Тестування програм та систем

Тестуванняпрограм та систем - це спосіб семантичної перевірки програми, який полягає в опрацюванні програмою послідовності різно­манітних контрольних наборів тестів з відомими результатами. Тести підбираються так, щоб вони охопили найрізно­манітніші типи можливих ситуацій. Тестування становить від 30% до 50% трудомісткості робіт зі створення коду.

Історично першим різновидом тестування було налагодження - перевірка програмного об'єкта на наявність у ньому помилок для їх усунення. При цьому можуть вноситися нові помилки.

Методи тестування й верифікації цілком залежать від методів проектуван­ня та стадій, з яких починається перевірка правильності функціону­вання результатів проектування.

Основна мета тестування - забезпечення повноти й узгодженості реалізованих у програмних компонентах функцій та інтерфейсів між ними.

Верифікація - перевірка відповідності реалізації системи специфікаціям результатів проектування й опису компоненти.

Валидація - перевірка відповідності створеного ПЗ потребам та вимогам замовника. Це дорогий процес, що забезпечує високу якість програмного коду. Валидація дозволяє підтвердити, що програмне забезпечення є коректною реалізацією початкових умов у системі й провадиться після завершення кожного етапу розроблення цього забезпечення.

Помилка - це стан програми, при якому генеруються неправильні результати. Причиною помилок є недоліки в операторах програми або в технологічному процесі її розроблення, що призводить до неправильного перетворення вхідної інформації у вихідну. Дефект у програмі виникає внаслідок помилок розробника. Він може міститися у вхідних або проектних специфікаціях, текстах кодів програм, в експлуатаційній документації тощо. Відмова - це неможливість виконувати функції, визначені вимогами й обмеженнями.

Усі помилки, що виникають у програмах, прийнято підрозділяти на кілька класів:

· логічні і функціональні помилки;

· помилки обчислень і часу виконання;

· помилки введення-виведення і маніпулювання даними;

· помилки інтерфейсів;

· помилки обсягу та інші.

Тест- це програма, призначена для перевірки працездатності іншої програми і виявлення в ній помилкових ситуацій.

Тестову перевірку можна провести також шляхом додання до програми, що перевіряється, додаткових операторів, які будуть сигналізувати про перебіг її виконання й отримання результатів.

Тестові дані слугують для перевірки роботи системи і готуються по-різному: генератором тестових даних, проектною групою на основі документів або файлів, користувачем із специфікації вимог тощо. Дуже часто розробляються спеціальні форми вхідних документів, у яких відображається процес виконання програми за допомогою тестових даних.

Багато типів тестів готує сам замовник для перевірки роботи ІС. Структура й зміст тестів залежать від виду елемента - модуль, компонента, група компонент, підсистема або система. Деякі тести пов’язані з необхідністю перевірити, чи працює ІС відповідно до проекту, чи задоволено вимоги замовника.

Для проведення тестування створюється спеціальна команда тестувачів. За функціональні тести відповідає розробник, а замовник більше впливає на складання випробувальних та інсталяційних тестів.

Як правило, команда тестувачів не залежить від штату розробників ІС. Деякі члени цієї команди є досвідченими тестувачами або навіть професіоналами в цій галузі. До них належать аналітики, програмісти, інженери-тестувачі, котрі присвячують увесь свій час проблемам тестування систем. Вони мають справу не лише зі специфікаціями, а й з методами та засобами тестування, організують створення і виконання тестів на машині. Тестувачів включають до процесу розроблень з початку створення проекту для складання тестових наборів та сценаріїв, а також графіків виконання тестів.

До складу команди тестувачів входять також користувачі. Вони оцінюють отримані результати та зручність використання, а також висловлюють свою думку щодо принципу роботи системи на початкових етапах проекту.

Представники замовника планують роботи для тих, хто буде використовувати і супроводжувати систему. При цьому вони можуть привнести деякі в проект зміни, викликані неповнотою заданих раніше вимог, та сформулювати системні вимоги для проведення верифікації системи й ухвалення рішення про її готовність та корисність.

Супроводження - це роботи з внесення змін до ІС після того, як її було передано користува­чеві для експлуатації. На відміну від обладнання, яке з часом потребує ремонту, ПЗ не "зношується", тому процес супроводження націлений на підтримку передовсім еволюціонування системи, тобто на зміну її функцій та властивостей.

Як засвідчують експерти, процес внесення змін є досить дорогим - оцінки його вартості сягають 60-80 % від загальної вартості розроблення.

Види супроводження:

· коригуюче - внесення коректив для усунення помилок, які було знайдено після передачі системи до експлуатації.

· адаптивне - адаптація продукту до змінених обставин використання після передачі системи в експлуатацію

· попереджувальне - діяльність із забезпечення адаптивного супроводження на старті розроблень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: