Методи обстеження постави і стану склепіння стоп у дітей

Розглянемо об’єктивні методи обстежений постави та стану склепіння стопи.

Обстеження постави здійснюється в чотирьох положеннях: спереду, збоку, зі спини (стоячи) та в нахилі. Під час огляду дитини спереду звертається увага на положення голови, симетричність грудної клітини та її форму, рівень стояння сосків, форму та положення ніг. Форма грудної клітини може бути правильною, сплощеною або плоскою, курячою, воронкоподібною та бочкоподібною. Більш чітке уявлення про поставу дитини дає огляд зі спини (фронтальна площина).

Окрім цього також обстежують положення голови, рівень розташування плечей і лопаток.

При правильній поставі голова підведена, плечі симетричні, однакової довжини, лопатки щільно прилягають до спини, кути лопаток на одній лінії, відстань між ними – 4-6см. У дітей дошкільного віку найчастіше трапляються опущені плечі та відсунуті лопатки (внаслідок рахіту, м’язової слабкості або звички неправильно утримувати тулуб).

Під час визначенні бокових викривлень хребта можуть використовуватися різні методи. При найпростішому з них на шкіру наносять крапки на рівні потиличного бугорка, п’ятого шийного, сьомого грудного і четвертого поперекового хребців за допомогою встромленої в отвір ростоміра палички, кінець якої змочений розчином синьки. Через ці крапки проводять пряму. Відхилення від неї характеризує ступінь скривлення хребта.

Точніше уявлення про форму хребта одержують шляхом обстеження у фронтальній площині у нахилу. При цьому дитина встає у вихідне положення – п’ятки разом, носки нарізно (при Х-подібній формі ніг дитині пропонують встати, трохи розставивши стопи), нахиляє голову вниз, розслаблює ноги.

Той, хто обстежує, другим і третім пальцями правої руки проводить уздовж остистих відростків, починаючи від сьомого шийного хребця вниз за всією лінією хребта дитини, після цього їй пропонують випрямитись. Червона риска на її спині буде відображати форму хребта. Навіть незначне відхилення вправо або вліво від цієї риски свідчить про відхилення від форми, тобто про сколіотичну поставу.

Більш чітке уявлення про означене відхилення дає вивчення щілинних просвітів трикутної форми, які розташовані між внутрішньою поверхнею опущених рук і тулуба і вершиною їх на рівні попереку (трикутники талії). У нормі просвіти мають бути однакові за формою і величиною. При найнезначніших ступенях викривлення виникає асиметрія трикутників талії. Тому їх порівняння є одним із найпростіших способів виявлення сколіозів. Крім цього, слід звернути увагу на симетричність складок сідниць, колін і гомілкостопних суглобів.

Під час огляду збоку (согитальної площини) відмічається ступінь сформованості природних вигинів хребта. Залежно від форми, визначають нормальну, випрямлену, лордотичну та кіфотичну постави. Правильна форма хребта являє собою лінію з глибиною вигинів близько 4см.

Під час огляду використовують антропометр або дерев’яну планку висотою 150см і завширшки 10 см з нанесеними на неї діленнями (в сантиметрах). Дитину ставлять спиною до приладу так, щоб вона торкалась його п’ятками, сідничною і лопатковою частиною спини, після чого заміряють глибину шийного та поперекового вигинів хребта.

Обстеження можна провести більш простим методом, а саме: для заміру шийного та поперекового вигинів використовують дві лінійки. Перша приставляється ребром до середньої лінії спини таким чином, щоб вона торкалась трьох частин: потилиці, спини та куприка. За допомогою іншої лінійки глибину шийного, а потім поперекового вигинів хребта.

Під час огляду спереду та зі спини визначається форма ніг. При цьому дитині пропонують встати у вихідне положення основної стійки: п’ятки разом, носки нарізно, руки опущені. Форма ніг вважається нормальною, якщо вони торкаються одна одної в області п’яток, колін та внутрішньої поверхні стегон. Відстань більше як 5см в області гомілкостопних суглобів свідчить про відхилення від норми. Відрізняють нормальну, Х-подібну і 0-подібну форми ніг.

Ступінь викривлення 0-подібних ніг визначається відстанню між внутрішніми виростками стегна при зімкнутих п’ятках. При Х-подібних ногах внутрішні виростки розходяться і відстань між ними заміряється сантиметровою стрічкою. Відстань понад 5см між вказаними точками свідчить про викривлення нижніх кінцівок.

Найпростіший спосіб визначення плоскостопості – це безпосередній огляд нижньої поверхні стопи або огляд стоп дитини в положенні з трохи розставленими ногами.

Найбільш точним способом визначення стану стоп є метод плантографії – знімання відбитку стоп. Для цього в середину невисокого ящика кладуть губку, яка змочена будь-яким барвником (синькою, розчином марганцівки), а зверху закривають тонкою целофановою плівкою, під яку поверх губки вставляють білий аркуш паперу.

Дитині пропонують стати стопою на ящик, щільно притискаючи підошовною частиною стопи плівку та аркуш паперу до змоченої губки.

При цьому масу тіла навперемінно переносять з однієї ноги на іншу.

Нормальна стопа мав добре виражені склепіння на внутрішній і зовнішній її сторонах. Стопа може бути полою, нормальною, сплощеною та плоскою.

Пола стопа розвивається часто після поліомієліту та деяких захворювань нервової системи.

Правила розрахунку плантограми: лінійкою заміряють ширину найширшої та найвужчої частини обох відбитків, порівнюючи ці розміри й оцінюють стан склепіння стоп. Стопа вважається нормальною при співвідношенні 1:3, 1:4, сплощеною при співвідношенні 1:2 та плоскою при співвідношенні 1:1.

Розрахунок плантограми може бути проведено за методом Чижина. Для цього на відбитку проводять дві лінії: дотичну до внутрішнього краю відбитка та від середини п’ятки до другого пальця і визначають співвідношення (в сантиметрах) затемненої частини до незатемненої у відрізку між зовнішнім краєм відбитка та дотичної лінії. Стопа вважається нормальною при індексі, який не перевищує одиницю, сплощеною – при індексі 1-2 і плоскою – при індексі вище 2 (див. рис.1).

Для отримання плантограми (відбитку стопи) в домашніх умовах необхідно:

• сісти на стілець, висота якого така, що кути в тазостегнових і колінних суглобах дитини були рівні 90°;

• нанести на підошовну поверхню стопи гуаш або йод;

• акуратно поставити ноги нааркуш папір (Формат А4), що лежить на підлозі перед дитиною;

• встати, рівномірно розподіляючи вагу на обидві стопи, і затриматися в цьому положенні декілька секунд.

Рис.1Розрахунок плантограми

Визначення ступеня подовжньої плоскостопості:

• від центру відбитку п’яти провести лінію до міжпальцевого проміжку третього і четвертого пальців;

• позначити найбільш виступаючі точки внутрішнього контуру стопи в передній і п’ятій областях і з’єднати їх дотичній АК;

• до центру дотичної відновити перпендикуляр до перетину з|із| першою лінією;

• отриманий відрізок розділити на три рівні частини. Нумерація починається від внутрішньої частини відбитку до зовнішньої|.

I ступінь плоскостопості – внутрішній контур відбитку потрапляє на перший інтервал;

Потрібно мати на увазі, що до 4 років ставити дитині|дитяті| діагноз “плоскостопість” недоцільно. У малюків|малят| на ніжках є фізіологічна жирова подушка, і якщо зробити відбиток такої стопи (плантографію|), то можна побачити начебто|неначебто| сплющення|, яке плоскостопістю насправді не є|з'являється|. Ще одна причина, за якою помилково ставлять діагноз, – Х-подібні| ноги. Стопа в цьому випадку здається|видається| плоскою, але|та| якщо ногу поставити строго|суворий| вертикально, то відбиток вийде нормальний. От чому|ось чому|, якщо діагноз ставить не ортопед, а, скажемо, хірург або лікар|лікарка| лікувальної фізкультури, хвороба може бути виявлена там, де її немає.

Проте, починаючи|розпочинати| з 5-6 років, самі батьки цілком|сповна| можуть відмітити|помітити| якусь неправильність у своєї дитини|дитяти|. Клишоногість, відхилення стоп назовні або усередину при ходьбі або стоянні можуть свідчити про плоскостопість. Обстежуйте черевички дитини|дитяти| – чи не зношуються вони по внутрішній стороні підошви і підбору. У більш старшому віці дитина|дитя| сама виразить|виказуватиме| свої скарги, за якими можна запідозрити, плоскостопість, – при ходьбі швидко стомлюються ноги, з’являється|появляється| біль в литкових м’язах, на підошві в області зведення|склепіння| стопи. Іноді|інколи| біль розповсюджується|поширюється| з підошви через кісточку до стегна, створюючи картину ішіасу. При вираженій|виказувати| плоскостопості стопа міняє|змінює| свою форму, про що вже було сказано вище.

Плоскостопість означає повну|цілковиту| втрату всіх ресорних функцій стопи. Можна порівняти це з|із| поїздкою на двох машинах: з|із| хорошими|добрими| ресорами і із|із| зношеними. У першій вибоїни на дорозі “відгукнуться”|озиватимуться| лише легким похитуванням|погойдуванням|, а в другій будь-яка улоговинка – вже порядний|чималий| струс. Ось|от| такий струс при ходьбі плоскостопість дає гомілки, тазостегновому суглобу. Все це може привести до плачевного підсумку – артрозу.

Найпоширеніший вид плоскостопості – статичний, він виникає у дітей із-за слабкості м’язів, які не витримують навантаження. Зі сплющенням| стопи зменшується загальна|спільна| кількість еластичних волокон зв’язок|в'язок|. Частина|частка| змінених волокон заміщається сполучною тканиною. Еластичність і міцність таких м’язів знижується.

Для статичної плоскостопості характерні|вдача| наступні|слідуючі| больові ділянки: на підошві, в центрі зведення|склепіння| стопи і у|біля| внутрішнього краю п’яти; в центральній частині стопи|частці| між човноподібною і таранною кістками|кістями|; під внутрішньою і зовнішньою кісточками; між головками|голівками| передплеснових кісток; у м'язах гомілки із-за їх перевантаження; у колінному і тазостегновому суглобах; у стегні із-за перенапруження м’язів;

II ступінь плоскостопості – внутрішній контур відбитку потрапляє|попадає| на другий інтервал;

III ступінь|міра| плоскостопості – внутрішній контур відбитку потрапляє|попадає| на третій інтервал.

Визначення поперечної плоскостопості:

• на відбитку стопи знаходимо|находимо| найбільш виступаючі крапки|точки| на внутрішній і зовнішній стороні переднього відділу стопи – крапки|точки| А і В, відповідні головкам|голівкам| 1-ої і 5-ої плеснових кісток, і сполучаємо|з'єднуємо| їх між собою;

• через крапку|точку| В на зовнішній стороні відбитку і найбільш виступаючу точку п’яти проводимо дотичну, до якої відновлюємо перпендикуляр з|із| точки D крайньої задньої точки відбитку п'яти, отримуємо|одержуємо| точку Е;

• на найбільш виступаючий край великого (або другого) пальця ставимо точку Р. DP| – довжина відбитку.

• величину відрізка DP| умножаємо|множимо| на 0,16 і відкладаємо від точки Е по прямій BE|. Отримаємо|одержуватимемо| крапку|точку| З|із|. CE=0,16*DP|;

• з|із| крапки|точки| З|із| відновлюємо перпендикуляр до прямій BE|. Сс<2 – серединна вісь п’яти;

• ділимо відрізок Сс<г навпіл, отримуємо|одержуємо| точку F – середню крапку|точку| п’яти;

• відрізок АВ ділимо навпіл і отримуємо|одержуємо| точку Z;

• сполучаємо|з'єднуємо| точки F і Z, отримуємо|одержуємо| умовну вісь стопи

• з|із| крапок|точок| А і В поводимо лінії AN| і BR| паралельні FZ| (умовній осі стопи).

• з|із| крапок|точок| А і В проводимо лінії АР і BQ| через крайні передні точки відбитків 1 і 5 пальців.

У нормі кут|ріг| при першому пальці (кут|ріг| NAP|) менше 18°|, а кут|ріг| при п’ятому пальці (кут|ріг| QBR|) менше 12°|.

Контрольні запитання

1. Які патологічні зміни у функціях організму дітей можуть спричинювати порушення постави?

2. Які фактори впливають на формування стоп у дошкільників?

3. Які методи застосовуються при визначенні викривлення хребта у дитини?

4. Які методи застосовуються при визначенні стану стоп у дітей?

Практичні завдання

1. Визначити у студентів або дітей під час педагогічної практики стан постави.

2. Визначити за методом плантографії стан своїх стоп.

ТЕМА № 4

Діагностика функціональних можливостей дітей дошкільного віку

ПЛАН

1. Визначення поняття “функціональний стан”.

2. Методики оцінки функціонального стану (дозоване м’язове навантаження, проба Руфьє, за Круцевич Т.Ю.).

1. Визначення поняття “функціональний стан”

Функціональний стан характеризує можливості організму пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, у тому числі до запропонованих фізичних навантажень. Для оцінки функціонального стану використовуються спеціальні методи дослідження, що дозволяють вивчати характеристики функцій організму.

Оцінка функціональних можливостей дошкільників передбачає визначення стану серцево-судинної системи,життєвої місткості легенів та розвитку. Також одним із показників оцінки функціональних можливостей може служити рівень розвитку фізичних якостей (швидкість, гнучкість, спритність, сила та витривалість).

2. Методики оцінки функціонального стану (дозоване м’язове навантаження, проба Руфьє, за Круцевич Т.Ю.)

Для об’єктивної оцінкистану організму дитини використовують такі показники серцево-судинної системи: систолічний тиск (максимальний), діастолічний (мінімальний), пульсовий тиск.

Максимальний артеріальний тиск можна підрахувати за формулою:

100+ вік дитини, у роках.

При цьому можуть бути коливання у межах ± 15мм рт. ст. Мінімальний тиск становить 1/2,1/3 від максимального.

Пульсовий тиск визначається різницею між систолічним і діастолічним тиском.

Підвищення рівня артеріального тиску вище встановлених норм може свідчити про пограничну артеріальну гіпертонію, нефрит, деякі пороки серця, ендокринні захворювання.

Це може також бути пов’язано з недоліками в організації рухового режиму дитини, наслідками занадто великої маси тіла тощо.

Зниження артеріального тиску може відбуватися при хронічній нестачі кровообігу, гострій судинній недостатності та інших захворюваннях.

За частотою пульсу та пульсового тиску можна обчислити коефіцієнт загальної витри­валості (КВ) дитини (див. табл. 6):

КВ = П х 100/ПД,

де П – пульс, ПД – пульсовий тиск.

Таблиця 6

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: