Основи віровчення буддизму.

Священні тексти буддизму, які створювались на протязі багатьох століть вміщенні у різних творах. Усі буддисти визнають один з найдавніших текстів який написаний мовою палі на Цейлонi і відомий як Трипітака – «три кошики». Вона складається з трьох частин: Вінаяпітака – «кошик статуту», де викладено правила життя буддистської громад; Суттапітака – «кошик повчань» – збірка притч і бесід. Абхiдхармапiтака – «кошик пояснення вчення» вміщує релігійно-філософські тексти, які пояснюють основи вчення Будди. Але головною i найбільш короткою формою викладання вчення Будди є його перша Бiнареська проповідь. В ній викладено «чотири благородних істини» буддизму (ар'ясат'я):

- життя є страждання;

- причина страждань – бажання;

- можна позбутися від страждань опанувавши бажання;

- існує шлях позбавлення від страждань – дхарма (вчення Будди).

Буддизм обіцяє людям спасіння, проте вбачає його не у вічному житті (безсмертя душі буддисти не визнають, а життя вважають нескінченним стражданням), а у виході з нескінченного ланцюга перероджень (сансари) та досягненні нірвани (згасання бажань та звільнення). Досягнувши нірвани людина сама може перетворитися на Будду.

У ході потоку сансари змінюється буття людини яке напряму залежить від її самої, насамперед від її поведінки у попередніх втіленнях. Погана поведінка погіршує її карму (закон) і в майбутньому житті людину очікує більш жалюгідне буття, добра поведінка навпаки покращує карму і наступне життя. У сансарі бере участь все живе на всіх рівнях існування (у кожному є своя земля, ступенів небес та пекла з власними Буддами, богами та демонами). Ці світи не є вічними, вони проходять цикл від народження до смерті впродовж мільярдів земних років, що складають одну махаткальпу (еру). У кожній ері з’являються тисячі Будд, прихід Будди-Майтрейї очікується і в майбутньому.

На відміну від монотеїстичних релігій (іудаїзм, християнство, іслам), в буддизмі немає ні всемогутнього Бога-творця чи Бога-особи. Будда сприймається як вчитель, людина, що спромоглася самовдосконалитись до рівня напівбожественної істоти, вийти з сансари та вказати шлях спасіння іншим. Проте, Будда наділяється рисами, що ставлять його в один ряд з божествами: всемогутність, всюдисущість, всезнання тощо. При цьому Будди не карають і не нагороджують, тож доля людини залежить виключно від неї самої (тобто вона спасається від страждань та вдосконалюється власними силами).

Шлях до звільнення лежить посередині двох крайнощів: самозречення та насолоди, які не приносять жодної користі. Будда проповідував «серединний» шлях спасіння, що включає 8 ступенів:

- Правильні погляди - бачення реальності як вона є, а не як виглядає, що є (дотримання вчення Будди).

- Правильний намір (рішучість) - намір самозречення, звільнення і нешкідливості.

- Правильна мова – правдива, щира і необразлива мова.

- Правильна дія - дія, не пов’язана зі злом.

- Правильний спосіб життя - спосіб життя, який не завдає шкоди іншим.

- Правильне зусилля - прикладати зусилля для покращення себе (самовиховання).

- Правильна увага - обізнаність бачити сутність речей, увага до потреб інших.

- Правильна концентрація - правильна медитація, самозаглиблення для внутрішнього спокою і перебування у злагоді з самим собою і з оточенням.

Отже, важливою практикою для виходу з сансари, досягнення нірвани та перетворення на будду є медитація – система вправ для досягнення внутрішнього умиротворення, заглиблення у себе і приборкання пристрастей.

В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань самої людини та інших людей. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та подружня зрада. Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди. У повсякденному житті буддист повинен дотримуватись «п`яти заповідей» (панча – шила). До них відносяться: відмова вiд вбивства живої істоти (ахімса), відмова від крадіжки, вiд брехні, дотримання шлюбної вірності, вiдмова вiд вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Основу релігійної організації у буддизмі становлять монастирі. Громада ченців називається сангхою. Поруч із чоловічими існують і жіночі монастирі у яких церемонії здійснюються ченцями-чоловіками з найближчих монастирів. Ченці повинні жити завдяки милостині, їсти раз на день і лише те, що дають в монастирі, відмовлятись від шлюбу і власності, голити волосся на голові та обличчі, носити одяг жовтого кольору. Членство в сангхі добровільне і в будь-який момент чернець може повернутись до мирського життя.

У буддійських храмах перед зображеннями Будди здійснюються культові відправи, що пов’язані з молитвами, підношеннями (часто квітів), використанням свічок та ароматичних паличок тощо. Ченці читають п'ять заповідей і молитов на честь Будди і сангхи, потім проголошують мантри (заклинання) та проводіть, завершується богослужіння медитацію. На завершення молитви проголошується проповідь.

Буддизм є досить рухомою релігією і набуває різноманітних форм в залежності від культурних традицій країни в якій він поширений, активно взаємодіючи з місцевими віруваннями. У буддизмі відсутнє поняття єресі та на відміну від багатьох інших релігій він не вимагає від своїх послідовників докорінної зміни образу життя, культури, а також абсолютної вірності. В багатьох країнах люди поєднують буддійське віровчення з одночасним дотриманням положень та культових практик інших релігій, тож досить складно встановити точну кількість буддистів у світі (дослідники називають цифри від 350 млн. до 1 мільярда осіб).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: