Основні техніко-економічні показники роботи вугільної промисловості

Річний видобуток вугілля наведено на рис. 7.2. Більшість шахт експлуатуються понад 30–50 років, ступінь зношення основних фондів зріс до 60–70 %. Тому буде проведено рекон­струкцію діючих і побудову нових шахт з упровадженням нової техніки й технології виробництва, які забезпечать значне зрос­тання продуктивності, безпеки праці; покращаться ТЕП роботи вугільної промисловості (див. табл. 7.1). У найближчий час видобуток має зрости до 100–110 млн т вугілля в рік, які необ­хідні для нормального функціонування народного господарства України, при реалізації в повному обсязі програми «Вугілля України – 2010». Виконуючи цю програму, яка технічно й технологічно спроможна значно розвинути вугільну галузь як умовне забезпечення енергетичної безпеки України, передба­чається зниження затрат суспільства на своє енергетичне забез­печення, удосконалення виробничих сил держави для підви­щення економічної ефективності та конкурентоспроможності.

Складні гірничо-геологічні умови, недостатнє фінансування і низка суб’єктивних і об’єктивних чинників призвели до падіння видобутку вугілля зі 135,6 млн т у 1991 р. до 74,8 млн т у 1996 р.

На сьогодні вугільна галузь налічує 668 підприємств, із яких, окрім шахт, 19 науково-дослідних установ і науково-технічних центрів, 19 машинобудівних заводів й ряд інших підприємств.

У 1996–2002 рр. науковцями галузі були створені високопро­дуктивні шахтні очисні комплекси МКД 90, потужні прохід­ницькі комбайни П 110, П 220, нові потужні скрепкові та стрічкові конвеєри, нові технології кріплення гірничих виробок ДОН ВУП та ІГТМ НАНУ, технології збагачення вугілля і ряд інших розробок, що відповідають кращим світовим зразкам.

Нафта й газ відіграють важливу роль у загальному балансі енергоресурсів України. Обсяги видобутку й споживання нафти й газу за минулі роки показано на рис. 7.3, 7.4, 7.5.

На сучасному етапі для України актуальною проблемою є інтеграція її економіки у світову, що має дати певні вигоди від участі в міжнародному поділі праці. Подальше розширення міжнародного економічного співробітництва України потребує впровадження енергетичної політики, котра була б когерентною політиці провідних держав світу, насамперед Європейського Співтовариства. Невідповідність енергетичної політики та прак­тичних дій України в цій сфері може поставити нас у дискри­мінаційне становище.

Країни ЄС поставили за мету перехід до сталого розвитку. У галузі енергетики вони докладають значних зусиль щодо підви­щення своєї енергетичної безпеки, розширення використання власних відновлюваних енергоресурсів, зменшення шкідливого впливу енергетики на довкілля. На період до 2010 р. країни ЄС мають плани щодо збільшення частки відновлюваних джерел енергії до 12 % від загального споживання первинних енерго­ресурсів (розрахунок за принципом заміщення). Реалізація цих заходів, а також досягнуті технологічні прориви, зокрема у вітроенергетиці та використанні біомаси, надихають на більш амбітні плани. Зрозуміло, що для забезпечення сталого розвитку необхідно підвищувати ефективність використання енергії з переходом до широкомасштабного розвитку відновлюваної енергетики.

Прогнозуючи подальший розвиток економіки й енергетики на основі сучасних найбільш ефективних технологій, незалежні експерти дійшли висновку про можливість часткової або повної, залежно від регіону, заміни ядерного й викопного палива від­новлюваними джерелами енергії. За умов прискорених темпів опанування технічно доступних ресурсів ВДЕ, енергетика України стане розвиватися на технологічній та технічній базі, аналогічній до країн ЄС.

Сумарний обсяг використання відновлюваної енергії стано­витиме близько 100 ТВт ∙ год/рік у 2030 р. й 200 ТВт ∙ год/рік у 2050 р. Найбільш істотний внесок можуть забезпечити гідро­енергетика, вітроенергетика, використання лісової та сільсько­господарської біомаси.

Слід зазначити, що цінність окремих технологій відновлю­ваної енергетики визначається ще й тим, яку кількість тради­ційних енергоресурсів вони можуть замінити. ГЕС, вітроелект­ричні станції, фотоелектричні установки можуть виробити май­же втричі більше електроенергії, ніж отримується за рахунок спалювання викопного палива. Це відбувається шляхом прямого перетворення механічної енергії в електричну без додаткового використання теплової енергії за рахунок спалювання енерго­носіїв. На рис. 7.6 показана діаграма обсягів викопного палива, використання якого буде заміщатися завдяки розширеному використанню відновлюваних енергоресурсів.

Рис. 7.6. Діаграма обсягів викопного палива, використання якого буде заміщатися завдяки розширеному використанню відновлюваних енергоресурсів

У 2030 р. реально довести річне використання відновлю­ваних джерел енергії в обсягах, еквівалентних 20 млн т у. п./рік викопних палив та атомної енергії, а у 2050 р. – до 42 млн т у. п.

Наведені дані свідчать, що нинішній обсяг виробництва електричної енергії на атомних електричних станціях (близько 94 ТВт ∙ год/рік), що еквівалентно використанню органічного палива в обсязі до 35 млн т у. п./рік, у майбутньому може бути заміщений виробництвом електроенергії з відновлюваних дже­рел енергії.

Перехід до розширеного використання ВДЕ дозволить вирі­шити низку проблем, пов’язаних із забрудненням довкілля та глобальним потеплінням, зменшить загрозу енергетичної та економічної кризи.

Біоенергетика

Біоенергетика є однією з найперспективніших складових відновлюваної енергетики України. Вона заснована на вико­ристанні енергії біомаси – вуглецевомістких органічних речовин рослинного та тваринного походження (деревина, солома, рос­линні залишки сільськогосподарського виробництва, гній тощо). Також до поняття біомаса відносять органічну частину твердих побутових відходів та іноді торф. Для виробництва енергії переважно застосовують тверду біомасу, а також отримані з неї рідкі та газоподібні палива – біогаз, біодизель, біоетанол. Біомаса є відновлюваним, екологічно чистим паливом, викорис­тання якого не призводить до підсилення глобального парникового ефекту.

Сьогодні біомаса – четверте за значенням паливо у світі, яке дає близько 2 млрд т у. п. енергії на рік, що становить близько 14 % загального споживання первинних енергоносіїв у світі (у країнах, що розвиваються, – більше 30 %, іноді до 50–80 %). У Європі частка біомаси у загальному споживанні первинних енергоносіїв становить у середньому більше 3%. Окремі країни значно перевищують цей показник: Фінляндія – 23 % (світовий лідер), Швеція – 18 %, Австрія – 12 %, Данія – 8 %, Німеччина – 6 %.

Розвиток біоенергетики є дуже актуальним і для України з її значним потенціалом біомаси, доступної для отримання енергії, – близько 24 млн т у. п./рік, та торфу – близько 0,6 млн т у. п./рік (табл. 7.2). Основними складовими потенціалу біомаси є солома та інші відходи сільського господарства (стебла, качани, лушпиння тощо), а також деревні відходи, рідкі палива з біомаси, різні види біогазу та енергетичні культури. Першо­чергового використання як палива потребують наявні відходи твердої біомаси, починаючи з деревини та соломи, тоді як виро­щування і використання енергетичних культур (верба, тополя, міскантус), виробництво біогазу та рідких палив з біомаси – це, швидше за все, справа найближчих 5–10 років. Відходи біомаси (без частки, яка використовується іншими секторами економіки) можуть забезпечити понад 10 % загальної потреби України в первинній енергії.

Технології утилізації біомаси перебувають на початку свого розвитку в Україні та мають добрі перспективи при комер­ціалізації в найближчому майбутньому, особливо у світлі різ­кого підвищення вартості природного газу. На сьогодні Україна споживає деревного палива близько 1 млн т у. п. при тради­ційному використанні дров для опалення приватних будинків, а також понад 1 000 котлів, що встановлені на підприємствах лісової та деревообробної галузей України.

Розпочинати процес широкого впровадження біоенергетич­них технологій треба із запровадження сучасних котлів для спалювання відходів деревини, соломи та торфу. Інші технології виробництва енергії з біомаси (біогаз, рідкі палива, енергетичні культури) є не менш важливими й будуть пріоритетними в найближчому майбутньому, але зараз саме котли на біомасі можуть швидко замістити природний газ для виробництва теплової енергії з найнижчими інвестиційними затратами й найкоротшими термінами окупності проектів.

Виходячи з наявного потенціалу біомаси в Україні, спеціа­лістами Агентства з відновлюваної енергетики й НТЦ «Біомаса» розроблена концепція розвитку біоенергетики в Україні, що включає майже всі технології отримання енергії з біомаси. Необхідно якомога скоріше розпочати реалізацію цієї концепції в частині, що стосується впровадження котлів на біомасі (табл. 7.3). Загальна теплова потужність цього обладнання становить 9 000 МВт, що дає можливість замістити до 5,0 млрд м³/рік споживання природного газу і зменшити викиди діоксиду вуглецю майже на 10 млн т/рік. Повне впровадження цієї концепції є реальним уже до 2015 р.

Таблиця 7.2

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: