КАР’ЄРА ІНТЕРВ’ЮЕРА

Профвигорання

Відомо, що на роботі багато співробітників відчувають підвищений стрес. Найвищий рівень стресу відчувають ті, хто за родом своєї діяльності змушений багато спілкуватися з незнайомими людьми: продавці, працівники сфери послуг, викладачі, лікарі, менеджери з продаж тощо. Саме ці люди знаходяться в групі ризику так званого «професійного вигорання» – небезпечного явища, яке знижує як індивідуальну, так і колективну ефективність роботи. Профвигорання може вивести з ладу цілком професійних співробітників.

Професійне вигорання виникає на тлі одноманітності, постійних стресів, емоційного напруження. Воно призводить до виснаження психічних ресурсів людини. Якщо людина постійно відчуває стрес і при цьому не має можливості розрядити обстановку, то дуже скоро накопичується втома, невдоволення, знижується працездатність, погіршується настрій. Професія інтерв’юера також знаходиться у цій групі ризику. Інтерес до роботи у інтерв’юера може достатньо швидко вичерпатися через її достатню стереотипність [17]. Тому інтерв’юер – це не робота назавжди. Якщо для інтерв’юера робота перестає бути цікавою, коли він повністю перестає отримувати радість від спілкування з людьми, якщо інтерв’юер довго стоїть перед дверима і налаштовує себе на те, щоб постукати у квартиру, якщо респонденти дедалі більше викликають лише роздратування, це означає, що з цією роботою краще розпрощатися. Принаймні зробити достатньо тривалий «перекур».

Профдеформація

З часомбудь-який спеціаліст стає більш досвідчений і, відповідно, більш кваліфікованим. Але це не завжди стосується інтерв’юера. Інтерв’юеру може з часом здаватися, що він все знає і він може опитати будь-якого респондента по будь-якій анкети «зі старту» – без інструктажу та попередньої роботи з анкетою. Інтерв’юеру зі стажем іноді може здаватися, що він наперед вже знає, які відповіді дасть респондент на запитання анкети. Що достатньо задати кілька питань, подивитися на зовнішній вигляд співрозмовника, на його житло, і все інше можна легко «змоделювати», тобто самому записати «правильні» відповіді за респондента не витрачаючи зайвого часу на розмову. Це все не так. Відповіді людей дуже рідко бувають абсолютно логічними, і навряд чи ваші відповіді будуть збігатися з думками респондента.

Крім того, людині притаманно засвоювати не тільки позитивний, а негативний досвід. Наприклад, як ввести контролера в оману. Іноді фальсифікації залишаються непоміченими. Але якщо інтерв’юер починає систематично нечесно ставитися до своєї роботи, то це питання часу, коли він буде викритий. Тим більше, що всі «рецепти» фальсифікацій давно відомі, і винайти тут «ноу-хау» дуже важко.

Тому, якщо ви знаходите в собі симптоми профвигорання (це не важко) або профдеформації (це набагато важче), то вам треба замислитись над тим, чи займатися далі соціологічними опитуваннями чи ні. Бригадиру при цьому дуже важливо працювати над нейтралізацією негативних установок інтерв’юера. Ключові положення інструктажу слід повторювати навіть у тих випадках, коли робота роздається досвідченим інтерв’юерам.

Що далі?

Робота інтерв’юером може стартовою в кар’єрі людині, яка обрала для себе соціологічне, маркетингове поле діяльності. Наступним кроком у соціологічній кар’єрі може стати робота в якості інтерв’юера в глибинних інтерв’ю, які вимагають додаткових знань та навичок, і, відповідно, краще оплачуються. Після опанування цієї техніки, а точніше цілої низки специфічних технік, розкриваються перспективи у напрямку фокус-групових інтерв’ю. Стати досвідченим модератором легше, маючими за плечима досвід участі в масових опитуваннях.

Інший напрямок – організація та участь в організації польових досліджень. Можна почати з позиції «граючого тренера», тобто керувати «полем» в якості бригадира, одночасно працюючи інтерв’юером. Це дозволяє краще опанувати чергову методику, зрозуміти проект, інструментарій і, відповідно, передати це розуміння підлеглим під час інструктування, контролю за перебігом польового етапу тощо. Згодом можна перейти на позицію «чистого» бригадира, супервайзера і так далі, аж до польового директора і керівника соціологічного центру.

В будь-якому випадку важко стати справжнім соціологом не розуміючи специфіки роботи інтерв’юера. І позитивний, навіть епізодичний, досвід буде і далі приносити користь у вашій соціологічній кар’єрі – як практичній, так і академічній.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Для поглиблення знань з означеної проблематики студенту, інтерв’юеру, бригадиру рекомендується ознайомитися зі спеціалізованою соціологічною літературною. Місцю інтерв’юера у масовому опитуванню присвячено чимало наукових статей, розділів у підручниках, монографіях, довідниках. З книг які написані або перекладені українською та російською мовою можна порекомендувати «Масові опитування. Введення у техніку демоскопії» німецького соціолога і політолога Елізабет Ноель-Нойман, в якій окремо виділена грунтовна глава «Робота з інтерв’юерами та проведення опитування». Окремі підрозділи, присвячені специфіці інтервʼюерської роботи є в монографіях і підручника Володимира Ядова «Стратегія соціологічного дослідження», Наталі Паніної «Технологія соціологічного дослідження», Зінаїди Сікевич «Соціологічне дослідження: практичний порадник», Джарола Маншейма та Річарда Річа «Політологія. Методи дослідження», Геворка Погосяна «Метод інтерв’ю та достовірність соціологічної інформації», Олега Петрова «Соціолгічні піар-технології в політиці».

Цікавими і корисними є праці російських дослідників Олександра Мягкова та Ірина Журавльова, присвячені всебічному аналізу «ефекта інтерв’юера» в різних видах опутування, специфіці телефонного опитування (в тому числі специфіці роботи інтерв’юера під час телефонного опитування), методичні рекомендації Леоніда Кесельмана по проведенню вуличних опитувань, монографія Ірини Бутенко, яка сфокусована навколо письмового анкетування.

Багато інформації було накопичено у радянський період силами соціологів-практиків. Приклади, наведені в їх статтях, хоча і втратили ідеологічну актуальність, несуть корисний методологічний потенціал. Це стосується статей Михайла Жабського, Ольги Маслової, Геворка Погосяна, Ірини Бутенко, взагалі статей на прикладну тематику, надрукованих в журналі «Социологические исследования» протягом 70-80 рр. минулого століття.

Список використаних та рекомендованих джерел:

1. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом / И.А. Бутенко. – М.: Высшая школа, 1989. – 176 с.
2. Жабский М.И. Принципы стандартизированного интервью / М.И.Жабский // Социологические исследования. – 1985. – №3. – С.131-139
3. Журавлева И.В. Психологические характеристики интервьюеров и вербальное поведение респондентов / И.В. Журавлева // Вестник Ивановского государственного энергетического университета имени В.И. Ленина. – Вып. 1, 2006. – С.74-78. – Режим доступа: http://ispu.ru/files/str._74-78.pdf

Журавлева И.В. Эффект интервьюера в персональном интервью / Автореферат на соискание степени кандидата социологических наук / И.В. Журвлева. – Иваново, 2005. – Режим доступа: http://cheloveknauka.com/effekt-intervyuera-v-personalnom-intervyu

1. Социологический справочник / [под ред. В.И. Воловича]. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 382 с.
2. Капитонов Э.А. Социология ХХ века: история и технология / Э.А.Капитонов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 512 с.
3. Мангейм Д., Рич Р. Политология: методы исследования; [пер. с англ. и предисл. А.К. Соколов]. – М.: Весь мир, 1997. – 544 с.
4. Маслова О.А. Анкетер // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 31
5. Маслова О.А. Анкетирование (письменный опрос) // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 31-32
6. Маслова О.А. Анкетирование групповое // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 32-33
7. Мягков А.Ю. Влияние метода сбора данных на вербальное поведение респондентов / А.Ю. Мягков // Социологические исследования, №1-2. – 1999. – Режим доступа: http://www.smolsoc.ru/index.php/home/2009-12-24-13-15-21/images/referat/a565.pdf
8. Мягков А.Ю. Влияние метода сбора данных на вербальное поведение респондентов / А.Ю.Мягков // Социологический журнал. – 2002. – №3. С. 133-141
9. Мягков А.Ю. Искренность респондентов в массовых опросах: Диссертация на соискание степени д-ра социол. наук: 22.00.01 / А.Ю. Мягков. - Иваново, 2003. - 401 с. – Режим доступа: http://socioline.ru/category/avtor-redaktor/myagkov
10. Мягков А.Ю., Журавлева И.В. Объяснительные модели эффекта интервьюера. Опыт экспериментального тестирования / А.Ю.Мягков, И.В.Журавлева // Социологические исследования, 2006. – №3. – С. 85-97. – Режим доступа: http://ecsocman.hse.ru/data/581/762/1219/Sotsis_3_06_p85-97.pdf
11. Нова редакція Міжнародного процесуального кодексу ІСС/ ESOMAR // Маркетинг в Україні. – 2007. – С. 67-70
12. Ноэль Э. Массовые опросы: Введение в методику демоскопии / Э.Ноель; [пер. с нем. под ред. Н.С. Мансуров]. – М.: Ава-Эстра, 1993. – 382 с.
13. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження / Н.В.Паніна. – К.: Наукова думка, 1996. – 232 с.
14. Погосян Г.А. Интервьюер // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 165–166
15. Погосян Г.А. Интервью // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 163–164
16. Погосян Г.А. Интервью ситуация // Российская социологическая энциклопедия / [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М. – 1998. – С. 164–165
17. Погосян Г.А. Метод интервью и достоверность социологической информации / Г.А. Погосян. – Ереван: АН Армянской ССР. – 1985. – 142 с.
18. Сикевич З.В. Социологическое исследование: практическое руководство / З.В. Сикевич. – СПб.: Питер, 2005. – 320 с.
19. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности / В.А.Ядов. – М.: Добросвет, 1999. – 596 с.
20. Code of Ethics International Sociological Association. – Режим доступу: http://www.isa-sociology.org/about/isa_code_of_ethics.htm
21. Hyman H.H. Interviewing in social research. – University of Chicago Press, 1954. – 415 p.
22. Указ Президента України № 275/2001 «Про розвиток соціологічної науки в Україні». – Офіційний сайт Президента України. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/532.html
23. Закон України «Про інформацію». – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
24. Закон України «Про вибори народних депутатів України». – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4061-17
25. Конституція України від 28.06.1996 року з останніми змінами // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
26. Закон України «Про захист персональних даних». – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2297-17
27. Заяць А.П. Лист першого заступника Міністра юстиції України N Х-11-2 від 30.08.2004. – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v11-2323-04/print1362326056942883
28. Петров О.В. Социологические пиар-технологии в политике / О.Е.Петров. – К.: Интертехнология. – 2007. – 288 с.
29. Мищенко М. Исследование влияния интервьюера на ответы респондентов: результаты методического эксперимента / М.Мищенко / Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №1. – С.129-134
30. Уличный опрос: достичь недостижимых / Маркетинг в недвижимости. – 2011. - №11. – Режим доступа: http://www.mvn.ru/exclusive/26.html
31. Мягков А. Ю., Журавлева С. Л. Повышение качества данных в телефонном интервью: методология и методы: монография / А. Ю. Мягков, С. Л. Журавлева. – Иваново: Изд-во ИГЭУ, 2010. – 256 с.
32. Кесельман Л.Е. Уличный опрос в социологическом исследовании: методическое пособие / Л.Е.Кесельман. – Самара. – Фонд социальных исследований, 2001. – 80 с.
33. Кодекс професійної етики соціолога. – Офіційний сайт Соціологічної асоціації України. – Режим доступу: http://www.sau.kiev.ua/codex.html
34. Етичний кодекс Української асоціації маркетингу. – Офіційний сайт Української асоціації маркетингу – Режим доступу: http://uam.in.ua/rus/standarts/

ДОДАТКИ

Кодекс професійної етики соціолога (витяг)

I. Повага до прав людини, її гідності та індивідуальності

Соціологи зобов’язані поважати права, гідність та індивідуальність кожної людини. У своїй професійній діяльності вони зобов’язані уникати упередження, будь-яких форм нетолерантності й дискримінації стосовно статі; віку; етнічної належності; раси; національного походження; мови; релігії; недієздатності; стану здоров’я; сімейного стану кожної людини. Вони зобов’язані бути уважними до культурних, індивідуальних і рольових відмінностей при наданні послуг, навчанні й дослідженні груп людей із різними характеристиками. В усій своїй практичній діяльності соціологи мають визнавати права інших людей на свої цінності, думки і ставлення, відмінні від їхніх власних.

III. Чесність

У своїй професійній діяльності – у наукових дослідженнях, викладанні, практичній роботі, наданні послуг – соціологи зобов’язані діяти чесно, справедливо і шанувати права й інтереси один одного та інших людей, яких заторкує їхня професійна діяльність.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: