За способом утворення

А. Предмет ТДП

1. До предмету ТДП відносять:

1) загальні закономірності виникнення, розвитку і становлення держави і права;

2) взаємозв’язок держави і права;

3) характерні ознаки і форми держави і права;

4) місце і роль держави і права в суспільстві і політичній системі;

5) правосвідомість, законність;

6) законодавчий процес та його стадії;

7) правомірна поведінка, правопорушення і юридична відповідальність.

Окрім основних, загальних теорій розуміння Д і П існують окремі (приватні). Ці погляди властиві окремим вченим:

- наукове вчення про структуру норми права;

- вчення про механізм правового регулювання;

- тлумачення права

1.б. Об’єкт ТДП

Питання щодо об’єкту є досить недослідженим. До об’єкту належить:

4) наукова діяльність вчених юристів.

1. Пролетарстка теорія демократії ( Виникла на поч. XIX ст. – Маркес, Енгельс, Ленін. Демократія і свобода передбачалися лише для пролетаріату, в центрі стоїть – політична свобода. Повинна існувати лише диктатура класу трудящих (пролетаріату), всі інші прошарки суспільства повинні прийняти політику пролетаріату. Заперечувався будь-який консенсус між іншими політичними класами).

2. Теорія плюралістичної демократії (60-70 р.р. XX ст. – Даль, Дарендов, Рісмен. Суспільство складається із різноманітних прошарків між якими повинен бути досягнутий консенсус. Вплив профспілок, спортивних колективів, релігійних об’єднаннями тощо. Має суттєві недоліки: далеко не всі люди в суспільстві об’єднанні у спілки, колективи, тому існує великий2 клас людей, інтереси яких не представлені. Тому теорія є вже застарілою!).

3. Теорія елітарної демократії ( 70-80 р.р. XX ст. – Рісмен, Келлер. Є гібридом 2х попередніх теорій: теорії еліт (ще з XIX ст) і теорії плюралістичної демократії. Ці теорії окремо тут не розглядаються, а існували разом у новій формі демократії. Для вирішення важливих держ. Питань існує еліта, але вона не є замкненою кастою, тобто найкращі представники тих прошарків, які вони представляють та були обрані на демократичних засадах.)

Наприкл. Еліта:1. еліти левів (Піночетта, Шарль де Голь); 2.еліта лис (Горбачов, Тимошенко)

4. Партисипаторна демократія (демократія участі) ( Вольф, Менсбрідж. До управління державою повинні залучатися широкі маси, які повинні постійно підвищувати свій рівень знань, освіти. Чим більше є політично освідчені, широко освідчені маси тим більше шансів на те, що суспільство буде розвиватись).

5. Теорія корпоративної демократії ( З появою великого організованого бізнесу велика кількість людей мають відношення до великих корпорацій, з цього випливає, що корпорації мають впливати на політику держави, як керівники на своїх працівників).

6. Теорія комп’ютерноїдемократії ( Мартін, Краункін XIX – XX ст. Поширення засобів зв’язку, компютеризації. Завдяки комп’ютерним технологіям сучасне суспільство наближається до повної демократії. Комп’ютер стає знаряддям виробництва, злагоджується соціальна нерівність. Кібернетика дозволяє встановити більший вплив суспільства на державну політику).

2. Праворозуміння та його значення для процесу пізнання права

Основні напрямки правової думки щодо П:

1). Д октрина природного права. Ідеї правлять світом - Право є відображенням розумних ідей.

Почалось за часів Арістотеля, Цицерона, стало популярним з Кін 17-поч. 19 ст. Ж.-Ж. Руссо, Монтеск’є, Дідро, Дж. Локк, Радіщев. Закріплено в Декларація прав і свобод у Франції.

Ще називають доктриною відродженого права – тому що почала відроджуватись після занепаду; відкриває уявлення про правосвідомість, про ідеальне П, вдаються до широкого розуміння П ніж викладено у законах.

Право відбиває уявлення про справедливе право.

+: 1) природне право виступає як оцінююча категорія – П є лише те, що відповідає справедливості і рівності; 2) природне право виступає проти використання законів владою з корисливою метою – якщо якийсь закон не відповідає принципам справедливості то він не повинен існувати.

-: не завжди можна визначити який закон є справедливий – це може призвести до повної анархії (кожен буде вважати своє справедливим). (Хоча є певна організація, Напр. тлумачення законів дає КСУ)

2). Юридичний позитивізм. Основою праворозуміння є держава – право створюється державою. Кельзен.Правом є те, що створене державою і сформульовано в законах. Відповідно до цієї концепції права даровані людині державою і сформульовані і написані державою.

+: 1) Представники цієї теорії розробили важливі юридичні прийоми: вчення про правову норму, структуру, види правових норм, їх тлумачення; 2) Представники цієї теорії є авторами концепції верховенства закона.

-: Юридичний позитивізм скомпроментований тоталітарними режимами (наприклад фашистська держава – була правова держава).

3). Соціологічна теорія права (юриспруденції). Вихідним у праворозумінні є реальне життя. кін. XIX – XX ст. Дж. Паунд, Ерліх. – в чистому виді вона не існує.

Право має свій вираз в діях і поведінці людей. Держава повинна спостерігати за діями тих чи інших людей. Ця теорія встановлює зв’язок між правом і реальним життям. Орієнтує науку на формування реальних процесів суспільства. Держава повинна робити поведінку більшості людей еталоном загальної поведінки.

Встановила зв’язок між П і реальним життям, лише спостерігає і створює певні правила.

Держава дозволяє судді виходити за межі закону і шукати правила поведінки в житті.

Однією із течій цієї теорії: Реалістична школа права (суддя спочатку повинен у реальному житті знайти правила, винести рішення, а потім шукати його правове закріплення в законах).

4). Психологічна теорія права. Вихідним пунктом праворозуміння є психіка людини, її почуття. Право є результатом людських емоцій, переживань. Леон Петрожитський.

Вона є більш не дослідженою, менш розвиненою.

-: 1). абсолютизація психологічних моментів; 2). Залишається лише теоретичною моделлю, яка не була втілена на практиці.

3. Проблема співвідношення та взаємозв’язку між концепціями сутності держави і права.

Повинна бути певна корекція, узгодженість між концепціями держави і права.

Сприймати право так само як спосіб регулювання власності, а не як (4) теорію.

4. Д. І П. В умовах сучасного світу: регіоналізація та глобалізація світового порядку.

З одного боку у світі існує – глобалізація (Добровільно Держава втрачає частково частину державного суверенітету внаслідок глобалізації, вступу в МО; створення наддержавних структур);

З іншого боку виявлення П народів, націй на самовизначення – тобто створення нових Держав.

Тема 3: Політична влада, держава і право, проблеми співвідношення та взаємодії.

1. Проблеми співвідношення політичної і державної влади.

Соціальна влада – владні відносини між людьми.

Держ. вл є одним із різновидів соц.. влади.

Існує декілька концепцій на співвідношення державної і політичної влади:

Поняття «правова політика» досить нове в праві. В Україні з’являється лише в останні 2-3 роки.

Політика – засіб юридичної легітимації політичного курсу і волі потенційних лідерів.

Арістотель казав: політика – мистецтво управління Д-вою.

До 1917р. поняття «правова політика» було дуже поширено.

Правова політика – прикладна наука, яка покликана визначати чинне законодавство і сприяти виробленню більш досконалого П.

Правова політика – особлива форма держ. політики і засіб юрид. легітимації політичного курсу і волі офіційних лідерів.

Втілюється правова політика через К-цію, ЗУ, НПА, нормативне закріплення реформи.

Основні ознаки правової політики:

1. Має державн-вольовий характер (завжди реалізується воля Д);

2. Завжди базується на праві;

3. Здійснюється правовими методами (через внесення змін у законодавство);

4. Охоплює переважно правову сферу діяльності;

5. За необхідності підкріплена силовими методами;

6. Публічність і гласність;

7. Має зовнішнє вираження у вигляді правових норм.

Принципи правової політики (те, як воно має бути, а не те як воно є) – це ідеальнамодель:

1. Соціальна обумовленість (Правова політика повинна виходити із суспільства людей, все має здійснюватись в інтересах широких верств);

2. Наукова обґрунтованість (всі дії в межах правової політики мають бути чітко виважені з боку юрид., правової політики);

3. Стійкість і передбачуваність (Напркл: У ЗУ»Про с-му оподаткування» передбачено, що зміни у бюджет можуть вноситись лише на наступний рік);

4. Легітимність і демократичний характер (Правова політика повинна проводитись лише в офіційний і закріплений у законодавстві спосіб);

5. Гуманність і моральний характер (повинна відповідати головним критеріям моралі – добро і зло).

6. Принцип справедливості.

7. Принцип гласності (повинно здійснюватись відкрито і гласно);

8. Пріоритет прав людини як найвищої соціальної цінності.

9. Відповідність основним положенням міжнародного права (повинна відповідати нормам тексту міжн. Конвенції, а й прецедентам, рішенням Міжн. Суду).

Методи правової політики: переконання і примус.

Правова політика виражається в:

- Законотворенні

- Правозастосуванні

- Правоохороні

- Нагляді і контролі

- Реалізується в судочинстві.

2 Особливості правової політики в Україні:

- Еволюційний перехід від радянського права до європейських стандартів.

- Великий ступінь волюнтаризму, тобто суб’єктивного вирішення питань (тобто те що потрібно одній особі, а не суспільству).

Етапи правової політики в Україні:

1. 90-96 рр. Пріоритет розвитку конституційного права. Прийнято декларацію про Держ.суверенітет.

2. 1991-2003 рр. Створення матеріального права. Масово приймались матеріальні кодекси: ЦКУ, ГКУ, ЗКУ, МКУ, ВКУ, ЛКУ.

3. 1991-по сьогоднішній день. Творення процесуального права. ЦПКУ, ГПКУ.

3. Проблеми розбудови правової держави в Україні.

Є точки зору, що будь-яка Д є правовою, кожна Д має своє П і це нонсенс якщо Д буде існувати без П.

Повинен існувати механізм стримання і противаг, для того щоб влада не стала єдиною, тобто одна влада повинна контрольвати іншу.

Сама концепція Правової Д виникла кін 17-18 ст. Імануіл Кант. Він говорив про правовий устрій. Поняття Правової Д не було.

1813р. – Вельген ввів поняття Правової Д.

Роберт Фон Моль досліджував цю концепцію у своїй праці.

Ці німецькі вчени розвивали концепцію Пр. Д.

Далеко не кожна Д живе за законами Пр.Д. (Наприкл. Німеччина у 2 світ.війні).

Принципи Правової держави:

1. Загально-соціальні:

- Соціальної спрямованості

- Поділ влади на 3 гілки

- Демократизму

- Гуманізму

Соціальністична Д – враховує, що люди не можуть жити однаково, н е можуть бути однаковими, бо вони первинно від природи не є однаковими: за освітою, силою, розумом, можливостями.

Соціальна держава – держава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, створює рівні умови для матеріального самозабезпечення, надає соціальну допомогу непрацездатним і має за мету забезпечення громадянського миру у суспільстві.

Для того щоб соц.. Д існувала вона повинна відповідати принципам соц.. Д.

Принципи соціальн. Д:

1. людської гідності;

2. рівних можливостей;

3. соц справедливості;

4. соц партнерства;

5. соц зобов’язань;

6. субсидіарності;

7. відносної незалежності сусп відносин;

8. гарантованості соц прав.

Політичні режими:

1. Демократичний – влада належить народу, який визнається її джерелом і носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв’язанні проблем і питань суспільного врядування.

Ознаки демократії:

1). наявність свобод (сводоба громадських організацій, політиних партій..);

2). справді вільні вибори;

3). багатопартійна система (достатня кількість щоб громадяни могли зробити свій вибір);

4). політичний плюралізм (наявність великої кілкості політичних ідеологій, можливість їх вільного вибору. Значна частина партій існують лише на папері);

5). наявність міцної організованої опозиції (наявність організаційної й ідеологічної сили);

6). свобода преси та ін ЗМІ;

7). розвинуті механізми захисту гр-н від свавілля держави (суд, прокуратура, омбудсман).

2. Авторитарний – необмежена влада 1 або кількох осіб. Передбачає насильство з боку держави (автократія) – Пн Корея, Куба, Іран. Вирізняють також тоталітарну державу – повний контроль держави над суспільством – Росія, Білорусь.

Ознаки тотаритарної держави:

1. єдина ідеологія;

2. монополія одніє партії;

3. централізація влади;

4. відсутність громадянських і політичних свобод;

5. мілітаризація суспільного життя;

6. монополія однієї форми власності (намагання держ. вл впливати на економіку);

7. наявність харизматичного вождя.

Правова держава – це політична організація суспільства, в якій раво обмежує і підпорядковує собі державну владу, а основні права свободи і її соціальна безпека є змістом свободи, закріпленої в законах; це підгрунтя громадянського суспільства.

Принципи правової держави:

1. Загально-соціальні: ( Соціальної спрямованості; Поділ влади на 3 гілки; Демократизму; Гуманізму).