Консультування людей з особливими потребами

Інваліди — люди з особливими потребами, які живуть поруч із нами і, часом, майже повністю від нас залежать. Неможливо бути байдужими до них і залишатися осторонь від їхніх проблем. Допомогти цим людям вижити, вистояти в цей нелегкий час можна лише об’єднавши зусилля держави, органів місцевої влади, керівників установ, фондів і громадських організацій інвалідів, усіх громадян нашої країни.

Психологічне консультування - один із видів психологічної допомоги, що виділився з психотерапії. Дана професійна діяльність виникла у відповідь на потреби людей, які, не маючи клінічних порушень, шукали психологічну допомогу.Саме тому, фахівці з психологічного консультування допомагають, перш за все людям, що зазнають труднощі в повсякденному житті, діяльності, спілкуванні і т. д.
Цілі психологічного консультування залежать від конкретної психологічної школи.
Бихевиорально-орієнтований напрям у консультуванні ставить своєю метою зміну поведінки людини.
Для екзистенціального напрямку, мета психологічного консультування націлена на пошук власного напрямку в житті. Даний процес передбачає осмислення цілей і намірів людини, а також його загального ставлення до життя.
У даній роботі розглядається використання методів психологічного консультування в роботі з дітьми «групи ризику» і з дітьми, потерпілими від насильства.
Особливості процесу консультування в цьому віковому періоді:
1. Діти майже ніколи не звертаються за допомогою самі, зазвичай, у зв'язку з їхніми проблемами звертаються до консультанта дорослі;
2. Психотерапевтичний ефект повинен бути досягнутий дуже швидко, так як одна проблема породжує нові, що в дитячому віці істотно відбивається на психічному розвитку дитини в цілому;
3. Консультант не може покласти на дитину відповідальність за вирішення існуючих у нього проблем, оскільки мислення і самосвідомість в дитячому віці ще недостатньо розвинені, а крім того, життя дитини майже повністю залежить від дорослих.
У зв'язку із зазначеними вище особливостями з особливою гостротою постає проблема методів консультування. Дитина рідко схильний сам розповідати про свої проблеми чужому дорослому, а крім того, він не завжди розуміє, що є джерелом його бід.
У більшості випадків в основі дитячого поведінки, з приводу якого звертаються зі скаргою дорослі, лежать негативні афективні переживання дитини, в основі яких лежить незадоволеність будь-яких життєво важливих для дитини потреб чиконфлікт між ними.
Як правило, афективні переживання усуваються у дітей тільки після того, як змінюється ситуація, що провокує ці переживання. Але буває так, що змінити ситуацію неможливо в силу якихось об'єктивних причин. Тоді психолог повинен зуміти змінити особистісний сенс ситуації для дитини і тим самим змінити його переживання.
Змінити особистісний сенс можливо в тому випадку, якщо консультант покаже дитині ситуацію не зі звичною для нього точки зору, а зовсім з іншої, нової позиції. Причому ця нова позиція, яку консультант пропонує зайняти дитині, повинна бути привабливою для консультованого і відповідати його особистісним домаганням.
Зміна особистісного сенсу ситуації дозволяє згладити, а іноді й зовсім усунути афективні переживання, викликані даною ситуацією, і відповідно домогтися зміни поведінки дитини.
Знайти нову точку бачення подій психолог може з допомогою виходу зі стану поглинання життєдіяльністю в якусь зовнішню позицію, звідки дана ситуація постає в зовсім іншому вигляді. Вихід в рефлексивну позицію дозволяє консультанту провести аналіз існуючого положення справ і зрозуміти, з якого боку подати ситуацію дитині, щоб вона набула б для ньогоновий особистісний сенс.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: