Просвічування фарбових шарів, пожовтіння й потемніння

У результаті старіння олійні фарби стають більше прозорими. Із цим пов'язане потемніння, особливо помітне при виконанні на темних ґрунтах олійного живопису. Пігменти, коефіцієнти заломлення світла яких близькі до коефіцієнта заломлення олії, втрачають у товстому шарі інтенсивність забарвлення, тому їх варто використовувати на світлих ґрунтах. Ще однією властивістю олійної фарби є те, що згодом вона жовтіє й темнішає. Ці явища – природні властивості олій, що висихають, і пов'язані вони з їхнім окисленням. Не можна повністю їх усунути, але їх можна звести до мінімуму, якщо використовувати при письмі якомога менше олії. Взагалі фарба сама по собі містить уже досить сполучних, з’єднуючих речовин, і розріджувати її треба сумішшю пінена з дамарним лаком, а олію додавати тільки з метою збільшення пластичності й часу висихання при моделюванні (і тільки у верхніх шарах).

Кількісне взаємовідношення між олією і пігментом.

Неправильним є поняття, що олійна фарба тим більше стійка до вологості, чим більше олії вона містить. Олія має властивості колоїдної речовини, тобто вона набухає у вологому середовищі й вивітрюється; тому фарби, виготовлені без зайвини олії, з такою її кількістю, що тільки заповнює простір між частками пігменту, що прилягають одне до одного, є найбільш стійкими. Такі фарби дають після висихання тверді й стійкі шари, що лише незначною мірою жовтіють; коефіцієнт заломлення світла змінюється мало і фарбовий шар майже не розтріскується.

Тріщини в шарах олійного живопису.

Причиною їхньої появи звичайно є неправильне використання матеріалів або погане зберігання й догляд. Тріщини можуть бути поділені на дві категорії.

До першої відносяться тріщини, що з'являються в олійному живопису на певній стадії старіння (втрачання шарами гнучкості й еластичності). Ці тріщини мають вигляд сітки різного малюнку. Вони глибокі й тонкі, і майже непомітні для зору (Див. додаток).

До другої категорії відносяться неглибокі, але більше широкі тріщини. Вони зустрічаються навіть у свіжих картинах, відразу після їхнього висихання, і причиною є звичайно, неправильне використання матеріалів, а зокрема, недостатнє просушування нижніх шарів живопису.

Затвердіння олії починається з поверхні живопису й спочатку на ній утворюється тверда плівка, що затримує висихання нижніх шарів. Тобто верхній шар швидше висихає і, втративши еластичність, розривається нижніми, що ще змінюють (у процесі висихання) свій об’єм.

Утворення тріщин відбувається також при нанесенні (особливо товстим шаром) не маслоємних фарб на усмоктувальний ґрунт. Причинами виникнення тріщин може служити й необережне поводження з роботами (Див. додаток).

Пожухлість.

При нанесенні олійної фарби на малопросохлі шари, відбувається усмоктування олії з верхнього шару фарби в нижній її шар. При цьому верхній шар, втрачаючи олію, стає матовим і змінює свій тон, тобто мерхне. Жухлість має і корисну сторону, тому що сприяє кращому зчепленню шарів. Зменшити або позбутися її можна гарним просушуванням шарів, додаванням у фарбу лаку, або нанесенням ізолюючого шару (тонкий лак).

Звідси можна вивести наступні правила для живопису олійними фарбами:

1) Ґрунт не повинен занадто сильно втягувати олію з фарб.

2) Роботу потрібно вести, дотримуючись правила «від ненасиченого до насиченого», олію по можливості не використовувати (у фарбі її вже досить).

3) Кожний шар фарб повинен бути достатньо просушений перед нанесенням наступного.

4) Варто уникати накладення занадто товстих шарів олійних фарб.

5) Всі прописки в одній і тій же роботі бажано робити з однорідною сполучною, зв'язуючою речовиною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: