Мова консультанта – її вплив на перебіг консультативного процесу.

Передбачається, що протягом консультативної зустрічі (однієї чи декількох) клієнту необхідно прийняти певне рішення. Передбачається також, що консультант допомагає клієнту в прийнятті саме того рішення. З цією метою психолог використовує не тільки спеціальні знання, техніки і методи роботи, але і певним чином структурує час роботи з клієнтом.

У літературі можна зустріти значну кількість моделей структури консультативного процесу. Найбільш відома процедура консультування “п’ять кроків”, якої тією чи іншою мірою дотримуються усі психотерапевти і консультанти:

встановлення контакту й орієнтування клієнта на роботу;

збирання інформації про клієнта, вирішення питання: “У чому суть проблеми?”;

усвідомлення бажаного результату, відповідь на запитання: “Чого Ви хочете домогтися?”;

вироблення альтернативних рішень, які можна окреслити як: “Що ще ми можемо зробити з цього приводу?”;

узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом.

На думку Р. Мея, Ю. Альошиної і О. Бондаренка консультація складається із чотирьох послідовних етапів:

Р. Мей Ю. Альошина О. Бондаренко

1) встановлення

контакту з клієнтом;

2) сповідь клієнта;

3) тлумачення;

4) трансформації

особистості клієнта 1) знайомство і початок бесіди;

2) розпитування, формулювання і перевірка гіпотез;

3) здійснення психологічно-го впливу;

4) завершення бесіди 1) входження до ситуації психологічної допомоги;

2) переживання ситуації психологічної допомоги;

3) входження до нового досвіду;

4) входження до повсякденності з новим досвідом

Існують також інші думки, але різні автори пропонують не такі вже й різні моделі поетапної процедури консультативного процесу. Послідовність кроків чітко простежується: знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і розгляд альтернативних способів її розв’язання; оцінка й узагальнення досягнутих результатів і завершення контакту.

Завданнями підготовчого етапу є:

підтримка мотивації клієнта до спільної роботи;

роз’яснення реалістичних можливостей психологічної допомоги і корекція нереальних очікувань (наприклад, “повернути чоловіка”);

виявлення готовності зрозуміти, прийняти клієнта і надати йому можливу психологічну допомогу;

пробна постановка цілей психологічної допомоги і визначення орієнтованих термінів і результатів роботи;

пророблення, у разі потреби, власних проблем, пов’язаних з можливим контрпереносом чи виникаючими проекціями.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: