Класифікація електронної медичної апара­тури

Узагальнюючи досвід застосування електроніки в меди­цині, можна сказати, що вона, в основному, використову­ється для розв'язання таких задач:

а) отримання первинної медичної інформації;

б) обробки й автоматичного аналізу отриманої первин­ної інформації;

в) створення силових полів для впливу на організм, у тому числі й отримання адекватних подразників (електро­стимуляція);

г) моделювання процесів, які відбуваються в організмі;

д) автоматичне управління органами і системами, про­тезування органів і систем, слідкування за функціональним станом організму пацієнта.

Можна виділити два основних класи електронної ме­дичної апаратури (ЕМА): діагностична і фізіотерапевтична.

1. Діагностична електронна медична апаратура при­значається для:

а)реєстрації біопотенціалів (прикладами таких при­ладів є електрокардіограф, електроенцефалограф, реєстра­тори міограм, шкірногальванічних реакцій тощо);

б) реєстрації неелектричних величин (наприклад, ФКГ-фонокардіограф, БКГ-баллістокардіограф тощо);

в) передачі медичної інформації на відстані (ендо- і те­леметрична апаратура);

г) отримання рентгеноконтрастних зображень;

д) ультразвукового сканування органів і тканин;

е) радіоізотопного дослідження функцій органів і сис­тем.

Сучасна медична апаратура, яка реалізує складні діаг­ностичні методи (рентгене- і ультразвукові томографи, ана­лізатори біопотенціалів тощо), працює, як правило, в ком­плексі з ЕОМ.

2. Фізіотерапевтична електронна медична апаратура використовується для терапевтичної дії на органи і тканини різними фізичними факторами, що створюються цими апа­ратами. Можна виділити такі типи фізіотерапевтичної апа­ратури:

а) апаратура, в якій використовується дія постійного фі­зичного поля (апарати для гальванізації, електрофорезу, франклінізації);

б) низькочастотна ЕМА (частоти до 20 кГц; апарати для електростимуляції, електроімпульсації);

в) високочастотна ЕМА (частота 70 кГц - ЗО МГц; апа­рати для дарсонвалізації, діатермії, індуктотермії);

г) ультрависокочастотна ЕМА (частота 30-300 МГц; апарати для УВЧ-терапії);

д) надвисокочастотна і крайньовисокочастотна ЕМА (частота понад 300 МГц, НВЧ-апарати, апарати КВЧ-терапії).

Крім перерахованих вище, у фізіотерпії використо­вуються апарати для отримання рентгенівського і гамма-ви­промінювання, потоків елементарних частинок, ультразву­кового і лазерного випромінювання тощо; їх застосовують для дії на патологічні ділянки органів і тканин.

Електронна техніка широко використовується також в інших галузях медичної науки і практики:

а) в експериментальній медицині і наукових досліджен­нях;

б) в організації охорони здоров'я і профілактичній ме­дицині;

в) у навчальному процесі.

Для цих напрямків характерне створення складних ви­мірювальних комплексів, функціональних кабінетів, обчис­лювальних центрів, обладнаних різноманітною електрон­ною технікою.

Техніка безпеки

Медична апаратура повинна бути безпечною при всіх передбачених функціональними можливостями і вказаних у правилах користування умовах її експлуатації. Захист дося­гається дотриманням трьох основних вимог:

1) правильною конструкцією апарата, яка гарантує без­умовну безпеку;

2) використанням спеціальних засобів зовнішнього за­хисту, які забезпечують умовну безпеку;

3) вказівкою умов, за яких робота з обладнанням є без­печною (описова безпека).

За способом захисту персоналу і пацієнта від електроудару і електротравми все медичне устаткування, яке вико­ристовує зовнішнє живлення, ділиться на п'ять класів (ок­ремо виділяється устаткування з внутрішніми джерелами живлення, наприклад, батареями).

Клас 0 - апаратура має тільки один основний захист (ізоляцію); це - побутова апаратура, а також апаратура, що використовується для господарських потреб медичних зак­ладів, вона не призначена для безпосередньої роботи з паці­єнтом.

Клас І - апаратура, котра, крім основного захисту, має і додатковий у вигляді заземлення, яке здійснюється одно­часно із вмиканням приладу в мережу за допомогою вилки з провідником заземлення.

Клас 01 - апаратура класу 0 і 1, яка має спеціальну кле­му для заземлення приладу окремим провідником.

Клас II - апаратура цього класу характеризується вико­ристанням, крім основної ізоляції, ще й додаткової - у ви­гляді посиленої ізоляції устаткування або його частин, які знаходяться під напругою, небезпечною для життя пацієнта та персоналу. Це устаткування не має захисного заземлен­ня, але може мати клему для робочого заземлення з метою зменшення шумів від мережі.

Клас III - апаратура цього класу характеризується низь­кою (не більш 24 5) напругою живлення, що є, поряд з ос­новною ізоляцією, додатковою мірою захисту від електро-удару, причиною якого може бути мережа. Це обладнання не має внутрішніх і зовнішніх кіл, у котрих використовуєть­ся висока напруга. Обладнання III класу, як правило, не за­землюється.

За допустимою величиною струму відтоку (струми че­рез ізоляцію на корпус, а при дотику до нього людиною -струми через тіло людини) розрізняють такі типи електро-медичних приладів (міжнародна класифікація):

Н - прилади з нормальним ступенем захисту (основна ізоляція струмопровідних частин); еквівалентні класу О, І, 01; можливий струм відтоку I = (0.25-0.5) мА;

В - підвищений ступінь захисту; еквівалентні класу II I=(0.1 -0.25)мА

BF - прилади з підвищеним ступенем захисту й ізольо­ваною від пацієнта робочою частиною I < (0.1 - 0.25) мА;

GF - прилади з найвищим ступенем захисту й ізоляцією робочої частини, котра має контакт з внутрішніми органами (особливо з серцем); струм відтоку I< (0.01 - 0.05) мА.

Правила безпеки

І. При підозрі неполадків під час підготовки приладу до роботи необхідно від'єднати його від мережі. Несправ­ний прилад категорично забороняється використовувати та експлуатувати. Підозра у несправності виникає при неста­більній роботі вимірювальних та індикаційних пристроїв,

відсутності або неможливості плавної регуляції приладу, виникненні підозрілих шумів, тріску, запахів тощо.

2. Перешкоди (шуми) не можна усувати, накладаючи додатковий електрод заземлення на пацієнта, оскільки при цьому можливий небезпечний витік струму крізь тіло па­цієнта. Ймовірність такої загрози особливо велика при ви­користанні декількох вимірювальних приладів; якщо таке заземлення все ж необхідне, то воно повинно бути єдиним (винятком є заземлення двома нейтральними електродами при діатермії).

3. Заземлення шляхом під'єднання до труб опалення та водопроводу не можна вважати задовільними, оскільки зав­жди існує ймовірність, що в іншому приміщенні на цю ж трубу заземлено прилад із значним витоком струму, який може поширитися на пацієнта й обслуговуючий персонал.

4. Якщо одночасно використовується декілька прила­дів, вони повинні мати одну спільну точку заземленя. Не можна під'єднувати прилади до "землі" послідовно, у цьому випадку утворюється "петля заземлення", по якій циркулю­ють струми втрат.

5. Заміна патронів, вилок та інших з'єднувачів повинна виконуватись лише фахівцями, хоча на перший погляд ця робота здається досить простою.

6. Забороняється експлуатація приладів за умов, не вка­заних в правилах їх використання.

1. Забороняється самостійно змінювати конструкцію апарата без дотримання умов його безпечної експлуатації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: