Соціальна педагогіка як наука і сфера практичної діяльності

Пояснення

Соціальна педагогіка — галузь педагогіки, яка вивчає особливості організації соціального виховання, вплив на розвиток особистості різних факторів соціального середовища.

Соціальна педагогіка відмовляється від домінуючого до останніх років погляду на виховання як на формування особистості у відносно замкнутих педагогічних системах (дитсадок, школа, вуз). Вона підкреслює, що найбільш сильний вплив на становлення особистості має сім'я та найближче соціальне оточення. Тому лише вся сукупність умов і впливів, в яких проходить розвиток людини - школа, засоби масової інформації, соціальні установи суспільства, різні мікросередовища, культурні традиції та інше - у взаємодії визначають процес соціального формування особистості. Тому визначення, організація та використання всього виховного потенціалу соціуму для становлення індивіда є основним змістом соціальної педагогіки.

Теоретико-пізнавальна функція соціальної педагогіки полягає в аналізі соціально-педагогічних процесів, поясненні причин різноманітних соціальних проблем, розробці наукових підходів щодо підвищення рівня ефективності соціального виховання та різних видів соціально-педагогічної підтримки особистості.

Прикладна функція соціальної педагогіки пов'язана з розробкою різноманітних способів вдосконалення соціально-педагогічного впливу на особистість, створення оптимальних умов для її соціалізації та мінімізації негативних факторів впливу соціального середовища.

Об'єктом соціально-педагогічної теорії і практики на соціетальному рівні є різноманітні державні та громадські організації, які здійснюють в певному напрямку соціальне виховання особистості. На соціально-середовищному рівні таким об'єктом є різноманітні складові мікросередовища, на індивідуальному рівні - окрема особистість на різних етапах її соціалізації.

Таким чином, соціальну педагогіку можна характеризувати як науку, що вивчає соціальні проблеми людини на різних етапах її життєдіяльності, педагогічні технології, методи, спрямовані на підвищення дієвості соціального розвитку, навчання та виховання кожної людини з врахуванням особливостей її соціального оточення та індивідуальних можливостей, а також педагогічні можливості середовища життєдіяльності особистості та його вплив на її соціальне становлення.

Пояснення

Соціальна педагогіка як інтегративна наука спирається на результати досліджень інших наук, із яких вона запозичує ту інформацію, яка необхідна для всебічного пояснення феноменів, що нею вивчаються.

Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її розвитку.

Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що, в свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності.

Соціологія розкриває особливості становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними.

Економіка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення.

Політика дозволяє соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характеристик процесу соціалізації особистості.

Право дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально-педагогічній діяльності на основі державних та міждержавних правових документів.

Дефектологія дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі дефектологічних знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.

Віктимологія виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально-педагогічної роботи з людьми, які перебувають в несприятливих умовах соціалізації.

Менеджмент дає можливість організувати соціально-педагогічну діяльність на таких управлінських засадах, що можуть забезпечити оптимальну ефективність практичної роботи.

Історія дає свідчення про особливості становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди.

Етнологія дає соціальній педагогіці можливості враховувати особливості національного досвіду та традицій в процесі організації соціального виховання.

Етика визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.

Пояснення

Соціально-педагогічна діяльність спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини.

Соціально-педагогічна діяльність є різновидом багаточисленних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, притаманних лише їй компонентів, має свою певну структуру. Спираючись на надбання психологічних та педагогічних наук, в системі соціально-педагогічної діяльності в першу чергу виділяють її суб'єкт та об'єкт. Професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей та результатів, які обумовлюються метою конкретної діяльності. Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості.

Подальша конкретизація цієї мети відбувається у завданнях. Серед пріоритетних завдань соціально-педагогічної діяльності можна виокремити:

- збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров'я особистості;

- створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості;

- надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки;

- попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість.

Зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціально-культурної анімації в певних вікових та соціальних групах.

Досягнення мети, виконання завдань і реалізація змісту соціально-педагогічної діяльності здійснюється за допомогою сукупності методів, прийомів, засобів та форм. Вони є складовими різноманітних технологій діяльності соціального педагога.

Пояснення

Суб'єкти соціально-педагогічної діяльності - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді.

Недержавні організації (об'єднання громадян) - добровільні громадянські формування, утворені на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свобод. Сьогодні громадські організації залучають додаткові матеріальні та людські ресурси, створюють інноваційні соціальні проекти з метою вирішення важливих соціальних проблем. Значна кількість громадських організацій в Україні дає підстави визначати їх як третій сектор держави поряд з органами влади та бізнесом.

Благодійний громадський фонд - різновид некомерційного фонду, метою якого є залучення різних матеріальних ресурсів, які не заборонені законом, для використання на вирішення окремих соціальних проблем.

Соціальний педагог - спеціаліст, який організовує соціально-педагогічну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім'я, навчальний заклад, трудовий колектив, дитячі та молодіжні об'єднання, клуби тощо) з метою створення для них сприятливих умов соціалізації.

Соціальний працівник - спеціаліст, що працює в державних органах соціального захисту та підтримки. Його діяльність спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї чи групі осіб, що знаходяться у важкій життєвій ситуації шляхом інформування, консультування, організації різних форм підтримки та обслуговування хворих чи одиноких людей.

Волонтер - людина, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації. За приналежністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити волонтерів, які працюють при центрах соціальних служб для молоді та волонтерів - членів різних громадських об'єднань. Серед волонтерів найбільш чисельною групою є учні старших класів та середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. В якості волонтерів виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Пояснення

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності - окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.

Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами можна говорити про те, що всі люди є потенційними об'єктами соціально-педагогічної діяльності. Тому не доцільно характеризувати їх лише за однією ознакою. На сьогодні в теорії та практиці соціально-педагогічної роботи розрізняють об'єкти соціально-педагогічного впливу за кількісними, віковими, статево-рольовими параметрами та змістом проблем, які є найбільш поширеними в практиці соціально-педагогічної діяльності.

Разом з поняттям "об'єкт" в теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін "клієнт". Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття. Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами.

Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є об'єктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином можна розглядати об'єкти соціально-педагогічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.

На думку багатьох вчених, те, що людина опиняється в положенні клієнта, можна пояснити такими найбільш типовими причинами:

- відсутність своєчасної соціальної підтримки;

- інфантилізм чи втрата надії на можливість зміни ситуації;

- обмежений адаптаційний потенціал індивіда;

- недостатній досвід у вирішенні певних питань.

Пояснення

Однією із необхідних умов успішного функціонування кожної професійної діяльності є її ресурсне забезпеченння. В широкому розумінні ресурси розглядаються як запаси чого-небудь, які можна використовувати в разі потреби, в іншій інтерпритації вони трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності. Процес пошуку та залучення ресурсів називається фандрейзінгом.

До внутрішніх ресурсів соціально-педагогічної роботи відносять: особливості психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, мови, уяви); прояви емоційно-вольових процесів та психічних станів;особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви); показники освітнього рівня людини; професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє.

Серед матеріальних ресурсів можна виокремити фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні. До фінансових ресурсів можна віднести всі види грошових надходжень для організіції та здійснення соціально-педагогічної роботи. Серед них бюджетні витрати на забезпечення діяльності різних соціальних служб, пенсії та інші види виплат, передбачені діючим законодавством для різних категорій населення, спонсорські надходження на рахунок державних, громадських організацій та фізичних осіб. У свою чергу вони є різновидом і офіційних матеріальних ресурсів. Прикладом неофіційних фінансових ресурсів можуть бути

грошова допомога друзів, колег по роботі, спонсорів, яка безпосередньо передається людині, що потребує підтримки, або її близьким.

Серед нефінансових матеріальних ресурсів можна виокремити приміщення, обладнання, книги, речі, ліки тощо.

Основні людські ресурси: соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи, реабілітологи, інші працівники соціальних інститутів, волонтери.

До основних видів інформаційних ресурсів соціально-педагогічної роботи можна віднести: спеціальну літературу; буклети, листівки, брошюри, прес-релізи, рекламну продукцію (плакати, стенди); інформацію в засобах масової інформації про благодійні заходи неурядових структур і соціальні програми органів влади та місцевого самоврядування; інформаційну мережу Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціалізовані сторінки по фандрейзингу тощо); усну інформацію спеціалістів та волонтерів.

Кожна держава має систему соціальних інститутів, які безпосередньо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем. До них належать: соціальні інститути виховання (загальноосвітні школи, школи-інтернати, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади); державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби молоді, притулки, реабілітаційні центри тощо); громадські організації (благодійні фонди, громадські об'єднання, товариства); церква.

Технологічні ресурси - це сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення. Серед найбільш поширених технологічних ресурсів соціально-педагогічної діяльності можна виокремити організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, індивідуальне консультування, тренінги тощо.

Окрім перерахованих вище різновидів внутрішніх та зовнішніх ресурсів, окремим ресурсом соціально-педагогічної роботи виступає сім'я. Сім'я - це система соціального функціонування людини, один з провідних інститутів її соціалізації. Вона, перш за все, покликана бути надійним психологічним "сховищем", яке допомагає людині виживати в складних умовах сучасного життя. Сім'я забезпечує своїм членам економічну, соціальну та фізичну безпеку шляхом реалізації!' її основних функцій: матеріально-економічної, житлово-побутової, комунікативної, виховної, рекреативної. Якщо об'єктом соціально-педагогічного впливу виступає конкретна особистість, то сім'я в такому випадку може бути зовнішнім ресурсом по відношенню до неї. При цьому функції матеріальних ресурсів можуть виконувати сімейні заощадження та фінансові надходження членів родини, а самих батьків, дітей та сіблінгів в певній конкретній ситуації можна розглядати як різновид людських ресурсів, що сприяють становленню, самореалізації та самодопомозі особистості.

Коли сім'я сама є об'єктом соціально-педагогічного втручання, її можна розглядати і як внутрішній ресурс, базуючись на особливостях взаємодії між членами родини, сімейних традиціях, домінуючому типі спілкування тощо.

Базуючись на цій класифікації можна визначати соціально-педагогічну діяльність як процес активізації' внутрішніх ресурсів клієнта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів соціальним педагогом, що може відбуватися при підтримці сім'ї з метою задоволення потреб чи вирішення проблем особистості або соціальної групи.

Використана та рекомендована література

1. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика: Курс лекций. -М.,1999.

2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й, Комарова Н.М та ін. - К.,1999.

3. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. -К.,2001.

4. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання).

- К.,2002.

5. Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник.- К.,1997.

6. Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології. - К.,1998.

7. Лукашевич М.П., Мигович 1.1., Пінчук І.М. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. - К.,2001.

8. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: Курс лекций / Под. ред. В.И.Беляева. - М.,2002.

9. Мудрик А.В.Социальная педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. вузов /Под ред. В.А.Сластенина. - М.,1999.

Ю.Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов

высших педагогических заведений. - М.,2002. 11.Никитин В.А. Социальная работа: проблемы теории и подготовки

специалистов. Учебное пособие. - М.,2002. 12. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під

ред. І.Звєрєвої, Г.Лактіонової. - К.,2001. 13.Социальная педагогика: Курс лекций /Под общей ред. М.А.Галагузовой.

- М.,2000.

14. Социальная педагогика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /

Под ред. ВАНикитина. - М.,2000. 15.Соціальна педагогіка. Навчальний посібник /За ред. А.Й.Капської. - К.,-

2000. 16. Соціальна педагогіка: Підручник/За ред. проф. А.Й.Капської. - К.,2003. 17.Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.,2002. 18. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах /За ред.

А.Й.Капської.- К.,2001. 1 Э.Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога:. Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М., 2002.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: