Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх

1. Суб’єкти профілактики

2. Система профілактики злочинності неповнолітніх

3. Рання профілактика

4. Безпосередня профілактика

5. Профілактика передзлочинної поведінки

6. Профілактика рецидиву

1. В числі суб’єктів профілактики злочинності і злочинів неповнолітніх можна виділити:

- органи державної влади і органи місцевого самоврядування, що забезпечують програмування, планування, правове регулювання і ресурси цієї діяльності, контроль за її здійсненням і результатами;

- інститути соціального виховання – родина, школа, трудовий колектив, установи культури і дозвілля, які здійснюють у взаємодії та у межах компетенції профілактику виникнення викривленої позиції дітей і підлітків, корекцію таких криміногенних чинників, якщо вони можуть бути нейтралізованими за допомогою педагогічних чи інших виховних засобів;

- органи захисту і соціальної, психолого-педагогічної, медичної і правової допомоги дітям і підліткам, які знаходяться в несприятливих життєвих умовах;

- правоохоронні органи в цілому та їх спеціалізовані підрозділи і служби.

2. Система профілактики злочинності неповнолітніх складається з ранньої та безпосередньої профілактики, а також профілактики дозлочинної поведінки і профілактики рецидиву.

Ці етапи профілактики спрямовані на те, щоб:

- оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя і виховання ще до того, як негативний вплив дія цих умов позначиться на їх поведінці (етап ранньої профілактики);

- не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);

- не допустити переходу на злочинний шлях і створити умови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер та інтенсивність яких вказують на ймовірність вчинення злочинів у найближчому майбутньому (етап профілактики дозлочинної поведінки);

- попередити рецидив злочинів підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

3. Заходи раннього попередження мають своїм змістом:

- попередження й усунення істотних порушень нормальних умов життя і виховання неповнолітніх шляхом нагляду і контролю за дотриманням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги, підтримки, захисту в різних формах необхідних для їх відновлення;

- усунення джерел несприятливого впливу на умови життя і виховання неповнолітніх;

- корегування несприйнятливого розвитку особи в початковій стадії а також нормалізацію умов середовища життя і виховання конкретних підлітків чи їх груп.

4. Заходи безпосереднього попередження необхідні, якщо на попередньому етапі не було відвернене формування в неповнолітнього схильності до правопорушень і він почав їх вчиняти.

На даній стадії також здійснюється нормалізація умов життя і виховання, оздоровлення середовища. Разом з тим, істотно збільшується вплив на самого неповнолітнього, використовуючи при необхідності заходи правового характеру.

Служба соціального захисту і допомоги, спеціалізована служба органів внутрішніх справ і спеціалізовані формування громадськості з’ясовують і усувають обставини, під впливом яких конкретні неповнолітні вчиняють порушення громадського порядку (дрібні крадіжки, участь у випивках, азартних іграх і т. д.), а також безпосередньо ведуть виховну роботу серед цих осіб.

5. Заходи щодо неповнолітніх, які виявлені за вчинення правопорушень незлочинного характеру, включають:

- постановку на облік в органах, які здійснюють профілактику злочинів неповнолітніх, триваючу виховну роботу і контроль;

- громадський вплив за місцем проживання, навчання чи роботи;

- влаштування до спортивно-трудових таборів, загонів і клубів;

- цивільно-правові заходи (відшкодування збитків). Наступний етап профілактики складають заходи стосовно неповнолітніх, яких можна розглядати як таких, які знаходяться в силу розвитку криміногенної мотивації на грані вчинення злочину. Тут використовуються заходи, які реалізуються в процесі щоденного, інтенсивного і демонстративного контролю за поведінкою, зв’язками і проведенням часу неповнолітнього. Їх завдання – утримати неповнолітнього від переходу на злочинний шлях.

6. Заходи попередження рецидиву злочинів передбачають:

- діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх, слідчих, прокурорів, суддів з виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми;

- використання виховно-профілактичного впливу безпосередньо під час судового розгляду справи;

- своєчасне вилучення зброї і знарядь злочинів у раніше засуджених підлітків;

- правову і моральну підготовку до життя на волі засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі;

- трудове і побутове влаштування неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі або засуджених до заходів, не пов’язаним з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою тощо.

До заходів впливу на злочинність неповнолітніх необхідно віднести:

- формування системи ювенальної юстиції, яка спеціалізується на розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ стосовно неповнолітніх;

- поліпшення координації зусиль державних та громадських організацій щодо профілактичного впливу на злочинність неповнолітніх;

- організація правового та військово-патріотичного виховання підлітків;

- професійна діагностика фізичних та психічних захворювань дітей.

Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)

1. Поняття та розвиток кримінофамілістики

2. Внутрішньо сімейні насильства. Механізм сімейних причин злочинної поведінки.

3. Суб’єкти кримінальної корекції сімейних відносин.

4. Кримінологічна корекція сімейних відносин.

1. Під сімейною кримінологією (кримінофамілістикою) слід розуміти галузь загальної кримінології, яка вивчає причини та умови виникнення масової злочинної поведінки в сімейних відносинах, внутрішньо сімейні злочини, а також реакцію на вищезазначені злочини суспільства з метою нейтралізації злочинності.

Спочатку термін «сімейна кримінологія» і «кримінофамілістика» були введені в науковий обіг як синоніми [50]. Для визначення даної наукової галузі підходить також назва кримінологія сімейних відносин.

В основу кримінофамілістики покладена аксіома – взаємозалежності між феноменом злочинності та інститутом сімейних відносин.

Імпульс до значної частини вчинків (правопорушень) виникає від різного виду конфліктних ситуацій, які складаються в процесі спілкування з близькими людьми, тобто сімейним оточенням.

Досить значна роль сім’ї в продукуванні як нормативної, так і девіантної поведінки.

Предмет вивчення кримінофамілістики:

- злочини, які вчиняються проти членів сім’ї (насильницькі злочини проти подружжя і дітовбивства) [51];

- вплив сім’ї на злочинність неповнолітніх;

- вплив сім’ї на формування особи насильницького корисливого злочинця;

- вплив сім’ї на рецидив злочинів;

- механізм сімейних причин, обставин вчинення злочинів;

- попередження злочинів через вплив на сім’ю.

Невиконання сім’єю свого призначення у пристосуванні її членів до громадського життя, що обумовлює її криміналізацію, а також сприяння сім’ї виникненню у її членів наміру вчинити злочин, називається сімейною десоціалізацією.

Насильницькі злочини проти членів сім’ї вчиняються частіше, ніж злочини проти знайомих, які не є близькими та рідними, злочини проти знайомих – частіше, ніж проти незнайомих.

В середині сім’ї найчастіше злочини вчиняються одним із подружжя стосовно іншого.

Серед жертв внутрішньосімейних вбивств жінок більше, ніж чоловіків (співвідношення в 70-х роках 7:1, в 90-х – 3:1), тобто кримінальна активність жінок в сім’ї помітно зросла.

Види внутрішньосімейних злочинів:

- корисливі – 5 %;

- пов’язані з прагненням звільнитися від різних обов’язків – 5 %;

- пов’язані з ревнощами – 15-20 %;

- вбивства у зв’язку з боротьбою за владу чи самоствердження у сім’ї – 50 %;

- бажання отримати додаткову житлову площу – 10 %;

- бажання отримати страховку – 5 %;

- бажання отримати спадщину – 5 %;

Три останні види сімейних вбивств відносяться до нових видів злочинів, це так звані “шлюбні аферисти”.

2. Причини масового вчинення сімейних злочинів:

- суперечності між чоловіками і жінками, що стосуються притензій на владу в сім’ї:

- протиріччя статевої моралі;

- різниця в матеріальному становищі сімей подружжя;

- протиріччя між професійними і сімейними ролями подружжя;

- неспівпадання у чоловіків і жінок орієнтації матеріального порядку;

- насильство поза сім’єю в суспільстві;

- масові розлучення сімейних пар.

На рівні мікросередовища виділяються причини кримінологічної десоціалізації і конфліктності.

Причини сімейної десоціалізації:

- відсутність сім’ї чи порушення її структури;

- порушення в сім’ї балансу між духовними і матеріальними основами;

- зниження культурно-освітнього рівня;

- пияцтво, алкоголізм, наркоманія;

- стереотипи поведінки грубості і жорстокості;

- наявність у сім’ї правопорушників;

- навчання злочинній поведінці (передача злочинцю досвіду дорослими рідними, неповнолітніми та молоддю).

Сімейна конфліктність:

- сім’ї та оточуючих;

- внутрішньосімейні конфлікти на ґрунті подружньої зради;

- боротьба за владу в сім’ї;

- боротьба за розподіл фінансів;

- боротьба за розподіл обов’язків між членами сім’ї;

- виховання дітей і домагання;

- неприязні відносини до родичів подружжя (тещі, свекрухи, свахи тощо).

Причини злочинності в сфері сімейних відносин:

1) притаманний сім’ї у всіх історичних епохах її існування (віктимологічний фактор – подружньої зради);

2) сучасні криміногенні фактори, які не обходять і сім’ю, що пов’язані із суперечностями перехідного періоду ломки старих, становлення та розвитку нових постсоціальних відносин, (руйнування традицій і звичаїв).

3. Серед суб’єктів кримінальної корекції сімейних відносин можна виділити три групи:

- які функціонують в структурі органів державної влади (загальнодержавні, регіональні, місцеві);

- що засновані на громадській ініціативі;

- що засновані на приватній ініціативі.

До органів та установ, що здійснюють кримінальну корекцію сімейних відносин відносяться:

1) Державний комітет України у справах сім’ї та молоді;

2) Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді АР Крим;

3) служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

4) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

5) органи опіки і піклування;

6) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї;

7) служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ.

4. Кримінологічна корекція сімейних відносин – це система заходів щодо усунення детермінант злочинної поведінки, а також нейтралізації сімейних криміногенних факторів як на загальносоціальному рівні інституту сім’ї, так і конкретних сім’ях.

Кримінологічна корекція сімейних відносин складається з наступних компонентів:

- нейтралізація протиріч інституту сім’ї в цілому;

- створення умов для подолання негативного впливу сім’ї на її членів;

- вирішення конкретних конфліктних ситуацій;

- використання позитивного потенціалу в сфері сімейних відносин;

- духовне виховне сім’ї в цілому та кожного конкретного її члена.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: