Стадії проектування і впровадження у виробництво нових технологій.

Усю сукупність процесів, що відбуваються на будь-якому підприємстві, можна умовно поділити на дві такі групи:

- традиційні процеси функціонування, що забезпечують випуск поточної продукції;

- процеси розвитку за рахунок створення і впровадження інновацій.

Традиційні процеси характеризують звичайне функціону­вання підприємства, а інноваційний розвиток – це створення нової продукції, впровадження нових технологій, техніки, організаційних форм та методів господарювання на основі інноваційної діяльності.

Інноваційним називають процес, який має місце у вироб­ничо-господарських, науково-дослідницьких, дослідно-конст­рукторських та інших системах і є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що періодично здійснюються в просторі й часі й результатом яких є новація.

Запровадження результатів інноваційних процесів у виробничо-господарську практику вважається нововведенням (або інновацією).

Новацію слід розглядати як оформлений результат фунда­ментальних чи прикладних досліджень і розробок у будь-якій сфері діяльності, що підвищує її ефективність у вигляді:

- відкриття;

- винаходу;

- патенту;

- товарного знака;

- раціоналізаторської пропозиції;

- нового або модернізованого продукту (послуги), техно­логії, виробничого процесу;

- виробничої, організаційної або іншої структури;

- ноу-хау;

- нових наукових підходів чи принципів;

- нових документів (стандартів, рекомендацій, методик, інструкцій);

- результатів маркетингових досліджень.

Новація (технологія, продукт, машина, механізм та ін.), що підлягає розробці й упровадженню у виробництво, повинна

задовольняти:

- вимоги замовника;

забезпечувати можливість:

- ефективного використання споживачем;

- можливість експорту;

відповідати:

- вимогам, передбаченими законодавчими та іншими нормативними актами.

Розробка продукції розробником здійснюється:

- за договором із замовником;

- за ініціативою розробника.

У разі, коли замовником є державна установа, розробник обирається за тендером (конкурсом) відповідно до положенням про нього.

Розробка й упровадження новацій (продукції) у виробництво складається з таких стадій:

1) розробка технічного завдання;

2) розробка технічної і нормативно-технічної документації;

3) виготовлення і дослідні випробування зразків продукції;

4) приймання результатів розробки;

5) підготовка і освоєння виробництва.

Окремі з указаних стадій можна суміщати, а також змінювати їх послідовність і доповнювати іншими роботами залежно від специфіки продукції і організації її виробництва.

Технічне завдання є основним вихідним документом для розробки новації. Його розробляють і затверджують у порядку, установленому замовником і розробником.

Технічне завдання повинне містити:

- техніко-економічні вимоги до продукції, що визначають її споживчі властивості й ефективність використання;

- перелік документів, що вимагають спільного розгляду;

- порядок здавання і приймання результатів розробки;

- вимоги до підготовки й освоєння виробництва (за необхідності).

До розробки технічного завдання, окрім замовника й розробника, можуть долучатись зацікавлені організації:

- виробник;

- головна організація за видом продукції;

- зовнішньоторгова організація;

- монтажна організація;

- інші.

У процесі розробки технічної та нормативно-технічної документації вибір та перевірку нових технічних рішень, що забезпечують досягнення основних споживчих властивостей продукції, здійснюють шляхом лабораторних, стендових та інших дослідницьких випробувань:

- моделей;

- макетів;

- натурних складових частин виробів;

- експериментальних зразків продукції в умовах, що імітують реальні умови експлуатації.

На основі вибору й перевірки нових технічних рішень виготовляють дослідні зразки продукції, які представляються на приймальні випробування.

Приймальні випробування проводять розробник із замов­ником або приймальна комісія.

У приймальних випробуваннях, незалежно від місця їх про­ведення, за власним бажанням беруть участь виробник і представники органів, що здійснюють нагляд за безпекою, охороною здоров’я і природи, які повинні бути своєчасно інформовані про ці випробування.

Розробник на підставі вимог технічного завдання і стандартів, що мають відношення до цього виду продукції, з урахуванням проведених досліджень і випробувань розробляє проект нормативно-технічного документа на конкретну продукцію (стандарту, або технічних умов, або технологічних інструкцій) або відображує усі вимоги до якості продукції в технічній документації.

Приймання результатів розробки й прийняття рішення про виробництво або використання продукції (для одиничної продукції) проводить приймальна комісія.

Склад приймальної комісії:

- представники замовника;

- представники розробника;

- представники виробника;

- представники зовнішньоторгової організації (за потребою);

- інші (за потребою).

Головою комісії призначають замовника.

Приймальної комісії розробник представляє:

- технічне завдання;

- проект нормативно-технічного документа на розроблю­вану продукцію (стандарту, або технічних умов, або техноло­гічних інструкцій);

- конструкторські й технологічні документи та інші мате­ріали, що підтверджують відповідність розробленої продукції цим документам і посвідчують її технічний рівень і конкурентоспроможність;

- дослідні зразки продукції.

За результатами розгляду приймальна комісія складає акт, у якому вказує:

1) відповідність розробленої продукції заданим вимогам і рекомендації щодо її виробництва;

2) результати оцінки технічного рівня продукції;

3) рекомендації щодо виготовлення установчої серії продукції та її обсяги;

4) недоліки й пропозиції з доробки продукції.

Акт приймальної комісії затверджує голова.

Затвердження акту приймальної комісії є кінцем розробки, кінцем дії технічного завдання, дозволом на виробництво й використання продукції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: