Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів

1. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів

2. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки насильницької злочинності

1.Найбільш значну частину насильницьких злочинів складають умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров’ю, катування, зґвалтування, розбої, насильницькі грабежі і поєднане з насильством хуліганство. Їх рівень, структура та динаміка характеризують насильницьку злочинність у цілому.

Основою об’єднання даних злочинних діянь у кримінологічно значиму групу є такі критерії, як:

- спосіб дій злочинця – фізичне насильство над особою, спроба або погроза його застосування;

- форма вини – умисел;

- об’єкт посягання – фізична особа.

Віднесення хуліганства до однієї групи насильницьких злочинів пов’язаний зі спільністю чи близькістю їх причин, способів вчинення таких злочинів чи конкретних ситуацій, особистих якостей злочинців тощо. Суттєвим є також те, що багато насильницьких злочинів вчиняються з хуліганських спонукань.

Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпеки і тяжкістю заподіяних наслідків перевищують інші кримінальні діяння. Вони завдають інколи незворотної шкоди суспільству. Щорічно потерпілими від них стають сотні тисяч людей. Особи, які вчиняють такі злочини, поширюють стереотип агресивно-насильницької поведінки в побутовому і дозвільному мікросередовищі. Такі кримінальні діяння викликають найбільший осуд за нормами загальнолюдської моралі.

2.Кримінально-карані діяння даної групи досягають 20 % у структурі всієї злочинності.

До початку 80-х років у порівнянні з 60-ми було зафіксовано значне збільшення абсолютних і відносних показників, які характеризують рівень тяжких насильницьких злочинів. З 1973 по 1983 р. кількість умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень і зґвалтувань на території колишнього СРСР збільшилася на 58 %, розбоїв і грабежів – на 100%. В середині 80-х років зростання рівня тяжких насильницьких злочинів було призупинене.

Починаючи з 1988 р. по 1995 рр. знову фіксується зростання їх кількості. Число умисних убивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 по 1995 рр. збільшилося відповідно в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв – у 6 і 7 рази. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їх кількості.

Для порівняння у 1995 і 2002 рр. відповідно було зареєстровано 4896 і 4296 умисних вбивств, 8800 і 6032 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 1680 і 932 грабежів, 582 і 196 розбоїв [24].

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпеки окремих категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які відрізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.

Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися в сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х років частка умисних убивств, вчинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання убивств з корисливих чи інших мотивів. Одержали поширення вбивства на замовлення. За офіційними даними в період з 1993 по 1995 р. кількість замовних убивств зросла в 2,5 рази. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці та інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).

У сферах дозвілля і побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання виражаються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядку, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження і т.п. На сьогодні з хуліганських спонукань вчиняється близько 20 % умисних убивств і близько 30 % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю. Відбувається збільшення частки тяжких злочинів проти особи в маргінальному (соціально нестійкому) середовищі. Тяжкі насильницькі злочини тут вчиняються, як правило, на ґрунті помсти, сварок, зведення рахунків, прагнення приховати чи полегшити вчинення іншого злочину.

Збільшується частка особливо жорстоких злочинних посягань, нерідко вчинених з елементами цинізму, знущання, садизму.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. В 2002 році питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становить 17 %, з них у складі групи – 24,4 %; розбої – 28,9 %, грабежі – 20, 3 %, умисні тяжкі тілесні ушкодження – 14, 6 % [25].

Збільшується кількість убивств, поєднаних із зґвалтуванням. Така ситуація свідчить про особливу езопову спрямованість винної особи, її аморалізм, крайню жорстокість. Частіше такі діяння вчиняються злочинцями-садистами. Основним мотивом вчинення зазначених злочинів є прагнення до задоволення статевої пристрасті в грубій, зухвалій і неприродній формі.

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Багато в чому це пов’язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Правоохоронним органам частіше доводиться констатувати факт збільшення числа злочинів, які вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, які спричиняють значну шкоду здоров’ю особи при вчиненні розбійних нападів, бандитизму, вимагання тощо. Характерними ознаками таких груп є: відносно тривалий час діяльності, професіоналізм, наявність досвідчених організаторів, озброєність, ретельне планування кримінальних діянь, витонченість способів їх здійснення, конспіративність та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: