Доба професіоналізації українського театру 80–90 рр. ХІХ ст.

Важливим етапом становлення "модерного" українського театру стали 80-90 рр. ХІХ ст. Це період позначений переходом від аматорських гуртків та напівпрофесійних об’єднань до створення українського професійного театру.

В 1882 р. в Єлисаветграді М.Кропивницький заснував перший професійний український театр. В його трупу прийшли талановиті актори М.Садовський, М.Заньковецька. Професійна трупа М.Кропивницького виїжджала на гастролі до Києва, Харкова, Полтави, Чернігова. В репертуарі переважали українські п’єси: "Наталка-Полтавка" І.Котляревського, "Назар Стодоля" Т.Шевченка, "Дай серцю волю, заведе в неволю" М.Кропивницького, "Чорноморці" М.Старицького.

В серпні 1883 р. відбулося об’єднання театру М.Кропивницького з трупою М.Старицького. В новий театральний колектив влився І.Карпенко-Карий та П.Саксаганський. Директором української трупи став М.Старицький, М.Кропивницький залишався режисером, актором, драматургом. Співпраця двох видатних діячів театрального мистецтва сприяла піднесенню престижу національного театру, рівня режисерської та акторської майстерності. До високопрофесійної української трупи входило більше 100 акторів. Трупа М.Старицького на короткий час об’єднала кращі театральні сили України, до неї входили М.Садовський, М.Заньковецька, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, г. Затиркевич-Карпінська, Ф.Левицький.

Умови діяльності першого українського професійного театру були складні. Губернська адміністрація мала право заборонити гастролі, впливати на репертуарну політику трупи (українські вистави дозволялися лише в супроводі з п’єсами російських або європейських авторів класичного репертуару). Перший український театр не мав стаціонарного приміщення і змушений був працювати у "мандрівному режимі". В 1893 р. заборона на вистави українською мовою була скасована, але місцева адміністрація всіляко перешкоджала українському театру. В цей період починає формуватися національна акторська школа.

Процес професіоналізації українського театру був пов’язаний з виникненням кількох театральних осередків і акторських шкіл.

З театральної трупи Старицького-Кропивницького вийшло кілька театральних колективів. У 1885 р. театральна трупа під антрепризою М.Старицького та режисера М.Кропивницького розпалася на два окремі колективи.

В 1890 р. І.Карпенко-Карий та М.Садовський створили "Товариство малоросійських акторів". З гастролями цей театральний колектив побував на Півдні України, Бессарабії, Кубані й на Дону.

В 1890 рр. власну трупу організував П.Саксаганський – "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського". Трупа проіснувала до 1898 р.

Окрім цих провідних українських театральних колективів у Наддніпрянській Україні діяло близько 30 невеликих "російсько-малоросійських" труп, які були досить популярними в українській провінції, а також у російських губерніях Центру, Уралу, Сибіру (наприклад, трупа Т.Деркача).

2. Кіно «arthouse» та «blockbuster» у сучасному кінематографі?

Блокба́стер (англ. Blockbuster) — термін щодо дуже успішних, високобюджетних вистав і кінофільмів. Термін походить від театрального жаргону у Великобританії. «Блокбастер Інк.» — також назва мережі пунктів прокату кінофільмів і відеоігр у СШАта Канаді.

Арт-хаус (англ. Art house, букв. «Будинок мистецтв»; також званий «art cinema», «art movie» або «art film») - фільм, націлений не на масову аудиторію. Ця категорія фільмів часто включає в себе некомерційні, самостійно зроблені фільми, а також фільми, зняті маленькими кіностудіями. Кінокритики [хто?] Часто протиставляють цю категорію т. н. «Голлівудських фільмах», вказуючи у вигляді відмінностей: соціальний реалізм, авторське бачення режисера, фокус на думках і відчуттях персонажа, а не рух по сюжетним поворотам.

Зазвичай в таких фільмах кінематографісти здійснюють пошук нових форм художньої виразності і розширення мови кіно. Тому перегляд цих картин розрахований на глядачів, які вже мають уявлення про особливості кіно як мистецтва і відповідний рівень особистого освіти, через що прокат арт-хаус-кіно, як правило, обмежений [1]. Бюджети і можливість запрошувати знаменитих акторів також зазвичай скромніший, через що творцям фільму доводиться вдаватися до нестандартних і творчим підходам. Як правило, це відрізняє артхаусні фільми від розважального «мейнстрімових» кіно, яке націлене більшою мірою на розвагу і використовує шаблонні сюжетні лінії і персонажів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: