Опір і способи його подолання в консультуванні.

Опір консультуванню - розповсюджене явище на початку бесіди, коли клієнт, уже знаходячись у кабінеті психолога, усе ще ставить для себе питання, чи варто було йому сюди приходити чи ні.

Так, наприклад, виявившись віч-на-віч із консультантом, він може почати виражати сумніви з приводу того, підходить консультант йому чи ні за віком, статтю, професійним досвідом і т. д. Що можна зробити в такій ситуації? Насамперед, не варто занадто сильно наполягати на тому, що раз уже клієнт потрапив саме до вас, то і працювати він має саме з вами. Найкраще запропонувати продовжувати бесіду, пообіцявши, що якщо в людини дійсно виникне в цьому необхідність, вона зможе звернутися до іншого фахівця. Обговорюючи це з клієнтом, можна залучити і деякі доводи: "Практична психологія - це наука, тому мої особисті особливості не грають великої ролі, набагато важливіше професійна кваліфікація, що ви зможете оцінити, лише почавши працювати зі мною".

Буває, що людина, яка звернулася за допомогою починає розмову із загальних тем і питань, що особисто до її проблеми не мають ніякого відношення, скажімо, чому зараз так багато розлучень, як впливають особливості сучасної ситуації у країні на стосунки між людьми і т. д. Звичайно, цілком ігнорувати питання клієнта не варто, але інтерес до "долі буття" практично ніколи не буває підставою для звернення до консультанта за консультацією. До того ж час консультанта обмежений, а розмова на загальні теми може "з'їсти" коштовні хвилини, яких, тоді коли людина почне говорити про себе, не вистачить (звинувачувати ж у цьому можна лише консультанта, а не клієнта).

Необхідно пам'ятати, що подібна дискусія найчастіше являє собою один із проявів опору, страху перед початком бесіди і її можливих наслідків, тому краще скористатися зручним випадком і допомогти клієнтові перебороти цю ситуацію, поставивши питання: "А чому вас хвилюють ці питання, що привело сюди особисто вас?". Від прямої відповіді клієнт може піти, але психологові варто почати таку спробу, і чим раніш це відбудеться, тим легше буде для обох змінити тему обговорення.

Трапляється, що людина, що прийшла на консультацію, просить консультанта допомогти не їй самій, а комусь іншому. У цьому випадку її запит може бути, наприклад, таким: "Запросіть сюди мою дружину (чоловіка), дочку (сина), він (вона) не хоче йти сам (-а), а йому (їй) потрібна допомога".

Ситуація може дійти до курйозу, коли клієнт почне просити довідку з підтвердженням діагнозу для когось із родичів чи лист у суд і т. п. У таких ситуаціях психологові варто виявляти твердість і пояснити, що він працює лише з тими, хто безпосередньо звертається по допомогу і хто готовий обговорювати й аналізувати свою життєву ситуацію з погляду власної відповідальності клієнта за неї.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: