СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ

Мета: навчитися проводити маркування товарів.

О с н о в н і п о н я т т я

Стандартизація

Як відомо, символи на різноманітних товарах можливо об’єднати у такі групи, що:

1) засвідчують екологічну безпеку товару;

2) підтверджують відповідність стандартам якості та безпеки;

3) інформаційні знаки (розповідають про склад продукту);

4) інформація про правила користування (зокрема про те, що забороняється);

5) терміни споживання, дії.

За вимогами Держстандарту України імпортні товари повинні супроводжуватись інформацією українською мовою.

Якщо такої інформації немає, необхідно орієнтуватись у часто вживаних надписах: best before, a consommer de preference, avant le Mind, haetbar bis (Ende), consumir preferetemente antes de – краще вживати до; а такі, як – expiry date, validity вказують на термін зберігання; і production date – дата виготовлення товару.

На міжнародному рівні продукція може бути позначена стандартом серії ISО 9ООО – Управління якістю.

Розробка методів забезпечення якості і захисту навколишнього середовища є складовою частиною будь-якого процесу управління. Так ISO/ТК 176, Управління якістю і забезпечення якості, видав міжнародні стандарти в галузі загального управління якістю, включаючи системи якості і забезпечення якості. Наприклад, стандарт ISO 9ОО4-3, Управління якістю та елементи системи якості – Частина 3: Керівні вказівки щодо оброблювальних матеріалів. Аналізуючи такий документ можливо зробити висновки про виробництво у контексті зменшення відходів і вартості переробки та ін.

Рис. 1. Знаки відповідності товарів.

Вимоги техніки безпеки різних країн, особливо Європейського континенту та США підчас не однакові, особливо при користуванні різноманітними продуктами виробництва. Наприклад, часто трапляються поломки електроприладів, виготовлених в США через те, що вони розраховані на меншу напругу у мережі.

У більшості країн Європи (включно Росія) та Канаді вимоги техніки безпеки практично збігаються (стандарти в основному однакові).

Вибрати необхідну річ допоможе маркування, зроблене організацією, яка відповідає за безпеку товару. При цьому маркування повинно бути виконане безпосередньо на самому товарі (приладі), а не на його окремих складових частинах.

Знаки відповідності наведені на рисунку 1 допоможуть зробити правильний вибір. Отже, якщо на приладі стоїть відповідний знак, то його можливо успішно використовувати в наших потребах.

Екологічне маркування.

В усьому світі зростає усвідомлення того, що життя і діяльність людини на Землі можливі в гармонії з природою. Несприятливе екологічне становище в багатьх регіонах планети примушує людей по-справжньому займатися проблемами збереження природного середовища.

В багатьох країнах все більше людей, які турбуються про своє здоров’я, бажають харчуватися продуктами, виробленими без застосування хімікатів, а також, почуваючи свою відповідальність за стан навколишнього середовища і прагнучи сприяти його збереженню, намагаються використовувати машини, пристосування та матеріали, впродовж всього життєвого циклу (виробництво, застосування, утилізація), які не завдавали б шкоди природі або ж ця шкода була мінімальною. При цьому виникає проблема виділення екологічних предметів на фоні загальної кількості об’єктів, які використовуються. Слід зауважити, що під час пропаганди законів про охорону НПС корисна наявність зображень-символів, здатних нагадувати про важливість природоохоронної діяльності, а також розпізнаватись та запам’ятовуватись. Тому існує необхідність екологічного маркування – наявності відповідних знаків та позначень. Зважаючи на те, що упаковка є невід’ємною частиною більшості сучасних товарів та носієм різноманітної інформації про них, більша частина екомаркування розміщується саме на упаковці. Наявне екомаркування на упаковці можливо розділити на такі групи:

1. Знаки що закликають до збереження природного середовища. Знаки цієї групи трапляються на упаковці споживчих товарів, і їх зміст зводиться до закликів на смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної переробки. Такі знаки можуть використовувати за основу зображення, які застосовуються для позначення екологічності предметів. Знаки “ресайклінгу” (рис.3а) зустрічаються на виробах США, зокрема на предметах, які піддаються переробці та на предметах виготовлених з вторинної сировини. Знак зображений на рисунку 3 закликає не смітити (збирати та здавати використану тару в пункти переробки).

2. З наки, які застосовуються для позначення екологічності предметів в цілому або із окремих властивостей. Наприклад, знак “Блакитний ангел”, який вперше з’явився в Німеччині близько 20 років тому і означає, що продукт є екологічно чистий.Центральна його фігура запозичена з емблеми Програми ООН з охорони довкілля(рис.4а). Екологічно чисті прилади маркуються із знаком, показаним на рисунку 4б, або близьким до нього.

Поряд з екознаками, які застосовуються в міжнародній або національній практиці, власні знаки екологічної чистоти створюють окремі фірми. Наприклад, виробник канцелярських товарів (маркерів, штемпелів) компанія “Schwan Stabilo” ставить на вироби знак, зображений на рисунку 4в. Екологічно чисті пральні машини та машини для миття посуду фірми “Foron” відмічають знаком, зображеним на рисунку 4г.

Рис.3 Знаки, що закликають до збереження навколишнього природного середовища.

Європейський ринок потребує продуктів, одержаних у результаті біологічних технологій вирощування. Приблизно 10% австрійських та 2% німецьких господарств дотримуються принципів екологічного господарювання, яке є перспективною формою сільськогосподарського виробництва. В Німеччині реалізується близько 90 видів продуктів харчування, вирощених, або виготовлених відповідно до екологічно контрольованих технологій. Така продукція позначається спеціальним знаком (рис.4д).

Рис.4 Знаки для позначення екологічності предметів.

Враховуючи тенденції розвитку країн, настрої громадськості, міжнародні відносини, в даний час існує декілька уніфікованих підходів до еко-маркування. В результаті такі дії мають сприяти розробленню, виробництву та використанню виробів, які в меншій мірі забруднюють довкілля впродовж усього життєвого циклу, та забезпеченню споживачів достовірною інформацією про екологічність продукту, що купується. Наприклад (рис. 5):

· різноманітні знаки на предметах з пластиків (в основному з поліетилену), які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища;

· знаки на аерозолях, які показують відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі (рис.5 е,є,ж);

· еко-знаки різних фірм-виробників, які прагнуть зробити свій внесок в справу збереження довкілля і в той же час зробити за рахунок цього продукцію більш привабливою в очах споживачів;

· еко-знаки Японії, ФРН та скандинавських країн;

· знаки, які позначають предмети, що підлягають вторинному використанню (ресайклінгу) та (або) одержані внаслідок вторинної переробки по циклу “створення-застосування-утилізація-відтворення” і т.д., (“Der Grune Punkt” – “зелена крапка”) (рис.5г,д).

Рис.5. Еко-маркування – а) “Білий лебідь”, Скандинавські країни; б) “Еко-знак”, Японія; в) приклад еко-знака фірми; г) і д) – знаки, які позначають предмети, що піддаються вторинному використанню.

Прикладом створення об’єднань у галузі повторного використання є створення у ФНР з ініціативи Міністерства навколишнього середовища компанії “Der Grune Punkt Duales System Deutschland-Gesellschsft fur Abfallvermeidung und Secundarwh-stoffgewinnung” (DSD). В основі діяльності компанії є збір різноманітних використаних пакувальних матеріалів (скла, пластмаси, метали, папір, картон) та відправка їх організиціям, які переробляють вторинні ресурси. Фінансову сторону такого об’єднання становить продаж права маркування упаковки товарів знаком “Зелена Крапка”. Цей знак означає, що:

· відповідна промисловість або компанія дає гарантію щодо приймання та вторинної переробки маркованого пакувального матеріалу;

· виробник або продавець маркованого товару підписали з фірмою DSD контракт на використання знаку “Зелена Крапка” і вносять відповідну ліцензійну плату;

· після використання маркована упаковка є власністю однієї з організацій, які діють в межах DSD.

Звідси постає питання ідентифікації упаковки, яка може бути повторно використана або піддана вторинній переробці, що у першу чергу необхідно для полегшення збору та сортування відходів для подальшої обробки.

В рамках “Директиви Ради ЄС про упаковку та відходи від неї” серед багатьох питань викладені вимоги до маркування пакувальних засобів з метою вирішення проблеми ідентифікації. Відповідно до цих вимог упаковка має бути маркована такими знаками (рис.6).

Рис. 6. Маркування упаковки: а,б) – повторного або багаторазового використання; в) – упаковка, що піддається вторинній переробці; г) упаковка, що частково або повністю виготовляється з вторинних ресурсів.

При необхідності ідентифікації матеріалів, з яких виготовлена упаковка, на неї наносять цифрові або літерні позначення, які розміщуються в центрі або нижче двох знаків і характеризують вид матеріалу. Так, пластики позначають цифрами від 1 до 19, папір та картон – від 20 до 39, метали – від 40 до 49, дерево – від 50 до 59, текстиль – від 60 до 69, скло – від 70 до 79.

3. Знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля і знаходяться на перехрещенні запобіжного та екомаркування. Приклади таких знаків зображені на (рис.7).

Рис. 7 – а) спеціальний знак для позначення речовини, що небезпечні для морської флори та фауни під час їх перевезення водними шляхами: б) знак ”Небезпечно для навколишнього серидовища”, який використовується в межах законодавства ЄС про класифікацію упаковки та маркування небезпечних речовин та препаратів.

Поряд із знаком екологічного маркування на ряді товарів можливо побачити знаки, що підтверджують їх якість. Наприклад, напій відповідає міжнародному стандарту якості ISO 9000 (рис.8а). В Україні функціонує Українська державна система сертифікації УкрСЕПРО, яка перевіряє продукти та інші товари на відповідальність стандартам та видає певне заключення (рис.8 а,б,в,г).

ISO розпочала свою роботу з екологічного маркування в 1991 році через Стратегічну консультативну групу ISO/IEC з навколишнього середовища (SAGE), попередницю ISO/TK 207. Її дослідження визначили кілька програм і методів, які співіснують і часом конкурують на міжнародному ринку. Щоб упорядкувати свою роботу в цій галузі, SAGE визначила кілька «типів» екологічного маркування. Коли в 1993 році SAGE поступилась місцем ISO/TK 207, ці визначення були прийняті підкомітетом ТК 207, ПКЗ з екологічного маркування.

Класифікація екологічного маркування така: Тип 1 і Тип 2.

Екологічне маркування Типу 1 належить до програм “екомаркування”, згідно з якими третя сторона – державний орган, недержавна організація чи приватна компанія – встановлює вимоги до категорії продуктів або послуг і дозволяє придатним продуктам або послугам мати свій знак чи символ. Програми Типу 1 запроваджені у ряді країн, регіонів і промислових груп. Національні програми серед інших мають: Німеччина, Канада і Японія, а скандинавські країни – спільну узгоджену программу. Картину завершують приватні програми, такі як “Green Seal” (“Зелене тавро”) у Сполучених Штатах.

Рис. 8. Знаки, що підтверджують відповідність продукції: а) міжнародному стандарту якості; б) інформаційний знак щодо якості продукції; в) і г) національний знак відповідності Укр. СЕ ПРО; в) – відповідність всім вимогам стандартів, г) відповідність обов’язковим вимогам стандартів.

ISO розробляє стандарт, який полегшить обмін інформацією та взаємне визнання таких програм. Робочий проект майбутнього стандарту ISO 14024 “Керівні принципи, практика і категорії програм сертифікації” також буде корисним джерелом для організацій чи державних установ, які розробляють нові програми. Як усі стандарти, орацьовані ПК 3, цей документ призначений для керівництва і координації програм, а не для створення конкуруючих систем. Спільний, гармонізований підхід до екологічного маркування полегшить міжнародну торгівлю і буде сприяти довірі споживачів.

Екологічне маркування Типу 2 охоплює ситуації, коли виробники бажають наголосити на особливих характеристиках своїх продуктів, таких як «може бути повторно використаний» або «розкладається мікроорганізмами». Щоб споживачі мали довіру до цих термінів, вони повинні вживатися чесно і узгоджено. Настанови щодо чесного використання екологічних знаків прийняті у більшості розвинутих країн і в деяких країнах, що розвиваються.

Хоча керівні вказівки мають забезпечити узгодженість в межах країн, розповсюдження несумісних систем маркування в світі може ненавмисно перешкодити торгівлі між країнами, ПК 3 розробляє нині стандарти, які допоможуть гармонізувани програми Типу 2 і, таким чином, перешкодити подібним ситуаціям. Один з проектів комітету є ISO14024, самопроголошення екологічних тверджень – терміни і визначення, поширений для зауважень лише зараз. Робота над іншим проектом, пов’язаним з символами екологічного маркування, розпочалась з січня 1995 року. Третій проект намітить методології випробувань і перевірок для застосування в маркуванні Типу 2. Ця робота перебуває на ранній стадії.

Крім документів, зазначених вище, ПК 3 розпочав роботу над стандартом, який викладає головні принципи, придатні для всіх типів екологічного маркування.

Роздатковий матеріал: упаковки різноманітних товарів.

Х і д р о б о т и

1. Навчитися розпізнавати символи та цифровий код на упаковках товарів. Результат записати.

Лабораторна робота №6.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: