Тема 82. Екологічна злочинність

1. Рівень, структура та динаміка екологічних злочинів.

2. Причини екологічної злочинності.

3. Типологія осіб екологічних злочинів.

3. Вплив на екологічну злочинність.

1. Екологічну злочинність можна визначити як сукупність злочинів, які посягають на екологічну безпеку, а також опосередковано на життя і здоров’я людей.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю. Рівень латентності цих злочинів сягає 95 %.

Так, вибірковий аналіз зареєстрованих фактів незаконного полювання показує, що з року в рік кількість діянь, які містять ознаки злочину, мають місце в 35-45 % від загальної кількості цих випадків. У той же час застосування заходів кримінальної відповідальності здійснювалося лише в 1-3 %, а адміністративної – в 75-80 % випадків. У структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовства (35-45 %), незаконне полювання (25-35 %), забруднення водойм і повітря (10-20 %) та лісопорушення (8-10 %) [53].

Екологічні злочини можуть класифікуватися на підставі різних ознак. В залежності від ступеня суспільної небезпеки їх можна розподілити на:

- злочини невеликої тяжкості. До них належать незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України та інші;

- злочини середньої тяжкості. Це – умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

- тяжкі злочини. До них відносяться забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

- особливо тяжким злочином є екоцид.

Ще однією особливістю даної злочинності є те, що вона деякою мірою є побічним наслідком “нормального” природокористування. Адже суспільство, так чи інакше експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечними способами чи виходить за межі встановлених законом нормативів. Характерний їй і надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, в Україні судимість за незаконне полювання становить 2,4 %,незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 0,8 %, незаконну порубку лісу - 0,2 %, забруднення моря - 0,002 %, забруднення водних об’єктів - 0,2 % від числа всіх злочинів у 1999 році. За даними вибіркового дослідження, лише 125 матеріалів органів рибоохорони з приводу незаконного лову риби направлялися в органи внутрішніх справ і прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності, а кримінальних справ, переданих для розгляду в народні суди, виявилось у 6-7 разів менше [54]. Ще більший розрив між кількістю кримінально караних діянь, пов’язаних із забрудненням водних об’єктів, атмосферного повітря, моря, і реальним застосуванням кримінального закону. Практично відсутня судимість за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Водночас, застосування інших норм, які встановлюють відповідальність за порушення екологічного законодавства, зростає. Так, у 1999 році, порівняно з попереднім, число засуджених за незаконні полювання та порубку лісу зросло більш як у півтора рази.

В екологічної злочинності є такі об’єктивні характеристики, не зазначити які неможливо – загибель природи, руйнування екосистеми, забруднення навколишнього середовища. Планетарний аспект суспільної небезпеки екологічної злочинності полягає в тому, що вона ставить під загрозу життя на Землі.

2. Факторами екологічної злочинності можуть бути:

- неблагополучна соціально-економічна ситуація в країні (спад виробництва, безробіття, бідність, убогість);

- недоліки державної політики у сфері правового регулювання охорони навколишнього середовища і забезпечення оптимального режиму природокористування;

- недосконалість вітчизняної економіки і зовнішньої політики, які прирікають країну на входження в світову (європейську) екологічну систему в якості “сміттєвої ями”;

- недоліки організації і функціонування системи державного (законодавчого) контролю за виконанням правил природокористування;

- неефективна робота правоохоронних органів з попередження та запобігання екологічним злочинам, обумовлена низьким рівнем їх забезпечення;

- недосконала судова практика з кримінальних справ про екологічні злочини – кримінальні справи даної категорії не отримують адекватного суспільного резонансу;

- активізація діяльності вітчизняних та зарубіжних кримінальних структур, які вчиняють екологічні злочини, що пов’язані з кримінальними промислами;

- нерозвиненість громадських організацій та рухів, які займаються захистом природи;

- недоліки в організації екологічного, морального і правового виховання як дітей, так і дорослого населення України;

- недостатній рівень в організації і забезпеченні митного і прикордонного контролю.

3. За соціальним статусом можна виділити наступні категорії осіб, які вчиняють екологічні злочини:

а) приватні особи (громадяни України та іноземці) – епізодично вчиняють екологічні злочини;

б) керівники підприємств і підприємці (вітчизняні та іноземні);

в) державні службові особи, які здійснюють управління вивозом природних ресурсів, чи організовують утилізацію радіоактивних і високотоксичних речовин;

г) військові посадові особи.

Найбільше число екологічних злочинів вчиняють з корисливих мотивів і з необережності.

4. Вплив на екологічну злочинність:

- головною особливістю протидії суспільства екологічній злочинності є тісний взаємозв’язок міжнародних і внутрідержавних аспектів антикримінального впливу;

- зміна державної політики у сфері екології (розвиток екологічної ідеології, державна пропаганда цих ідей);

- формування та розвиток системи екологічного виховання населення;

- залучення громадськості до профілактики екологічної злочинності;

- формування і підвищення ефективності діяльності державних органів, які займаються профілактикою та розслідуванням екологічних злочинів, у всіх регіонах країни (екологічна міліція, природоохоронні прокуратури, суди тощо);

- встановлення реальних масштабів латентності екологічної злочинності за допомогою організації спеціальних наукових досліджень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: