Лінгвістична модель Романа Якобсона

Найбільш популярною в 60-ті роки була модель Р.Якобсона, члена Празького лінгвістичного гуртка. У статті „Лінгвістика і поетика” Якобсон виділив такі чинники, чи компоненти моделі мовної комунікації:

1. Відправник інформації (адресант) – той, хто говорить (мовець)/пише.

2. Одержувач інформації (адресат) – той, хто читає/слухає.

3. Повідомлення – текст в усній чи письмовій формі – невід’ємна частина моделі, оскільки без обміну інформацією немає мовної комунікації.

Окрема мовленнєва дія (фрагмент комунікації) має назву комунікативний акт. Наприклад, у діалозі – репліка одного зі співрозмовників.

Найпростіша схема окремого комунікативного акту в процесі мовної комунікації має такий вигляд:

КОНТЕКСТ

ВІДПРАВНИК ПОВІДОМЛЕННЯ ОДЕРЖУВАЧ

(адресант) (адресат)

інформація інформація

контакт

Кодування код декодування

У межах комунікативного акту (КА) відправник інформації (мовець), маючи мотив висловлювання, будує його у внутрішньому мовленні, далі при переводі у внутрішнє мовлення кодує його в звуки. Одержувач (слухач), сприймаючи сигнал, що надходить, декодує його й розпізнає смисл висловлювання. У нього також виникає мотив висловлювання, відбувається обмін репліками, тобто здійснюється зворотній зв’язок. Таким чином, відправник і одержувач міняються місцями, але схема КА залишається при цьому тією самою.

У світі даної моделі доцільним буде повернутися до питання про функції мови й мовлення. Кожному з чинників відповідає певна функція, виконувана мовою. Емотивна (експресивна) функція зосереджена на адресанті із завданням виразити ставлення мовця до того, про що він говорить. Конативна (евокативна, агітаційна) функція зосереджена на адресаті (лінгвістичним її вираженням служить, наприклад, наказова форма, кличний відмінок). Фатична функція спрямована на контакт; при її використанні центром стає не передання інформації, а підтримка контакту (розмови про погоду і т. ін.). Поетична (естетична) функція орієнтована на повідомлення (йдеться не про поезію, а про форму висловлювання, вираження думки). Метамовна функція відсилає на код, нею ми користаємося, коли запитуємо, що означає те чи інше слово. Референтна функція базується на контексті, тобто оповідається про ті об’єкти, про які йде мова в повідомленні.

Якобсон писав: „Мову слід вивчати в усьому розмаїтті її функцій”. Він також підкреслив ще один момент, зв’язаний з мовою – креативний. „Тільки при наявності мовлення можна говорити про речі, віддалені в часі, просторі, творити, говорити про таке, що не існує... Існує лінгвістика, дуже тісно пов’язана з біологією, яка також є наукою про комунікацію, комунікацію словесних повідомлень”.

При передачі інформації можуть виникати певні перешкоди, „шум”, тому люди часто не розуміють один одного. У моделі Якобсона, а також у моделі Д.Хаймса, яка має багато спільних рис із першою, був використаний математичний апарат – вірогідні ланцюги нашого вченого А.Маркова. При такому підході виявляється, що поява того чи іншого елемента в ланцюгу зумовлена попередніми елементами. Наприклад, вірогідність появи тієї чи іншої літери наприкінці слова передбачається точніше, ніж на початку. Отже, інформативність перших літер зростає. Невипадково у конспектах при скороченнях залишають саме початкові сполучення літер, а в реченнях – слів чи словосполучень: „Мой дядя самых...”.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: