Робота з першоджерелами. Статут Кирило-Мефодіївського товариства

Статут Кирило-Мефодіївського товариства

Головні ідеї:

Визначаємо, що духовне і політичне об'єднання слов'ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

Визначаємо, що при об'єднанні кожне слов'янське плем'я повинно мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів (українців), північно-русів (росіян), білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лу­жичан, ілліросербів з хуруганами (хорватами) і болгар.

Визначаємо, що кожне плем'я повинно мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віроспо­віданням і станом.

Визначаємо, що правління, законодавство, право власності і освіта у всіх слов'ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Христа.

Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні служити умовою участі в правлінні.

Визначаємо, що має існувати спільний Слов'янський собор з представників всіх племен.

Головні правила товариства:

Товариство утворюється з метою поширення вище викладених ідей переважно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства. Товариство визначає своїми покровителями святих Кирила і Мефодія і приймає своїм знаком перстень або ікону з іменами чи зображенням цих святих.

Кожний член товариства при вступі приймає присягу використовувати талант, працю, статки, свої громадські зв'язки для цілей товариства, і якщо б котрийсь з членів зазнав гонінь і навіть страждань за прийняті товариством ідеї, то, відповідно присязі, він не видасть нікого з членів, своїх побратимів.

У випадку, коли член потрапляє до рук ворогів і залишає в нужді сімейство, товариство допомагає йому.

Кожний член товариства може прийняти нового члена товариства, не повідомляючи йому імена інших членів.

Товариство буде прагнути зарані про викорінення рабства і всякого примушення бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності.

Як все товариство в цілому, так і кожний член окремо повинні узгоджувати свої дії з євангелійськими правилами любові, покірності і терпіння; правило ж: «Мета виправдовує засоби» товариство визначає безбожним.

Ніхто з членів товариства не повинен оголошувати про існування і склад товариства тим, котрі не вступають або не подають надії на вступ до нього.

Джерело: Кирило-Мефодіївське товариство. — К.: Наукова думка, 1990. - Т. 1. - С. 150 - 152.

Запитання і завдання:

1) Визначте головні завдання, які кирило-мефодіївці ставили:

а) для розв'язання соціальних проблем;

б) для розв'язання проблем національних.

2) Про що свідчить те, що у списку «слов'янських племен», які повинні мати самостійність і ввійти в федерацію слов'ян, «північно-руси» (росіяни) стоять на другому місці, а «південно-руси» (українці) – на першому?

3) Про що свідчила відмова товариства від принципу «Мета виправдо­вує засоби»?

Робота з картою.

Показати на карті:

1) українські землі у складі Російської та Австрійської імперій;

2) центри громадівського руху 60–80-х років XIX ст.

Теми для складання хронологічних таблиць:

1) Заповнити таблицю розвитку культури України пер. пол. ХІХ ст.:

2) У таблиці назвати та охарактеризувати (рік утворення, програма, представники та ін.) політичні партії, які представляли національний рух українців Наддніпрянщини на поч. ХХ ст.

Теми повідомлень, рефератів:

1) Реформи 60–70 рр. та їх роль на соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України.

2) Політичний портрет М. Драгоманова. Роль «Громад» 60–70х рр.. XIX ст. в українському русі.

3) Характерні риси українського відродження в ІІ пол. XIX ст. та його відмінності на західноукраїнських та наддніпрянських землях.

Тестові завдання для самоперевірки:

1. Українські землі в XIX – на початку XX ст. входили до складу:

1) Російської імперії Речі Посполитої, Туреччини;

2) Російської імперії, Австро-Угорщини;

3) Австро-Угорщини, Російської імперії та Туреччини.

2. Які українські землі у ХІХ ст. входили до складу Малоросійського генерал-губернаторства Російської імперії?

1) землі Північного Причорномор'я від Бесcарабії до Криму;

2) землі Лівобережної України, колишні Гетьманщина та Слобожанщина;

3) землі Правобережної України.

3. Ізмаїльський, Акерманський та Хотинський повіти Російської імперії з кількісно переважаючим українським населенням входили до:

1) Херсонської губернії;

2) Таврійської губернії;

3) Бессарабської області

4. Іноземцями (сербами, німцями, болгарами, греками, вірменами, росіянами) в другій половині XVIII – першій половині XIX ст. були значною мірою залюднені вільні землі губерній:

1) Катеринославської, Чернігівської, Полтавської;

2) Таврійської, Херсонської, Катеринославської;

3) Полтавської, Херсонської, Катеринославської;

4) Катеринославської, Таврійської, Київської;

5) Херсонської, Київської, Полтавської.

5. На території Лівобережної України (Малоросії) кріпосне право було запроваджене в:

1) 1775 р.;

2) 1783 р.;

3) 1796 р.

6. "Как жертва всесожжения вспыхнула святая белокаменная, й из конца в конец по всему царству раздался клич, чтобы виходили й стар, й млад заливать вражеской кровью великий пожар московский. Достиг этот судорожный клич й до пределов нашей мирной Украины. Зашевелилась она, моя родная мать; зашевелилось й охочекомонное ополчение малороссийское", – в цьому уривку з поеми Т. Шевченка "Близнецы" йдеться про:

1) події, пов'язані з повстанням під проводом О.Пугачова;

2) російсько-турецьку війну 1806–1812 рр.;

3) вторгнення військ Наполеона І у Росію в 1812 р.

7. Серед наведених тверджень виберіть правильні: (2 правильні відповіді)

1) у 1812 р. більшість дворян – вихідців з української козацької старшини підтримала формування загонів козацького ополчення

2) корпус військ Наполеона І під час кампанії 1812 р. прорвався до Києва і на деякий час взяв місто в облогу

3) населення західних повітів Волині створювало дружини самозахисту та партизанські загони, що діяли в тилу наполеонівських військ

4) селян-кріпаків з України, що брали участь у військових діях проти військ Наполеона І, указом російського імператора було звільнено від кріпацтва і переведено в козацький стан

8. Повстання Чернігівського піхотного полку в Україні, організоване декабристами, відбулося:

1) 14–25 грудня 1825 р.;

2) 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р.;

3) 7–15 січня 1826 р.

9. Повстання Чернігівського полку в грудні 1825 р. очолили:

1) В. Лукашевич та В. Капніст;

2) П. Пестель та К. Рилєєв;

3) С. Муравйов-Апостол та М. Бестужев-Рюмін.

10. Учасники польського повстання 1830–1831 рр. розглядали землі Правобережної України як:

1) територію, що після перемоги над царизмом повинна була увійти в Українську державу – складову відновленої Речі Посполитої;

2) споконвіку польські, а отже, такі, що стануть невід'ємною складовою відновленої Речі Посполитої;

3) територію, яка не належить полякам, а значить, має залишитись у складі Росії після відновлення Речі Посполитої.

11. Під час польського повстання 1830–1831 рр. більшість правобережних селян-українців:

1) підтримували поляків, а частина вступила в польські військові з'єднання;

2) підтримували поляків, але не брали активної участі у військових діях;

3) залишились лояльними до російського уряду, а частина вступила в спеціально створені для боротьби з повстанцями загони.

12. Русифікація Правобережної України урядом імперії була спровокована:

1) декабристським рухом 20-х років XIX ст.;

2) польським повстанням 1830–1831 рр.;

3) українським національним рухом першої третини XIX ст.

13. Таємне Кирило-Мефодіївське братство було створене в:

1) Києві;

2) Харкові;

3) Санкт-Петербурзі.

14. Таємне Кирило-Мефодіївське товариство існувало у:

1) 1843–1845 рр.;

2) 1845–1847 рр.;

3) 1847–1848 рр.

15. Програмний документ Кирило-Мефодіївського братства – це:

1) "Книга буття українського народу (Закон Божий)";

2) "Катехизис автономіста";

3) "Кобзар".

16. Автором "Книги буття українського народу (Закону Божого)", вважають:

1) Т. Шевченка;

2) П. Куліша;

3) М. Костомарова.

17. Виберіть серед перелічених прізвища тих галичан, які відомі сьогодні як „Руська трійця”: (3 правильні відповіді)

1) Д. Зубрицький;

2) М. Левицький;

3) Й. Лозинський;

4) М. Шашкевич;

5) І. Могильницький;

6) Я. Головацький;

7) А. Добрянський;

8) І. Вагилевич.

18. "Руською трійцею" називали:

1) таємний гурток революційно налаштованих студентів Львівського університету;

2) український альманах, який вийшов у Будапешті в 1837 р.;

3) трьох товаришів – учнів греко-католицької семінарії у Львові.

19. Головна руська рада в Галичині діяла у:

1) 1846–1848 рр.;

2) 1848–1849 рр.;

3) 1848–1851 рр.

20. Головою Головної руської ради відразу після її створення був обраний:

1) Я. Головацький;

2) Г. Яхимович;

3) І. Вагилевич.

21. З-поміж наведених виберіть ті ідеї, які містив маніфест Головної руської ради (1848 р.). У маніфесті Головна руська рада заявила про:

(3 правильні відповіді)

1) існування 15-мільйонного українського народу, часткою якого є русини-галичани;

2) перехід земель, заселених українцями, до складу Російської імперії;

3) підтримку вимоги: забезпечити усім народам Австрійської держави їхні національні права;

4) необхідність адміністративного поділу Галичини та об'єднання всіх українських земель Австрії в окрему провінцію;

5) підтримку ідеї усунення від влади в Австрії династії Габсбургів і перетворення цієї держави на республіку;

6) необхідність введення в школах та адміністративних закладах Галичини української мови, реального зрівняння в правах греко-католицького та римо-католицького духовенства.

22. Поділ Галичини на українську та польську частини (тобто на окремі коронні краї) у 1848 р. був головною вимогою:

1) Центральної ради народової;

2) Головної руської ради;

3) Руського собору.

23. У першій половині XIX ст. землі України були переважно:

1) аграрним краєм;

2) промисловим краєм;

3) краєм інтенсивного розвитку і промисловості, і сільського господарства.

24. З-поміж наведених тверджень про основні результати національного руху українців у Галичині в 1848–1849 рр. виберіть правильні: (4 правильні відповіді)

1) поділ Галичини на окремі провінції: українську (з центром у Львові) та польську (з центром у Кракові);

2) заснування української преси;

3) розгортання культурно-просвітницького руху серед українців і створення його осередків – „Галицько-руської матиці" та "Народного дому";

4) відкриття кафедри історії Русі у Львівському університеті;

5) відкриття кафедри руської словесності (мови та літератури)у Львівському університеті;

6) утвердження ідеї національної окремішності русинів у Галичині на Слов'янському конгресі в Празі та на "Соборі руських вчених" у Львові.

25. Панщина в Галичині та на Буковині була скасована Маніфестом імператора Фердинанда у:

1) 1846 р.;

2) 1848 р.;

3) 1853 р.

26. У першій половині XIX ст. на східно- та західноукраїнських землях найбільша частка оброблюваної землі перебувала у власності:

1) поміщиків (дідичів);

2) селян;

3) держави.

27. Реформа 1861 р. забезпечила селянам східноукраїнських земель:

(3 правильні відповіді)

1) особисту свободу;

2) отримання земельних наділів за справедливою ціною:

3) отримання наділів землі, достатніх лише для утримання родини;

4) збільшення земельних наділів за рахунок “відрізків”;

5) негайну ліквідацію всіх повинностей, які селяни мали виконувати на поміщиків;

6) рівність прав з іншими верствами населення.

28. Реформа 1861 р.:

1) зберегла поміщицьке землеволодіння на східноукраїнських землях;

2) ліквідувала поміщицьке землеволодіння на східноукраїнських землях.

29. Община, що існувала в деяких місцевостях України, в результаті реформ Олександра ІІ:

1) була ліквідована. Тепер селяни індивідуально несли відповідальність за сплату податків та виконання повинностей;

2) збереглась. Община володіла землею і несла відповідальність за виплату податків та виконання повинностей її членами. Без її дозволу селянин не міг покинути село.

30. У другій половині ХIX ст. у підросійській Україні провідними галузями економіки були:

1) вугледобувна, металургійна, цукрова;

2) хімічна, металургійна, цукрова;

3) хімічна, вугледобувна та цукрова.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: