Самоствердження психолога на консультації

Клієнт приходять консультацію до психолога зі своїми проблемою і болем. Він перебуває у ситуації психологічного неблагополуччя, відчуває труднощі, чекає допомоги й підтримки. Вочевидь, що, порівняно з клієнтом психолог більш-менш виграшною ситуації. Справді, розповідати про проблеми буде клієнт, а труднощі самого психолога, які, швидше за все, існують, залишаються «за кадром» консультаційної ситуації. Зовні враження таке: неблагополучний клієнт розмовляє з благополучним психологом.

Обговорюючи консультаційні випадки із колегами,женщина-психолог так розповідає про своє клієнтці: «Клієнтка скаржилася чоловіка. Останніми роками він зустрічався з іншою жінкою й недавно пішов до неї. Я сама дивилася її у і думала:располневшая,неухоженная, розпатлана... Тож не дивно, що її кинув чоловік! Не можна так розпускатися!»

Клієнт дивиться на психолога найчастіше знизу вгору: він слабкий, невпевнений, потерпає і чекає допомоги. Психолог належить до клієнта кілька згори донизу: як, повинен бути сильним, впевненим у собі, готовим допомогти.

За такого стану у психолога є велика спокуса в самоствердження: почути і себе показати як людини успішнішого, мудрого та образу сильної, ніж клієнт. У голосі психолога можуть з'явитися ледве помітні нотки поблажливості, жалості чи зарозумілості, холодної відстороненості.

Клієнт завжди тонко відчуває ставлення психолога й може зазнати приниження Щоб не піддатися спокусі самоствердження на консультації, психолога необхідно:

§під час розмови відчувати себе фахівцем, а й людиною, у яких свої проблеми. Не забувати свої кризових періодах життя. Спогади власної душевної болю допоможуть ставитися до клієнта без зарозумілості чи поблажливості;

§зміцнювати у собі спроможність до співчуття і співчуття;

§вбачати у реформі кожному клієнта по-людськи свого брата чи сестру: ми всі брати і у світі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: