібітори протонного насоса в комбінації з ПАТТ, та відповідно у пацієнтів з іншими різноманітними факторами ризику (наприклад, інфікування Helicobacter pylori, вік ≥ 65 років, а також одночасне застосування антикоагулянтів, стероїдних або нестероїдних протизапальних засобів) І А 900, 901

Клопідогрель в дозі 75 мг на добу визначений як альтернативний засіб у випадку непереносимості АСК пацієнтами зі стабільною ІХС. I В

Дослідження тромбоцитарної функції або генетичне тестування може прийматися до уваги в особливих випадках підвищеного ризику (наприклад, наявність тромбозу стента в анамнезі; пов’язані проблеми; підозри щодо резистентності; високий ризик кровотечі). IIb С

Регулярне дослідження функції тромбоцитів або генетичне тестування (щодо клопідогрелю та АСК) задля коригування антитромбоцитарної терапії перед та після рекомендованого стентування не рекомендується III А 778, 892

Переривання лікування

Не рекомендується переривати антитромбоцитарну терапію раніше рекомендованого терміну I С

Пацієнтам, що приймають інгібітори P2Y₁₂, яким потрібно не невідкладне значне хірургічне втручання (включаючи АКШ) слід врахувати те, що хірургічне втручання слід відкласти щонайменше на 5 днів після припинення прийому тікагрелору або клопідогрелю, та на 7 днів після застосування прасугрелю, якщо є клінічна можливість, та за виключенням пацієнтів групи високого ризику виникнення ішемічних ускладнень. IIа С

Слід прийняти до уваги схему прийому клопідогрелю після АКШ через те, що він вважається безпечним IIа С

Слід прийняти до уваги схему прийому тікагрелору або прасугрелю АКШ через те, що він вважається безпечним IIа С

Дослідження тромбоцитарної функції слід застосовувати для переривання антитромбоцитарної терапії у пацієнтів, що проходять хірургічне втручання з приводу АКШ IIа С

^a Клас рекомендації

^b Рівень свідчень

^c Посилання

АСК=ацетилсаліцилова кислота; АКШ=аортокоронарне шунтування; ПАТТ=подвійна антитромбоцитарна терапія.

18. Рефрактерна стенокардія

Термін «рефрактерна стенокардія» визначається як «хронічний стан, викликаний клінічно підтвердженою рекурентною ішемією міокарда за наявності ураження коронарних судин, яка не може бути адекватно контрольована комбінацією медикаментозної терапії, ангіопластики або аортокоронарного шунтування». Для цієї групи пацієнтів рекомендовані ряд нових фармакологічних засобів і немедикаментозних методів лікування (див. Таблицю 61).

До нефармакологічних відносяться методи зовнішньої контрпульсації і нейростимуляції. Їх застосування показало, що вони можуть полегшити симптоми і покращити якість життя пацієнтів, хоча переконливі докази щодо зменшення ішемії і смертності як і раніше відсутні.

Таблиця 61. Терапевтичні можливості лікування рефрактерної стенокардії

Рекомендації Клас Рівень доказовості

ПЗК (ЕЕСР) може застосовуватись для полегшення симптомів у пацієнтів зі стенокардією, рефрактерною до оптимальної медичної терапії та реваскуляризаційних стратегій. IIa B

ЧЕМС (TENS) може застосовуватися для полегшення симптомів у пацієнтів зі стенокардією, рефрактерною до оптимальної медичної терапії та реваскуляризаційних стратегій. IIb C

ССМ (SCS) може застосовуватися для полегшення симптомів та якості життя у пацієнтів зі стенокардією, рефрактерною до оптимальної медичної терапії та реваскуляризаційних стратегій. IIb B

ТМР (TMR) не показана пацієнтам після усунення симптомів рефрактерної стенокардії. III A

ПЗК (ЕЕСР) = підсилена зовнішня контрпульсація; ЧЕМС (TENS) = черезшкірна електроміостимуляція; ССМ (SCS) = стимуляція спинного мозку; ТМР (TMR) = трансміокардіальна реваскуляризація.

19. Первинна медична допомога

Лікарі первинної ланки повинні відігравати важливу роль у ідентифікації та веденні пацієнтів зі стабільною ІХС. Зокрема:

Виявляти пацієнтів з симптоматикою, яка передбачає можливий діагноз стабільної ІХС, для подальшого обстеження і лікування.

Виявляти хворих з підвищеним ризиком розвитку ІХС та проводити роботу щодо модифікації факторів ризику, включаючи зміни способу життя і терапевтичні заходи, з метою зменшення їх ризику у майбутньому.

Забезпечити, щоб пацієнти зі стабільною ІХС розуміли значення прийому, як симптоматичних, так прогноз-модифікуючих препаратів, тобто обох складових оптимальної медикаментозної терапії, а у відповідних випадках – переваги ПКВ або АКШ.

Забезпечити, з відповідними інтервалами, систематичний медичний нагляд/ диспансеризацію пацієнтів зі стабільною ІХС для повторної оцінки клінічних симптомів, прийому медикаментів і факторів ризику.

Список літератури

1. Head SJ, Kieser TM, Falk V, Huysmans HA, Kappetein AP. Coronary artery bypassgrafting: Part 1:the evolution over the first 50 years. Eur Heart J 2013;34(37):2862–2872

2. Grutzig A. Transluminal dilatation of coronary-artery stenosis. Lancet 1978;1(8058):263

3. Stefanini GG, Holmes DR Jr. Drug-eluting coronary-artery stents. N Engl J Med2013;368(3):254–265

4. Windecker S, Stortecky S, Stefanini GG, da Costa B, Rutjes AW, di Nisio M,Siletta MG, Maione A, Alfonso F, Clemmensen P, Collet JP, Cremer J, Falk F,Filippatos G, Hamm C, Head SJ, Kappetein AP, Kastrati A, Knuuti J,Landmesser U, Laufer G, Neumann FJ, Richter D, Schauerte P, Sousa-Uva M,Taggart D, Torracca L, Valgimigli M, WijnsW, Witkowski A, Kolh P, Juni P. Revascularisationvs. Medical Treatment in Patients With Stable Coronary Artery Disease: ANetwork Meta-Analysis. BMJ. 2014 Jun 23;348:g3859

5. Head SJ, Kaul S, MackMJ, SerruysPW, TaggartDP, HolmesDRJr., Leon MB, Marco J,Bogers AJ, Kappetein AP. The rationale for Heart Team decision-making forpatients with stable, complex coronary artery disease. Eur Heart J 2013;34(32):2510–2518

5a. Campeau L. The Canadian Cardiovascular Society grading of angina pectoris revisited 30 years later. Can J Cardiol 2002;18:371–379.

6. Head SJ, Holmes DR Jr., Mack MJ, SerruysPW, MohrFW, Morice MC, Colombo A,Kappetein AP, Investigators S. Risk profile and 3-year outcomes from the SYNTAXpercutaneous coronary intervention and coronary artery bypass grafting nestedregistries. JACC Cardiovasc Interv 2012;5(6):618–625¶

7. Nashef SA, Roques F, Michel P, Gauducheau E, Lemeshow S, Salamon R. Europeansystem for cardiac operative risk evaluation (EuroSCORE). Eur J Cardiothorac Surg1999;16(1):9–13

8. Roques F, Michel P, Goldstone AR, Nashef SA. The logistic EuroSCORE. Eur Heart J2003;24(9):881–882

9. Siregar S, Groenwold RH, de Heer F, Bots ML, van der Graaf Y, van Herwerden LA. Performance of the original EuroSCORE. Eur J Cardiothorac Surg 2012;41(4): 746–754.

10. Hickey GL, Grant SW, Murphy GJ, Bhabra M, Pagano D, McAllister K, Buchan I,Bridgewater B. Dynamic trends in cardiac surgery: why the logistic EuroSCOREis no longer suitable for contemporary cardiac surgery and implications forfuture risk models. Eur J Cardiothorac Surg 2013;43(6):1146–1152

11. Nashef SA, Roques F, Sharples LD, Nilsson J, Smith C, Goldstone AR,Lockowandt U. EuroSCORE II. Eur J Cardiothorac Surg 2012;41(4):734–744; discussion744–745

12. Biancari F, Vasques F, Mikkola R, Martin M, Lahtinen J, Heikkinen J. Validation ofEuroSCORE II in patients undergoing coronary artery bypass surgery. Ann ThoracSurg 2012;93(6):1930–1935

13. Chalmers J, Pullan M, Fabri B, McShane J, Shaw M, Mediratta N, Poullis M. Validationof EuroSCORE II in a modern cohort of patients undergoing cardiac surgery. Eur JCardiothorac Surg 2013;43(4):688–694

14. Grant SW, Hickey GL, Dimarakis I, Trivedi U, Bryan A, Treasure T, Cooper G,Pagano D, Buchan I, Bridgewater B. How does EuroSCORE II perform in UKcardiac surgery; an analysis of 23 740 patients from the Society for CardiothoracicSurgery in Great Britain and Ireland National Database. Heart 2012;98(21):1568–1572

15. Shahian DM, O’Brien SM, Filardo G, Ferraris VA, Haan CK, Rich JB, Normand SL,DeLong ER, Shewan CM, Dokholyan RS, Peterson ED, Edwards FH,Anderson RP, Society of Thoracic Surgeons Quality Measurement Task F. TheSociety of Thoracic Surgeons 2008 cardiac surgery risk models: part 3: valve pluscoronary artery bypass grafting surgery. Ann Thorac Surg 2009;88(1 Suppl):S43–62

16. Shahian DM, O’Brien SM, Filardo G, Ferraris VA, Haan CK, Rich JB, Normand SL,DeLong ER, Shewan CM, Dokholyan RS, Peterson ED, Edwards FH,Anderson RP, Society of Thoracic Surgeons Quality Measurement Task F. TheSociety of Thoracic Surgeons 2008 cardiac surgery risk models: part 1: coronaryartery bypass grafting surgery. Ann Thorac Surg 2009;88(1 Suppl):S2–22

17. Mohr FW, Morice MC, Kappetein AP, Feldman TE, Stahle E, Colombo A, Mack MJ,HolmesDRJr., Morel MA, Van Dyck N, Houle VM, Dawkins KD, SerruysPW. Coronaryartery bypass graft surgery vs. percutaneous coronary intervention inpatients with three-vessel disease and left main coronary disease: 5-year follow-upof the randomised, clinical SYNTAX trial. Lancet 2013;381(9867):629–638.

18. MohrFW, Rastan AJ, SerruysPW, Kappetein AP, Holmes DR, Pomar JL,Westaby S,Leadley K, Dawkins KD, Mack MJ. Complex coronary anatomy in coronary arterybypass graft surgery: impact of complex coronary anatomy in modern bypasssurgery? Lessons learned from theSYNTAXtrial aftertwo years. J Thorac CardiovascSurg 2011;141(1):130–140

19. Genereux P, Palmerini T, Caixeta A, Cristea E, Mehran R, Sanchez R, Lazar D,Jankovic I, Corral MD, Dressler O, Fahy MP, Parise H, Lansky AJ, Stone GW SYNTAX score reproducibility and variability between interventional cardiologists,core laboratory technicians, and quantitative coronary measurements. CircCardiovasc Interv 2011;4(6):553–561

20. Papadopoulou SL, Girasis C, Dharampal A, FarooqV,Onuma Y, Rossi A, MorelMA,Krestin GP, Serruys PW, de Feyter PJ, Garcia Garcia HM. CT-SYNTAX score: afeasibility and reproducibility Study. JACC Cardiovasc Imaging 2013;6(3):413–415

20a. KittaY, Obata JE, NakamuraT, Hirano M, KodamaY, Fujioka D, Saito Y, Kawabata K, Sano K, Kobayashi T, Yano T, Nakamura K, Kugiyama K. Persistent impairment of endothelial vasomotor function has a negative impact on outcome in patients with coronary artery disease. J Am Coll Cardiol 2009;53:323–330.

21. Peterson ED, Dai D, DeLong ER, Brennan JM, Singh M, Rao SV, Shaw RE, Roe MT,Ho KK, Klein LW, Krone RJ,Weintraub WS, Brindis RG, Rumsfeld JS, Spertus JA,Participants NR. Contemporary mortality risk prediction for percutaneous coronaryintervention: results from 588,398 procedures in the National CardiovascularData Registry. J Am Coll Cardiol 2010;55(18):1923–1932

21a. Gulati M, Cooper-DeHoff RM, McClure C, Johnson BD, Shaw LJ, Handberg EM, Zineh I, Kelsey SF, Arnsdorf MF, Black HR, Pepine CJ, Merz CN. Adverse cardiovascular outcomes in women with nonobstructive coronary artery disease: a report from the Women’s Ischemia Syndrome Evaluation Study and the St James Women Take Heart Project. Arch Intern Med 2009;169843–850.

22. Ranucci M, Castelvecchio S, Menicanti L, Frigiola A, Pelissero G. Risk of assessingmortality risk in elective cardiac operations: age, creatinine, ejection fraction, andthe law of parsimony. Circulation 2009;119(24):3053–3061

22a. Jespersen L, Hvelplund A, Abildstrom SZ, Pedersen F, Galatius S, Madsen JK, Jorgensen E, Kelbaek H, Prescott E. Stable angina pectoris with no obstructive coronary artery disease is associated with increased risks of major adverse cardiovascular events. Eur Heart J 2012;33:734–744.

23. Wykrzykowska JJ, Garg S, Onuma Y, de Vries T, Goedhart D, Morel MA, van Es GA,Buszman P, Linke A, Ischinger T, Klauss V, Corti R, Eberli F, WijnsW, Morice MC, diMario C, van Geuns RJ, Juni P, Windecker S, Serruys PW. Value of age, creatinine,and ejection fraction (ACEF score) in assessing risk in patients undergoing percutaneouscoronary interventions in the ’All-Comers’ LEADERS trial. Circ CardiovascInterv 2011;4(1):47–56

23a. Boden WE, O’Rourke RA, Teo KK, Hartigan PM, Maron DJ, Kostuk WJ, Knudtson M, Dada M, Casperson P, Harris CL, Chaitman BR, Shaw L, Gosselin G, Nawaz S, Title LM, Gau G, Blaustein AS, Booth DC, Bates ER, Spertus JA, Berman DS, Mancini GB, Weintraub WS. Optimal medical therapy with or without PCI for stable coronary disease.NEng JMed 2007;356:1503–1516.

24. Farooq V, Vergouwe Y, Raber L, Vranckx P, Garcia-Garcia H, Diletti R,Kappetein AP, Morel MA, de Vries T, Swart M, Valgimigli M, Dawkins KD,Windecker S, Steyerberg EW, Serruys PW. Combined anatomical and clinicalfactors for the long-term risk stratification of patients undergoing percutaneouscoronary intervention: the Logistic Clinical SYNTAX score. Eur Heart J 2012;33(24):3098–3104

24a. Chung SC, Hlatky MA, Faxon D, Ramanathan K, Adler D, Mooradian A, Rihal C, Stone RA, Bromberger JT, Kelsey SF, Brooks MM. The effect of age on clinical outcomes and health status BARI 2D (Bypass Angioplasty Revascularization Investigation in Type 2 Diabetes). J Am Coll Cardiol 2011;58:810–819.

25. Farooq V, van Klaveren D, Steyerberg EW, Meliga E, Vergouwe Y, Chieffo A,Kappetein AP, Colombo A, Holmes DR Jr., Mack M, Feldman T, Morice MC,Stahle E, Onuma Y, Morel MA, Garcia-Garcia HM, van Es GA, Dawkins KD,Mohr FW, Serruys PW. Anatomical and clinical characteristics to guide decisionmaking between coronary artery bypass surgery and percutaneous coronary interventionfor individual patients: development and validation of SYNTAX score II Lancet 2013;381(9867):639–650

25a. Frye RL, August P, BrooksMM,Hardison RM, Kelsey SF, MacGregor JM, Orchard TJ, Chaitman BR, Genuth SM, Goldberg SH, Hlatky MA, Jones TL, Molitch ME, NestoRW, Sako EY, Sobel BE. A randomized trial of therapies for type 2 diabetes and coronary artery disease. N Eng J Med 2009;360:2503–2515.

26. Weintraub WS, Grau-SepulvedaMV,Weiss JM, O’Brien SM, Peterson ED, Kolm P,Zhang Z, Klein LW, Shaw RE, McKay C, Ritzenthaler LL, Popma JJ, Messenger JC,Shahian DM, Grover FL, Mayer JE, Shewan CM, Garratt KN, Moussa ID,Dangas GD, Edwards FH. Comparative effectiveness of revascularization strategies N Engl J Med 2012;366(16):1467–1476

26a. Henderson RA, Pocock SJ, Clayton TC, Knight R, Fox KA, Julian DG, Chamberlain DA. Seven-year outcome in the RITA-2 trial: coronary angioplasty versus medical therapy. J Am Coll Cardiol 2003;42:1161–1170.

27. Shahian DM, O’Brien SM, Sheng S, Grover FL, Mayer JE, Jacobs JP, Weiss JM,Delong ER, Peterson ED, Weintraub WS, Grau-Sepulveda MV, Klein LW,ShawRE, Garratt KN, Moussa ID,Shewan CM,DangasGD, Edwards FH. Predictorsof long-term survival after coronary artery bypass grafting surgery: results from theSociety of Thoracic Surgeons Adult Cardiac Surgery Database (the ASCERTstudy). Circulation 2012;125(12):1491–1500

27a. Poole-Wilson PA, Lubsen J, Kirwan BA, van Dalen FJ, Wagener G, Danchin N, Just H, Fox KA, Pocock SJ, Clayton TC, Motro M, Parker JD, Bourassa MG, Dart AM, Hildebrandt P, Hjalmarson A, Kragten JA, Molhoek GP, Otterstad JE, Seabra-Gomes R, Soler-Soler J,Weber S. Effect of long-acting nifedipine on mortality and cardiovascular morbidity in patients with stable angina requiring treatment (ACTION trial): randomised controlled trial. Lancet 2004;364:849–857.

28. Weintraub WS, Grau-Sepulveda MV, Weiss JM, Delong ER, Peterson ED,O’Brien SM, Kolm P, Klein LW, Shaw RE, McKay C, Ritzenthaler LL, Popma JJ,Messenger JC, Shahian DM, Grover FL, Mayer JE, Garratt KN, Moussa ID,Edwards FH, Dangas GD. Prediction of long-term mortality after percutaneouscoronary intervention in older adults: results from the National CardiovascularData Registry. Circulation 2012;125(12):1501–1510

28a. Steg PG, Greenlaw N, Tardif JC, Tendera M, Ford I, Kaab S, Abergel H, Fox KM, Ferrari R.Women and men with stable coronary artery disease have similar clinical outcomes: insights from the international prospectiveCLARIFY registry. Eur Heart J 2012;33:2831–2840.

29. Medina A, Suarez de Lezo J, Pan M. [A new classification of coronary bifurcationlesions]. Rev Esp Cardiol 2006;59(2):183

30. Sianos G, Morel MA, Kappetein AP, Morice MC, Colombo A, Dawkins K, van denBrand M, Van Dyck N, Russell ME, Mohr FW, SerruysPW. The SYNTAX Score: anangiographic tool grading the complexity of coronary artery disease. EuroIntervention2005;1(2):219–227

31. Beauchamp T, Childress J. Principles of Biomedical Ethics. 4th ed. New York: OxfordUniversity Press; 1994

32. Tong BC, Huber JC, Ascheim DD, Puskas JD, Ferguson TB Jr., Blackstone EH,Smith PK. Weighting composite endpoints in clinical trials: essential evidence forthe Heart Team. Ann Thorac Surg 2012;94(6):1908–1913

33. Chandrasekharan DP, Taggart DP. Informed consent for interventions in stablecoronary artery disease: problems, etiologies, and solutions. Eur J CardiothoracSurg 2011;39(6):912–917

34. Filardo G, Maggioni AP, Mura G, Valagussa F, Valagussa L, Schweiger C, Ballard DJ,Liberati A. The consequences of under-use of coronary revascularization; results ofa cohort study in Northern Italy. Eur Heart J 2001;22(8):654–662

35. YatesMT, Soppa GK, Valencia O, Jones S, Firoozi S, Jahangiri M. Impact of EuropeanSociety of Cardiology and European Association for Cardiothoracic SurgeryGuidelines on Myocardial Revascularization on the activity of percutaneous coronaryintervention and coronary artery bypass graft surgery for stable coronary arterydisease. J Thorac Cardiovasc Surg 2014;147(2):606–610

36. OECD. Health at a glance. In: OECD Publishing; 2009

37. Hannan EL, Cozzens K, Samadashvili Z, Walford G, Jacobs AK, Holmes DR Jr.,Stamato NJ, Sharma S, Venditti FJ, Fergus I, King SB 3rd. Appropriateness of coronaryrevascularization for patients without acute coronary syndromes. J Am CollCardiol 2012;59(21):1870–1876

38. Frutkin AD, Lindsey JB, Mehta SK, House JA, Spertus JA, Cohen DJ, Rumsfeld JS,Marso SP, Ncdr. Drug-eluting stents and the use of percutaneous coronary interventionamong patients with class I indications for coronary artery bypass surgeryundergoing index revascularization: analysis from the NCDR(National CardiovascularData Registry). JACC Cardiovasc Interv 2009;2(7):614–621

39. Epstein AJ, Polsky D, Yang F, Yang L, Groeneveld PW. Coronary revascularizationtrends in the United States, 2001–2008. JAMA 2011;305(17):1769–1776

40. Hannan EL, Racz MJ, Gold J, Cozzens K, Stamato NJ, Powell T, Hibberd M,Walford G, American College of C, American Heart A. Adherence of catheterizationlaboratory cardiologists to American College of Cardiology/American HeartAssociation guidelines for percutaneous coronary interventions and coronaryartery bypass graft surgery: what happens in actual practice? Circulation 2010;121(2):267–275

41. Denvir MA, Pell JP, Lee AJ, Rysdale J, Prescott RJ, Eteiba H, Walker A, Mankad P,Starkey IR. Variations in clinical decision-making between cardiologists andcardiac surgeons; a case for management by multidisciplinary teams?J Cardiothorac Surg 2006;1:2

⇐ Предыдущая 43 44 45 46 474849 50 51 52 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2025 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных