З метою кращого засвоєння матеріалу зверніть особливу увагу на зміст поняття авангард.

Поняття „авангард” походить від французького «avantgarde», що означає „передовий загін”. Поняття авангард у мистецтвознавстві вказує на сукупність усіх новаторських, революційних, бунтарських, епатажних течій художньої культури першої третини минулого століття (1900-1930 рр.) Авангардні течії виникали у мистецькому житті і раніше. Загальною прикметою таких течій було намагання певного мистецького угруповання або мистецького об’єднання репрезентувати принципово нове мистецтво.

Уважно прочитайте наступний матеріал:

На початку ХХ століття авангардні рухи охопили практично всі види мистецтва. Художники-авангардисти у декларативній формі оголошували початок нової ери мистецтва, претендували на роль винахідників нової художньої творчості. Молоді митці дуже енергійно пропагували власні здобутки, вдавалися до публічних дискусій, не звертаючи увагу на суперечливу реакцію глядачів. Тому виставки авангардного мистецтва, мистецькі маніфести супроводжувалися або палкими дискусіями, або скандалами та заборонами.

Сьогодні, аналізуючи мистецтво авангарду на тлі історії ХХ століття, ми можемо підкреслити таке:

Авангардний рух фактично знаменував собою закінчення класичного періоду розвитку мистецтва. У той же час авангард відкривав новий період розвитку мистецтва - некласичний. Свідчення тому – гранично експериментальний характер мистецтва авангарду, його потужний революційно-руйнівний пафос стосовно класичного мистецтва. Експериментаторські зусилля молодих митців на початку ХХ століття загалом були спрямовані на таке:

· Заперечення всього, що здавалося на той час застарілим, буржуазним, міщанським тощо.

· Відмова від головних принципів класичного мистецтва – 1). принципу наслідування; 2). принципу подібності мистецьких форм природнім формам або формам суспільного життя.

· Стирання відмінностей між окремими видами мистецтва, намагання щодо синтезу видів мистецтва. Наприклад, такий синтетичний вид мистецтва як кінематограф розвивався багато у чому завдяки тому, що майстри образотворчого мистецтва прагнули подолати межі мистецтва живопису та відобразити у своїх дворах ритм, динаміку життя, різку зміну емоцій.

Після опрацювання матеріалу занотуйте такий висновок:

На тлі глобальних суспільних змін, що відбувалися на початку минулого століття, мистецтво авангарду виконувало функції руйнування старої культури й одночасно намагалося стати пророком і творцем нового мистецтва.

Тим не менш наслідки таких намагань були суперечливими. Відмова від кращих традицій світового мистецтва сприяла пошукам чогось „нового”, штучно створеного зусиллями окремих митців-винахідників або творчих угруповань. На цьому шляху були дійсні здобутки і дійсні відкриття нових обріїв творчості. Але непоодинокими були випадки, коли пошуки нового, наприклад нової художньої мови у літературі, у живопису або у музичному мистецтві приводили або до так званого „заумного” мистецтва або до абсурду. Сказане означає, що мова, форми, прийоми окремих творів нового мистецтва часто були настільки складними, штучними, що їх не розуміли сучасники. Багато творів авангардного мистецтва просто не витримали перевірку часом і були забуті. Тому, хоча до наших часів дійшла велика кількість творів авангардного мистецтва, багато з них сьогодні викликають не стільки естетичний, скільки академічний (науковий) інтерес. Такі твори вивчаються як художні артефакти, у контексті доби, стилю мистецтва або у контексті біографії автора.

Напрямків авангардного мистецтва існувало дуже багато. У першій третині 20 століття найбільш впливові авангардні течії мали такі назви: кубізм, експресіонізм, футуризм, абстрактне мистецтво, сюрреалізм, наївне мистецтво, конструктивізм. До мистецтва авангарду тимчасово могли приєднуватися окремі відомі митці, творчість яких була самобутньою і цілком не належала до вказаних напрямків. Це Пабло Пікассо, Марк Шагал, Альберт Філонов (єдиний теоретик і практик „аналітичного мистецтва”) та інші.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: