Сформулюйте правила вищого красномовства за Михайлом Сперанським.

МИХАЙЛО СПЕРАНСЬКИЙ

Правила вищого красномовства (фрагменти)

Основою красномовства... є пристрасті. Сильне почуття і жваве уявлення для оратора необхідні абсолютно. І у зв'язку з тим, що ці дари залежать від природи, то, власне кажучи, ораторів стільки ж народжується, як і поетів.

... Красномовство є дар потрясати? душу, переживати в них свої пристрасті і віддавати їм образ своїх понять. Першим наслідком цього визначення є те, що, власне кажучи, навчати красномовства неможливо, бо не можна навчити мати пишну уяву й сильний розум. Але можна навчати, як користуватися цим божественним даром; можна навчати... яким способом це дорогоцінне каміння, чисте породження природи, очищати від їхньої кори, примножувати шліфуванням їхнє сяяння. І ось, що, власне, називається риторикою.

Ми помічаємо, що й сама річ при певному думок розташуванні діє на нас сильніше, а при іншому - слабше... Таким-то способом попередній стан душі сприяє чи шкодить дійсному враженню. Ви хочете вирвати із слухачів сльози - схиліть серце їхнє поступово до суму, приготуйте їх до цього і не робіть їм раптових переломів. І ось в чому лежить справжнє підґрунтя вступу. Воно є вступом чи приготуванням душі до тих понять, які оратор хоче їй навіяти, або до тих пристрастей, які в ній він хоче збудити, звідти самі собою випливають усі правила для вступу.

1. Він повинен бути простим, бо мудрувати у підготуванні не є пояснювати свої поняття, але затемнюючи їх, не є вводити слухача в матерію, або тягти його туди силою... слід перш за все познайомитися із Своїми слухачами, привчити їх слідувати за собою.

2. Горацій сміється над цими пишними і багатообіцяючими вступами... Справді, зробити досить пишний початок — це зобов'язатися показати щось потім ще більше. Але взагалі помічено, що примусити багато чого від себе чекати є вірний спосіб упасти.

Але слід наважитися зневажати дурних або відмовитися від похвал освічених. Люди із етичним смаком знаходять свої красоти як у простому, так і у величезному. Кидайте риси легкі, вводьте поняття ясно, пропонуйте їх стилем плинним, ступайте іноді по квітах, але завжди оглядайтесь, чи іде за вами ваш слухач.

Докази, говорить Роллен, у слові є те саме, що й кістки й жили у тілі. Округлість, білизна, жвавість членів становить красу тіла, але не силу й твердість. Але слід визначити точніше роди доказів і показати, який із них найбільш властивий церковному слову. Філософи помітили (визначили), що, власне кажучи, одна може бути у світі істин. Усі інші є лише її гілки, вони всі прикріплені до одного спільного кореня.

Спускаючись поступово, дійти до цього кореня значить довести істину. Такою є природа істин взагалі...

Отже, моральні істини можуть бути доведені двояко: 1) розв'язанням їх на загальний початок істини; 2) приведенням їх до почуття.

Отже, доводити моральну істину у прововіді значить відкрити ті стосунки, якими вона з'єднується з нашим серцем, значить знайти такі таємні нитки, якими вони з ним зв'язуються. Ясно, що потрясіння, яке дається нам, передасться серцю і створить те, що, власне, й називається пристрастю. І ось джерело пристрасного у слові... слід знати природу пристрастей, їх хід і їхню мову...

1. Усі докази, занадто тонкі й метафізичні, є порочні (зіпсуті) в істинному красномовстві.

2. Докази, занадто звичайні, є порочними (зіпсутими) в істинному красномовстві... Справа хорошого оратора — повернути предметам власну їх важливість і красу.

3. Необхідно, щоб один доказ не тільки не зашкодив іншому, але і підгримував його.

Під пристрасним у слові я розумію ті місця, де серце оратора промовляє серцю слухачів, де уява запалюється уявою, захоплення породжується захопленням.. Оратор повинен бути сам пронизаний тією пристрастю, коли хоче її породити у слухачів. "Плач сам, якщо хочеш, щоб я плакав",- говорить Горацій. Душа, спокійна зовсім, інакше дивиться на предмети, інакше мислить, інакше звертається, інакше говорить, ніж душа, яка збурена пристрастю. Читай, роздумуй, роздрібнюй, розсікай на частини кращі місця, вивчи всі правила, але, якщо пристрасть у тобі не дихає, ніколи слово твоє не оживиться, ніколи не запалиш уяви твоїх слухачів, і твій холодний ентузіазм зобразить більшу розумову несамовитість, ніж пристрасть. Це тому, що щирий хід пристрастей може пізнати одне тільки серце і що вони особливу свою мають мову, якої не навчаються, але отримують разом із ними від природи...

Отже, я розрізняю головні частини у нашому плані: частину логічну, або філософську, в якій оратор повинен говорити розумові, і частину красномовства, в якій він повинен говорити пристрасті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: