Обґрунтування вибору найбільш доцільного способу прискорення тверднення.

Теплове прискорення тверднення. Основним видом теплової обробки виробів на заводах збірного залізобетону є паропрогрівання. Якщо відкриті по­верхні виробів безпосередньо контактують з теплоносієм, то за­стосовують насичену пару або пароповітряну суміш. При цьому відносну вологість середовища треба регулювати в межах 30...60 % в період підвищення температури до 95... 100 % і на стадії ізотер­мічного прогрівання, аби послабити деструктивні процеси. Загальний цикл тверднення в камерах складається з таких пе­ріодів: попереднього витримування; підвищення температури; ізо­термічного прогрівання та остигання.

Попереднє витримування до початку теплової обробки створює сприятливі умови для розвитку процесів гідратації цементу та фор­мування початкової структури бетону, яка може сприймати темпе­ратурні напруження без порушень. Тривалість попереднього ви­тримування залежить від активності цементу, В/Ц, рухливості бе­тонної суміші та температури оточуючого середовища і становить 1...4 год. Вироби з важкого бетону, а також попередньо-напружені конструкції слід витримувати перед тепловою обробкою не менше 1 год. Під час виготовлення виробів з жорстких бетонних сумі­шей з дисперсним армуванням допускається теплова обробка без попереднього витримування.

Підвищення температури в камерах здійснюється з урахуван­ням початкової міцності свіжо відформованого бетону, структури ви­робів (одношарові, багатошарові) та їхньої масивності. Швидкість підвищення

температури повинна становити 15...45°С на год. При короткочасному попередньому витримуванні протягом години тем­пературу рекомендують підвищувати з постійно зростаючою швид­кістю: перша година — 10...15 °С/год, друга година— 15—25 °С/год, в наступні години — 25...35 ⁰С/год, незалежно від товщини виробу. Якщо з технічних причин такий режим підвищення температури неможливий, то можна використати ступінчастий режим. Постійно зростаючий та ступінчастий режими підвищення тем­ператури недоцільні для попередньо-напружених конструкцій. Для їхнього виготовлення в силових формах бажано використовувати пластифікуючі хімічні домішки, які уповільнюють зростання міц­ності бетону під час підвищення температури та запобігають тем­пературним напруженням у зоні контакту арматури з бетоном.

Ізотермічне прогрівання бетону у виробах характеризується дво­ма параметрами: температурою та тривалістю. Оптимальна температура ізотермічного прогрівання виробів з бетону на портландцементі 80...85 °С. Тривалість ізотермічного прогрівання залежить від виду це­менту, класу бетону і товщини виробу. Використовуючи попередньо, розігріті до температури 55 °С бе­тонні суміші, можна скоротити сумарну тривалість підвищення тем­ператури та ізотермічного витримування на 2 год для бетонів кла­сів В15, В25 і на 1 год для бетонів класів В30.

Режими теплової обробки виробів з важкого бетону на порт­ландцементі класу В30 і товщиною виробу до 160 мм 8,5(3,0+3,5+2,0)

Для остигання виробів відсмоктуючи пару та вентилюючи зону охолодження камери.

Характеристика режиму тверднення

4.1 Переміщення до камер ТВО

4.2 Встановлення виробу в щілинну камеру

4.3 ТВО

4.4 Виймання виробу з щілинної камери

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: