ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Перспективи раціонального використання природних ресурсівБезвідходні технології Безвідходна технологія являє собою такий метод виробництва продукції (процес, підприємство, група підприємств), при якому вся сировина й енергія використовуються найбільш раціонально й комплексно в циклі: «сировинні ресурси –виробництво – споживання – вторинні ресурси» і впливи на навколишнє середовище не порушують його нормального стану. Абсолютно безвідходне виробництво створити неможливо. Його не існує навіть у природі. Але людство має прямувати до мінімізації обсягів відходів, забезпечувати їхню комплексну переробку та безпечні для навколишнього середовища системи знешкодження або зберігання. Проміжними етапами до безвідходного виробництва є маловідходні технології. Безвідходна модель виробництва є певною ідеальною конструкцією, але окремі виробництва вже успішно функціонують та впевнено почуваються на ринку (наприклад, переробка ніфелину на глиноземних заводах Росії та України). Однак забезпечення безвідходності (маловідходності) потребує додаткових організаційних, економічних і технологічних заходів. Зокрема, одне з кращих визначень запропоновано ще в 1984 р. Європейською економічною комісією ООН із маловідходних технологій. При вирішенні проблеми безвідходності виробництва слід мати на увазі дві сторони єдиного процесу. Перше – це найбільш раціональних видобуток та повне використання ресурсів і, як наслідок, зменшення утворення відходів. Друге – це розширення використання відходів, що утворюються. Ці шляхи не виключають, а взаємно доповнюють один одного. При цьому мається на увазі можливість створення технологічних систем, вплив яких на природу не буде перевищувати її відновлювального потенціалу. В основі концепції безвідходних технологій лягли три основні положення, а саме: 1) створення максимально замкнених систем, організованих за аналогією з природними екосистемами; 2) раціональне використання всіх компонентів сировини; 3) неминучі впливи на навколишнє середовище не повинні порушувати його функціонування. Безвідходне виробництво передбачає встановлення повного контролю над рухом матеріальних ресурсів на всіх стадіях: видобутку сировини, її виробничої переробки, споживання, утилізації відходів виробництва й споживання. Безвідходні технології стають ефективними навіть у тих випадках, коли собівартість одержаної продукції стає більш високою. Проте необхідно, щоб перевитрати виробництва були меншими, ніж економія на зменшенні збитків від забруднення навколишнього середовища. Комплексне використання сировини Комплексне використання – це найбільш повне, економічно доцільне використання всіх корисних компонентів, що містяться в сировині, а також використання залишкових продуктів (у будівництві тощо). Майже всі види сировини мінерального й органічного походження містять ряд супутніх компонентів. Нафта, вугілля, залізні й марганцеві руди, титанові, ртутні, калійні, нікелеві, уранові руди, первинні каоліни мають у своєму складі у відносно підвищених концентраціях цінні компоненти, а саме: - нафта містить у своєму складі деякі кольорові метали, перш за все ванадій і нікель; - вугілля Донбасу характеризується високим вмістом германію, ртуті, молібдену, миш’яку, меншою мірою – рідкісноземельних металів, літію, рубідію, цезію та деяких інших; - залізні руди містять германій, скандій, ванадій, золото, срібло, а також вісмут, стронцій, нікель, титан, уран; - ртутні руди – сурму, золото, срібло; - марганцеві руди – ітрій, рубідій, стронцій, свинець, цинк; - каоліни – рідкісноземельні елементи. Повнота вилучення цінних компонентів залежить від суспільної потреби в них та рівня розвитку техніки й технології, що дозволяють їх отримувати економічно виправданим шляхом. У гірничодобувній та переробній промисловості повна й комплексна розробка родовищ та використання сировини передбачає підвищення коефіцієнту вилучення запасів корисних копалин із надр, використання розкривних і супутніх порід, продуктів збагачення, застосування більш глибинних методів переробки з метою більшого виходу готового продукту (концентрату) та вилучення всіх супутніх компонентів. У лісовій і деревообробній промисловості комплексне використання сировини передбачає максимальний вихід продукції з кожного м3 деревини, використання таких продуктів лісозаготівлі й деревообробки, як зменшення відходів на всіх стадіях технологічних процесів. Комплексне використання сировини передбачає поряд із наявністю відповідної техніки й технології повну інформацію про кількість і якість природних ресурсів, матеріалів (первинних і вторинних), їх вартісну оцінку та вартість продукції, що може бути з ним отримана. Замкнені водооборотні системи Одним з напрямів безвідходного виробництва є створення водооборотних систем, в основі функціонуванні яких лежить багаторазове використання води, після чого чисті води повертаються у водойми. Методи очищення води повинні забезпечувати одночасне вилучення та утилізацію цінних компонентів. Що більша кратність використання води, то досконаліша система водопостачання. На окремих підприємствах Японії та США кратність використання водних ресурсів становить 22–27 разів. У гірничовидобувній промисловості ресурсозберігаючий ефект дає впровадження малоопераційних технологічних систем (гідровидобування вугілля чи метод підземної виплавки сірки), а також впровадження технології комплексної переробки сировини. При видобуванні металевої сировини найбільш ефективних напрямами (з урахуванням подальших переділів) є підвищення глибини збагачення сирої руди та підвищення вмісту цільового компоненту в товарній руді. У металургійній промисловості найбільш перспективними є технології прямого відновлення заліза (минаючи доменний процес), засновані на використанні залізорудних металізованих обкатанців, природного газу й твердого палива; розширення використання киснево-конверторної виплавки та електроплавки (з безперервним литтям заготовок); підвищення частки металобрухту в шихті; подальший розвиток спеціальних методів виплавки сталі з підвищеними експлуатаційними характеристиками. У прокатному виробництві – це технологічні процеси, що об’єднають операції прокату й безперервної розливки, застосування термообробки, нанесення захисних покриттів та ін. У машинобудуванні та металообробці – застосування технологій пластичної деформації, сучасних методів оброблення металів. У промисловості будівельних матеріалів – удосконалення технологій виробництва цементу, скла, цегли, залізобетону на базі широкого використання таких альтернативних джерел сировини, як золошлаки теплоелектростанцій, шлами вуглезбагачення, шлаки й шлами металургійної промисловості. Розроблення і освоєння принципово нових технологій і вдосконалення існуючих Сучасний етап розвитку науково-технологічного прогресу характеризується все більш активним впливом фундаментальних досліджень на технологію виробництва. Це призводить до корінного якісного перетворення продуктивних сил, зміни матеріально-технічної бази суспільного виробництва, його змісту й форми. Принципово нові сучасні технології (ядерна, електронна, лазерна та ін.) виникли на базі фундаментальних наукових відкриттів і відрізняються використанням матеріалів і принципів їх оброблення, що не зустрічаються і природі. Трансформація наукових знань у технології стає одним із вирішальних факторів суспільного розвитку. Використання нових технологічних рішень і удосконалення існуючих технологій сприяє оптимальному використанню ресурсів, підвищує їхню віддачу, зменшує витрати ресурсів та утворення відходів, забезпечує більш раціональне їх використання в галузях економіки. Для підвищення ефективності згорання вугілля і зменшення забруднення середовища останнім часом розроблено нові технології, наприклад котли з топками з киплячим поверхневим шаром і різні типи фільтрів. Але повне вилучення корисних копалин і повне використання енергопотенціалу, а також мінімізація забруднення довкілля вимагають радикальної перебудови технології видобутку вугілля і його збагачення. Науково-технологічний прогрес відкриває до цього шлях через попереднє перетворення вугілля ня газ і вилучення під час газифікації шкідливих для навколишнього середовища (проте цінних для промисловості) компонентів. Процес газифікації промислово освоєно ще в першій половині минулого століття (він забезпечував потреби в синтез-бензині Німеччини і Південно-Африканської Республіки). Нині роботи з дослідження і практичного використання газифікації вугілля знову набули широкого розмаху. У США, Великобританії та Німеччині доля вугілля, яке газифікується, сягає вже перших десятків відсотків. Існують фабрики, де металургійний процес супроводжується використанням газифікованого вугілля та ін. Нові можливості відкривають технології газифікації вугілля у відновному середовищі, що дозволяють здійснювати його повну переробку. Водночас із газифікацією в таких установках відбувається відновлення оксидів металів, металізація залізнорудних обкатанців. Тому зникає потреба в доменній печі. Для відновлення руди не потрібен і кокс: достатньо й високозольного вугілля. В умовах енергетичної кризи вигода використання в металургійному процесі високозольного вугілля й ліквідація доменного й коксохімічного виробництва в чорній металургії є особливо очевидною. Будівельна промисловість на основі залишкових речовин буде забезпечуватись безцементними будівельними матеріалами. Вторинне ресурсокористування Науково-технологічний прогрес значною мірою реалізується в усі більш динамічному розвитку вторинного ресурсокористування. У сучасному світі чим більш розвинутою є країна, тим вищою є в ній частка вторинних джерел у загальному ресурсоспоживанні. Аналіз світового досвіду комплексної переробки сировини, рекуперації відходів свідчить про закономірність ресурсозберігаючих тенденцій інтенсивного природокористування. Їхньою науковою основою є ідеї технологічно замкнутого кругообігу використання природної сировини й становлення на цій основі безвідходних територіально-виробничих комплексів. У розвинутих країнах світу, зокрема в США, із вторинної сировини отримують понад 20 % усього виробництва алюмінію, 33 % заліза, 50 % – свинцю і цинку, 44 % міді тощо. Маються на увазі насамперед ресурси у вигляді брухту цих металів. Але рециклінг стосується і гуми, і пластмас, і мастильних матеріалів, і багатьох інших. Певного досвіду використання вторинних ресурсів набуто й в Україні. Уведення в 1981 р. загальнодержавного планування використання вторинних ресурсів сприяло збільшенню обсягів залучення їх до виробництва. За розрахунками вторинне ресурсокористування – зі складу відходів – в кінці 80-х років становило 11–12 % загального ресурсокористування. Однак протягом 90-х років спостерігалась тенденція до спаду обсягів їх використання, які зменшилися в 3 рази. Посилення державного регулювання наприкінці 90-х років сприяло зміні негативних тенденцій щодо використання відходів. Починаючи з 2000 р., стали збільшуватись і відносні, і абсолютні показники використання відходів як вторинної сировини, що свідчить про тенденцію до ресурсозбереження в національній економіці. Світовий та вітчизняний досвід визначають ряд безумовних авторитетів вторинного ресурсокористування. Це пов’язано перш за все з високою ефективністю використання залишкових продуктів кінцевого споживання. Мається на увазі вторинний метал, макулатура, вторинні матеріали, скло, гума, дерево, відпрацьовані нафтопродукти, металовмісні та деякі паливовмісні відходи. Макулатура використовується для отримання широкої гами целюлозно-паперової продукції. Використання 1 т вторинного волокна взамін деревної маси дозволяє заощадити від 2,6 до 5 м3 деревини, від 105 до 780 кВт · год електроенергії та ін. Відходи деревини використовуються для виробництва деревостружкових плит, інших композиційних матеріалів, гідролізної продукції. На сьогодні створені сприятливі нормативно-правові та економічні умови для розширення збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, передусім залишкових продуктів кінцевого споживання: макулатури, сировини полімерної вторинної, відходів деревини та ін. Відходи знаходять застосування в багатьох галузях для виробництва промислової продукції, будівельних матеріалів, комбікормів, добрив та ін., замінюючи природні ресурси (рудні концентрати, паливо, деревину, природні нерудні матеріали тощо). Одним із пріоритетних напрямів у сфері використання вторинних ресурсів виступає подальша розробка технологій і розширення виробництв по переробки багатотоннажних відходів видобувної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості в будівельні матеріали й конструкції. До таких відходів належать відвальні розкривні й супутні породи, шлаки металургійної промисловості, золи та шлаки теплоелектростанцій, фосфогіпс та ін. Теми рефератів 1. Порошкова технологія виробництва чорних металів. 2. Бездоменний процес отримання заліза з руд 3. Проблеми металургії чорних металів України. 4. Перспективні напрямки розвитку металургії чорних металів у світі й в Україні. 5. Аналіз виробництва кольорових металів в Україні. 6. Виробництво цинку. 7. Виробництво міді. 8. Виробництво титану. 9. Перспективи розвитку металургії кольорових металів в Україні і розвинутих країнах світу. 10. Вплив шахтних вод на екологію Донбасу і Криворіжжя. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|