Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Різновиди буддизму та його поширення.




Протистояння з брахманізмом на ранньому етапі функціонування буддизму призводило до його еволюції та змін. Вже на початку нової ери завершується процес поступового розпаду на два основних напрямки: прихильників традиції (замкненості общини та неухильного дотримання аскетизму) та реформ (розширення соцільних зв’язків буддизму та пом’якшення його вимог). В II ст. вiдбувся спеціальний собор буддистів, на якому остаточно був закріплений поділ буддизму як хiнаяну та махаяну.

Хінаяна (мала колісниця, вузький шлях) або тхеравада (вчення старійшин) дотримується положення, що досягти нірвани можуть лише ті люди які цілковито присвячують себе реалізації вчення Будди, тобто ченці. Вона вимагає відмови від земних турбот та задоволень та зосереджує увагу насамперед на внутрішньому самоспогляданні та мудрості. Будда визнається великим вчителем, людиною, що спромоглася віднайти шлях до спасіння і показати його людям. Хінаяна поширена в Південній і Південно-Східній Азії, насамперед на Шрі-Ланці, у М’янмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. Хінаяна відзначається складним та урочистим культом, важливе місце в якому займають масові паломництва до святих місць (наприклад, поклоніння зубу Будди тощо).

Махаяна (велика колісниця, широкий шлях) визнає принципову можливість досягти стану Будди всіма істотами, оскільки вони носять в собі його сутність. Головна відмінність махаяни полягає в тому, що вона спрощує шлях спасіння, роблячи доступним не тільки ченцю але й простому мирянину. Це спрощення, сприяло перетворенню буддизму махаяни на одну з найпоширеніших світових релігій.

Отже, згідно вчення махаяни спастися може нетільки чернець, але й будь-яка людина, яка виконує заповіді Будди, читає молитви та заклинання, подає милостиню та отримує допомогу від ченців жертвуючи на монастирі. Послідовник махаяни повинен більше піклуватися про порятунок інших, ніж про власне благо й особистий порятунок.

Особливістю махаяни є культ боддхісатв – святих, які досягли порога нірвани та можуть стати буддами, але свідомо відмовляються від цього і залишаються на небесах заради порятунку інших людей. Іноді вони вважаються еманаціями Будди. Прихильність боддхiсатв можна досягти за допомогою молитв i відповідних ритуалів. Найбільш шанованими боддхiсатвами вважаються: Ваджрапанi (уособлення влади), Манджушрi (уособлення вищої мудрості), Авалокiтешвара (уособлення добра).

Махаяна розробляє буддійське вчення про рай та пекло. Рай знаходиться в країні блаженних Сукхаватi де знаходяться праведники i править Будда Амiтабха. У раю душа може спілкуватись з великими вчителями боддхисатвами i таким чином наблизитись до кінцевого спасіння. Потім праведники повинні ще один раз втілитися на землі, а після того досягають нірвани. Поняття Будди у махаяні наближається до божественної сутності світу, сама кількість Будд в махаяні доведена майже до безмежності. Пантеон Махаяни поповнився за рахунок включення до нього божеств індуїзму та народів серед яких поширювався буддизм (часто місцеві боги вважаються втіленнями Будди). Буддизм махаяни не утримався в Iндiї, але поширився в Китаї, Кореї, Японiї, Непалі, Тибеті, Монголiї i в Середній Азiї набувши там різних нових форм (дзен-буддизм, ламаїзм тощо).

Ваджраяна (діамантова колісниця) – напрямок, що сформувався на ґрунті махаяни в VII-ХIV ст. в Тибеті. У ваджраяні існує ідея про можливість досягнення стану будди в теперішньому житті людини для чого широко практикуються вправи йогів (споглядання Ідаму - божества, що сприяє просвітленню, медитація, читання мантр тощо). Особливого значення тут надається вшанування гуру (духовного наставника) який допомагає досягти спасіння. Пантеон ваджраяни відкритий для включення божеств з інших релігій або спеціально створених гуру (тут можуть бути боги – покровителі окремих шкіл або навіть окремої людини). В сучасний період поширена, крім Тибету, в Монголії і Російській Федерації (Бурятія, Калмикія, Тува).

Ваджраяна є доволі близькою до тантричного буддизму. Тантризм (тантра – сплетіння) загальна назва різних шкіл i напрямкiв в індуїзмі i буддизмі. Головне місце в тантризмі займає уява про особливу роль у спасіння сексуальної енергії – шакті, яка виникає під час злиття чоловічої та жіночої енергії. Велике значення мають праджня (розуміння, мудрість) – жіночі відповідники боддхісатв. У тантричному буддизмі осбливу роль відіграють дарані – магічні заклинання (мантри), жести (мудри) та йогічна практика. Вважається, що знання дарані полегшує і прискорює досягнення нірвани, припускається можливість звільнення від сансари в теперішньому житті.

Розквіт буддизму в Індії припадає на перші три століття нової ери, проте внаслідок певних суспільно-політичних процесів вже VI – VII ст. розпочався його занепад і буддизм майже повністю був витіснений індуїзмом та ісламом. Проте, ще у III ст. до н. е. буддизм поширився на території Центральної Азії (Таджикистан та Узбекистан), у І ст. н. е. – проникає в Китай, у II ст. – в країни Індокитаю, у IV ст. – у Корею, у VI ст. – на Японські острови, у VII ст. – поширюється у Тибеті. Буддизм досить швидко адаптувався до нових реалій, вступав у взаємодію з місцевими культурними традиціями та набував все нових форм.

В епоху пізнього Середньовіччя (XІV – XV ст.) у Тибеті, внаслідок його махаяни та тантризму з місцевими культами (т. зв. релігія Бон-По – синтез шаманізму та магії) сформувався ламаїзм, який інакше називають «тибетським буддизмом».

На чолі всіх Будд згідно ламаїзму стоїть Адібуда – володар усіх світів, творець усього сущого, духовність якого нібито пронизує все живе, тому кожен буддист носить у собі його частину і здатний до спасіння.

У ламаїзмі визнаються всі основні догмати буддизму, але особлива роль відводиться ченцям – ламам (вищий, небесний). Вважається, що без їхньої допомоги віруючі не зможуть не тільки спастися, потрапити до Раю й досягнути нірвани, а й навіть пристойно жити під час наступного переродження. Тож необхідною умовою пізнання шляху спасіння є тісний зв'язок між наставником гуру (ламою) i учнем. Існує певна ієрархія лам, на верхівці якої знаходиться далай-лама (море – лама).

Основою такої iєрархiї стало вчення про втілення, згідно до якого вищі лами вважалися втіленням Будд та боддхiсатв, тож вони сприймаються як живі боги. Після смерті, вищi лами втілюються в хлопчиках-немовлятах. Пiсля перевірки такого хлопчика проголошували втiленням померлого лами. З часом в руках далай-лами зосередилась вся духовна i світська влада, його столицею стала Лхаса де розташовано палац-монастир Потала.

Ламаїзм характеризується урочистими богослужіннями, численними побутовими обрядами, магічними заклинаннями проти гніву богів та злих духів. Етика ламаїзму заснована на вченні про десять «чорних гріхів» та «десять білих чеснот». До грiхiв відносяться: гріхи тіла – вбивство, крадіжка, прелюбодiйство; грiхи слова – брехня, наклеп, лайка, та пусті розмови; грiхи думки – заздрість, злоба, неправильні думки. Всі ці грiхи мали розроблену чітку градацію i відповідне покарання. За тяжкі – переродження в пеклі, середні – переродження в брудних тварин, за незначні – переродження в хвору або в погану людину, або людину не в країні ламаїзму (тоді людина не зможе спастися). До чеснот відносять: захист чужого життя, щедрість, цноту, лагідність, правдивість, миротворчість, смирення, милосердя, співчуття, прагнення до істинного вчення.

З кінця XVI ст. ламаїзм поширився в Монголії, а в XVII ст. проник на територію Росії, де знайшов послідовників серед бурятів, тувинців і калмиків. У 1959 р Далай-лама і більше 100 тис. тибетців втекли від репресій з боку влади КНР до Непалу, Бутану та Індії.

У VI ст. у Китаї утворюється – чань-буддизм. Звідси він поширюється в Корею і В’єтнам, а у ХІI ст. в Японію, де склався його японський варіант, відомий як дзен-буддизм, який зараз є доволі популярним у Європі та США.

Дзен визнає реальність світу, але сприймає його як неістинний та ілюзорний. Лише за допомогою медитації можна осягнути власну справжню природу, яка є «сутністю Будди» та досягнути пробудження («саторі») у якому відкривається істинна природа речей. Дзен пропонує цілу низку методів серед яких особливе місце займає дх'яна (чань, дзен) – медитація, занурення у споглядання, в якому дзен-буддисти проводить досить багато часу. Дзен-буддизм не визнає писаних істин, теорій, авторитету, тому істина передається в тісній взаємодії вчителя і учня, тож роль наставника є доволі великою.

Дзен не визнає існування всесвітнього Будди, вважаючи що природа Будди є у кожному індивідуумі, який, у свою чергу, є тотожнім абсолюту і джерелом необмежених можливостей. Дзен підкреслює важливість активного ставлення до світу, реалізації творчої енергії, не приймає крайнощів аскетизму. Людські бажання не повинні пригнічуватися, а мають бути сублімовані у духовні, творчі сфери.

Отже, поширюючись в різних регіонах, буддизм змінювався відповідно до середовища, але його ідейний зміст залишався без змін, спрямовуючи пошуки певної узгодженості між завданнями поглибленого духовного самовдосконалення та умовами реальним життя з вирішення питання про звільнення людини із залежності від природних потреб.

Сьогодні Буддизм – одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії. Більшість її послідовників живе у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Тибеті, Монголії, Кореї, В’єтнамі, Японії, Камбоджі, М’янмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. В наш час буддизм виходить за межі свого традиційного поширення і знаходить послідовників у різних країнах світу. Так, наприкінці XIX – поч. XX ст. прихильники буддизму з’явилися у країнах Європи і США. У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії, Туви. Буддисти світу об’єднані у міжнародні організації – Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд), Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія) тощо.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных