Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.

Синергетика – система знань про механізм самоорганізації, утворення та руйнування структур, перехід від хаосу та порядку і навпаки.

Винекнення нових структур з позицій синергетики повязується з такими умовами:

1.Відкритість 2. Нелінійність 3.Нерівноважність.

Взаємопереходи:

Предметом синергетичного аналізу є механізм самоорганізація, утворення та руйнування структур, переходу від хаосу до порядку і навпаки.

Виникнення нових явищ (структур в системі) пов’язане з існуванням таких умов як відкритість, не лінійність, нерівноважність.

Взаємопереходи:

1) організація – дезорганізація;

2) рівноважність – нерівноважність;

3) необхідність – випадковість;

4) стабільність – динаміка.

Основні засоби синергетичного піходу:

1) порядок;

2) хаос;

3) невизначеність;

4) нелінійність;

5) біфуркація (той момент системи, з якого починається перетворення системи);

6) футуація (фактори впливу на систему).

Синергетичний підхід в теорії права містить чотири основні елементи, які складають базу структурної зв'язку: (Шишкін В. В. Синергетичний підхід в теорії права.)

а) правило відкритого середовища;

б) принцип нелінійного розвитку;

в) прийом малих впливів;

г) спосіб хаосу (хаотичного моделювання).

Правовий синергізм - це критерій співвідношення нормативних установок у правовій структурі, що відображає матеріальні і духовні потреби суспільства, який визначається ступенем відхилення від загальноприйнятих стандартів соціального співжиття і характеризується як високий, середній, низький.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: