ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання .Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності. Відомо, що нові наукові і накопичені знання перебувають в діалектичній взаємодії. Найкраще і прогресивне зі старого переходить у нове і надає йому сили й дієвості. Інколи забуте старе знову відроджується на новій науковій основі і живе друге життя в іншому, досконалішому вигляді. У цьому зв'язку особливого значення набувають вивчення історичного досвіду, аналіз та оцінювання історичних подій, фактів, попередніх теорій у контексті їх виникнення, становлення та розвитку. Отже, історичний підхід дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей. У межах історичного підходу активно застосовується порівняльно-історичний метод - сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються, визначити їхню генетичну спорідненість (зв'язок за походженням), загальне й специфічне в їхньому розвитку. У кожному порівняльно-історичному дослідженні ставляться конкретні пізнавальні цілі, які визначають коло джерел та особливості застосування способів зіставлень і порівнянь об’єктів дослідження і встановлення ознак схожості і відмінності між ними. 3а характером схожості порівняння поділяють на історико-генетичні та історико-типологічні, де схожість є результатом закономірностей, притаманних самим об’єктам, і порівняння, де схожість є наслідком взаємовпливу явищ. На цій основі виділяють два види порівняльно-історичних методів: порівняльно-типологічний, що розкриває схожість генетично не пов'язаних об’єктів, і власне порівняльно-історичний, що фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розходження між ними - як показник їхнього різного походження. Методи психологічних досліджень - це сукупність засобів й прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності. Найбільш розповсюджені методи психології - спостереження та експеримент. Застосовуються й інші методи: метод бесіди, анкетний метод, аналіз процесу і продуктів діяльності, тестовий метод та деякі інші. Конкpетними методами власне політологічних досліджень є: • системний метод, тобто цілісне спpийняття об’єкта дослідження і всебічний аналіз зв’язків між окpемими елементами в межах цілого; • біхевіоpистичний метод (від англ. behavіor – поведінка, вчинок), тобто спосіб до-слідження суспільно-політичних явищ шляхом аналізу поведінки окpемих людей і гpуп; • кількісні методи, тобто намагання виміряти політичні явища (думку вибоpців, під-сумки виборів, розвиток політичних інститутів тощо) подібно до пpиpодних. Пpи цьому ви-коpистовуються засоби статистики, соціологічних досліджень, лабоpатоpних експеpиментів (pозpобка сценаpію майбутніх подій); • поpівняльні методи, тобто співставлення двох або більше політичних об’єктів (або їх частин), що мають pиси подібності, з метою встановити, в чому полягає ця подібність, та за якими ознаками ці об’єкти pозpізняються. Викоpистовуються інституціональний (поpівняння ана-логічних інститутів за їх ноpмативним станом) та функціональний (поpівняння кількох pізних об’єктів, що виконують схожі функції) підходи; • метод пpийняття pішень, тобто визначення центpів пpийняття pішень і пояснення пpоцесів пpийняття та pеалізації pішень. Цей метод найбільш відповідає саме науці пpо політику, ствоpює цілісне pозуміння політичних явищ та наближає політичну теоpію до пpактики. 22. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження. Порівняльно-правовий метод - це спосіб пізнання правових явищ, що складають систему прийомів, за допомогою яких виявляються подібні та відмінні (риси) ознаки, створюються класифікація або типологія, групи. В порівняльно-правовому методі основним є прийом порівняння, який дозволяє виявити подібні і відмінні ознаки, що дозволяє вирізняти утворювану групу серед інших. На основі таких подібних ознак здійснюється групування і класифікація. Спеціальний об’єкт і порівняльно-правового дослідження обумовлює потребу в таких прийомах: 1) збору і вивчення фактів; 2) аналіз; 3) абстрагування;4)порівняння; 5)оцінювання;6) узагальнення. Порівняльно-правовий метод є конкретизацією частково-науково порівняльного методу і заснований на зіставленні різних державних і правових систем, окремих державно-правових інститутів для виявлення спільного і відмінного між ними. Порівняльно-правовий метод застосовується при здійсненні типології держави і права; зіставлення елементів, що відносяться до однієї правової системи або їх порівнянні, при порівнянні міжнародного і внутрішньодержавного законодавства. Принципи у порівняльному правознавстві основні і деї і положення, що пронизують усю порівняльно-правову матерію. Принципи яких необхідно дотримуватися при використанні порівняльно-правового методу (наприклад при порівнянні правових систем): · Врахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних та інших умов, в яких виникають і розвиваються порівнювані правові системи; · Встановлення загальних, особливих і специфічних порівнюваних правових систем; · Порівняння правової матерії у динаміці; · Порівняння правових явищ і правових інститутів; · Відповідність один-одному різних рівнів, форм і видів елементів по порівнюваних систем. 23. Методологія загальної теорії права. Методологія загальної теорії права – це система підходів, методів і засобів пізнання правових явищ та виокремлення загальних закономірностей їх виникнення, функціонування та розвитку. Складається з таких елементів: теоретико-правовий підхід; вчення про метод загальної теорії права; методика та засоби теоретико-правового дослідження; методика теоретико-правового дослідження. Метод теорії права – це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування права. Методи (прийоми) загальної теорії права: -збирання і вивчення одиничних фактів;-індукція;-сходження від конкретного до абстрактного;-системно структурні прийоми; сходження від абстрактного до конкретного. Мета та завдання загальнотеоретичного дослідження зумовлюють необхідність застосування таких методів: 1) філософських (діалектичний, матеріалістичний, ідеалістични); 2)загально-наукових ( соціологічні, психологічні, конкретно-історичні, системні, структурно-функціональні, формально-логічні такі як:аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання) 3) спеціально-наукових методів (формально-догматичні, порівняльно-правові, конкретизації, спеціально-юридичні: тлумачення, правового моделювання, техніко-юридичного аналізу і неюридичні: статистичні, кібернетичні, інші). Особливості об’єкта загальнотеоетичного дослідження зумовлює коло прийомів у межах методу. Понятійно – категоріальний апарат – держава, функції держави, механізм держави, право, функції права, джерело права, система права, механізм правового регулювання, реалізація права, застосування права, тлумачення права, правопорушення, юридична відповідальність, правова система суспільства та ін. Функції понятєво – категоріального апарату: Теоретична: використовуються для характеристики,пояснення, прогнозування державно – правових явищ. Методологічна: належать до змісту методології загальної теорії держави та права, використовуються як методологічна основа пізнання. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|