Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії

Діалектика (грец. διαλεκτική — мистецтво сперечатись, міркувати) — розділ філософії, що досліджує категорії розвитку, вчення про розвиток як безкінечний, поступальний, суперечливий процес, в якому домінує сходження від нижчого до вищого, від складного до простого, від старого до нового тощо.

Закони діалектики: перехід кількісних змін у якісні, єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечень.

Основні категорії: причина і наслідок, сутність і явище, необхідність і випадковість, можливість та дійсність, частина і ціле.

- Причина і наслідок,

- Одиничне і загальне,

- Зміст і форма,

- Необхідність і випадковість

Форми діалектики:

- Антична «наївна і стихійна», заснована на вченнях Геракліта «все тече, все змінюється», Платона – мистецтво діалогу, Зенона, що намагався виразити реальні протиріччя в логіці понять

- Німецька ідеалістична діалектика розроблена Кантом, Фіхте, Шелінгом, Гегелем. Гегель у праці «Наука логіки» проаналізував найважливіші закони і категорії діалектики, логіки і теорії пізнання, сформував основні принципи діалектичного методу, ввів ідею розвитку у розуміння всіх явищ реальної дійсності.

- Матеріалістична діалектика розроблялася класиками марксизму.

Принципи:

- Історизму – розгляд предметів в їх розвитку, зміні.

- Загального зв’язку та взаємозв’язку

- Всесторонності розгляду предметів і явищ реальної дійсності.

- Об’єктивності -Конкретності

- Детермінізму -Суперечності

- Структурності

Закони діалектики:

- Єдність і боротьба протилежностей,

- Взаємного переходи якісних і кількісних змін,

- Заперечення заперечення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: