Модель Йохана Хейзінги

(ігрова)

Й.Хейзінга розглядає феномен гри, для якої характерний особливий модус існування. Простежив момент гри в будь-якому інституті людства: правосудді, війні, філософії, поезії, мистецтві – всюди присутній елемент змагання. Момент гри в комунікації пов’язаний з увагою до аудиторії, з іншого боку – значущим стає не тільки зміст того, що передається, а й сам процес передачі. Процес стає комунікативним. При цьому зростає значущість будь-яких елементів, навіть нульових – мовчання, пропуску, очікування і т. ін.

Модель В.Н.Головіна (культурна). Російський вчений Головін виділив „п’ять кроків комунікативного кола”. Для кожного кроку характерні свої власні мовленнєво-мисленнєві процеси, а також „перешкоди”. Перший крок – від дійсності до пізнання автора (суб’єкта мовлення). Тут забезпечується основа змістовної якості мовлення. На даному етапі зароджується задум висловлювання, починає вимальовуватися комунікативне завдання, намічається розуміння ситуації, співвіднесення предмету й ситуації. На цьому етапі можуть з’явитися „перешкоди” в результаті поганого бачення, знання дійсності чи в результаті недостатньої переробки свідомістю, мисленням інформації, що поступає з дійсності.

На другому кроці комунікативного кола задум поєднується з мовними даними суб’єкта мови. Перешкоди тут пов’язані зі слабким володінням мовою, що призводить до помилок, проблем з оптимальним вибором потрібних слів та конструкцій.

На третьому кроці відбувається „мовне виконання” задуму. Воно повинне реалізуватися на основі не тільки підготовленого змісту й мовної готовності, а й розуміння ситуації спілкування, власне комунікативної мети, мети адресанта, його комунікативних даних та інших людських якостей.

На четвертому кроці відбувається сприйняття висловлення адресатом, від якого вимагається знання мови спілкування, компетенція, розуміння інформації й утримання її в пам’яті, розуміння ситуації спілкування, об’єктивних і суб’єктивних, екстракомунікативної і комунікативної мети суб’єкта.

На п’ятому кроці реципієнт співвідносить отриману інформацію з дійсністю, раніше накопиченими знаннями й робить відповідні висновки.

Недолік цієї моделі полягає в тому, що комунікація зображена як передача інформації, а роль адресата пасивна.

Про те, як у подальших моделях прагматика розв’язала недоліки названих моделей, мова йде далі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: