Схарактеризуйте промову як наукове дослідження. Розкрийте зміст кожного етапу її підготовки.

Промова, як правило, потребує попередньої підготовки, й чим ґрунтовніша підготовка, тим солідніше, вагоміше виглядатиме виклад, а отже — і переконливіше.

Як будь-яка розумова робота, підготовка промови — процес творчий, і кожен використовує власну методику. Хоча інколи можна почути твердження, що промовці самі дивуються, як у них складається той чи інший текст, особливо імпровізування. Але більшість початківців нерідко розгублюються, коли їм доводиться вийти зі своїм словом на широку аудиторію. Запропонований до вивчення матеріал вони переписують з якихось джерел. Та коли слухаєш такий виступ, одразу ж впадають у вічі незграбність, некомпетентність, маловченість і, нарешті, цілковита відсутність впевненості в собі. Такий промовець викликає лише співчуття.

Отож, для того, щоб виступ був вдалим, яскравим, переконливим, необхідна попередня підготовка до нього. Алгоритм останньої можна визначити так: вибір теми — формулювання мети — складання плану — збирання матеріалу — робота над конспектом — репетиція.

Визначення теми

Підготовка до будь-якого виступу розпочинається з визначення теми промови. При цьому можливі різні ситуації: або пропонують виступити з певною темою, тобто тема є заданою, або тему виступу ви обираєте самі. В першому випадку оратору необхідно лише конкретизувати її. Складніша справа — визначити і сформулювати свою тему виступу.

Інколи тему промови підміняють її об’єктом. Наприклад, пропозиція висловитися про сучасну українську культуру не є власне темою. Це саме об’єкт уваги. Бо ж культура — поняття широке: його становлять і науковість викладання, і потреба слухачів у матеріалі, і висвітлення окремих галузей (література, живопис, музика тощо). Перелічені конкретні питання — це тематика, що відбиває в своїй сукупності багатогранний і складний об’єкт уваги. Тема завжди конкретна, стосується одного питання. Інша справа, що слід виділяти в межах однієї теми ще й так звані підтеми. Наприклад, лекцію про екологічну чистоту середовища можна розвивати на таких підтемах, як чистота повітря, чистота води, чистота продуктів, соціальна та особиста гігієна людини тощо. Всі ці моменти слід добре продумати. Коли промовець не уявляє, що конкретно він хоче сказати, не варто розраховувати на позитивний результат.

Обираючи тему, перш за все потрібно виходити із свого особистого досвіду, а також знань по цій темі. Окрім того, важливо, щоб тема являла інтерес для вас і ваших слухачів.

Отже, при визначенні теми виступу потрібно враховувати наступні моменти:

3. Обирайте тему, яка відповідає аудиторії.

Тема повинна бути досить цікава, досить важлива, досить зрозуміла для слухачів. Для того, щоб вирішити, чи буде вона відповідати цим вимогам, необхідно мати уявлення про рівень знань слухачів, їх виховання, вік, особливі інтереси.

Обравши тему, потрібно подумати про її формулювання.

Тема — це те, про що йде мова. Зазвичай її формулюють словом або фразою, які вказують характер питань, що підлягають обговоренню.

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове. Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть.

Оратор повинен грунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає.

Промова, як правило, потребує попередньої підготовки.

Підготовка промови − творчий процес, який можна поділити на такі епати: вибір теми − складання плану − збирання матеріалу − запис промови − розмітка тексту знаками партитури − тренування. Розглянемо докладніше кожний блок цього алгоритму.

1) Вибір теми.

Часто лекторові пропонують виступити на чітко визначену тему. Так, академічна доповідь у стінах вузу визначається навчальним планом чи науковим керівником; церковна проповідь визначена наперед євангельським текстом.

2) Складання плану.

Плани бувають трьох видів: простий, складний і цитатний. Простий план являє собою, по суті, ряд непоширених речень.

Складний план − це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Крім того, сюди зазвичай вводять вступ та висновки (хоча це не обов’язково).

Цитатний план − це план, подібний, як правило, до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть цього питання.

3) Збирання матеріалу.

Матеріал для промови може конденсувати власний і чужий досвід. Матеріалом з власного життя можуть бути: власні думки, спостереження, емоції тощо. Матеріал, що містить чужий досвід, − це, насамперед, книги, журнали, газети (хоча можуть бути й випадки з життя знайомих, друзів і т. ін.). Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають більшої ваги.

4) Запис промови.

Початківець (та й не лише) мусить після попередньої роботи записати зібраний матиріал у вигляді звичайного тексту. Після запису необхідно уважно проглянути отриманий текст. Перше, на що слід звернути увагу − чи правильно було дібрано слова. Далі йде робота над стилем: чи відповідають обрані слова меті промови? аудиторії, до якої буде вона звернена? чи не будуть деякі слова „випадати” з тексту стилістично? Прослідкуйте, чи не втратили логічність і доказовість думок, чи не перевантажений ваш текст цитатами та прикладами.

5) Розмітка тексту знаками партитури

Дайте характеристику типів промов за знаковим оформленням та закріпленням: про-мови, які читають за конспектом; промови, які готують заздалегідь, але не вчать на-пам'ять; промови, які готують заздалегідь і вчать напам'ять; імпровізовані промови (експромти).

Існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою, тобто за своїм знаковим оформленням промови, є різні.

1. Промови, що читаються за конспектом

У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.

2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять

Виступи тривалістю 1−2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.

Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.

3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.

4. Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.

Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.

56. Дайте визначення поняття “композиція промови”. З’ясуйте, чим композиція відрізняється від плану.

Композиція промови в теорії ораторського мистецтва – це побудова виступу, зіставлення його окремих частин і відношення кожної частини до всього виступу як до окремого цілого. Якщо відношення частин виступу порушується, то ефективність виступу знищується, а інколи вводиться до нуля.

Уявіть собі, що оратор повинен виступити з інформаційним повідомленням на тему: "Зимові олімпійські ігри". Звичайно, що аудиторія хотіла б почути розповідь про результати останніх змагань, ознайомитися з іменами нових чемпіонів. Однак цього не сталося. Упродовж 8 хвилин оратор робив вступ - говорив про історію Олімпійських ігор, а на виклад основної теми виступу йому лишилось тільки 2 хвилини. Зрозуміло, що про останні змагання йому вдалося дати мало відомостей. І хоч оратор цікаво розповів про історію Олімпійських ігор, слухачі залишилися невдоволені. Через неправильну побудову виступу, порушення співвідношень між частинами ораторові не вдалося реалізувати мету, виконати поставлені завдання.

Основою композиції є план.

План - це певне розташування частин, коротка програма будь-якого викладу.

Промови, написані без попередньо складеного плану, як свідчить практика, як правило, мають суттєві композиційні недоліки. Оратор, який не продумав плану виступу, нерідко відходить від основної теми, не вкладається у відведений час.

На різних етапах підготовки виступу складаються різні за метою і призначенням плани.

Після вибору теми виступу рекомендується скласти попередній план. Він відображатиме власне рішення оратором теми виступу, його підхід до проблеми.

Після того, як вивчено літературу, продумано тему, зібрано фактичний матеріал, складається робочий план. Під час його написання необхідно виділити найсуттєвіші і найголовніші питання, визначити їх послідовність. Складання робочого плану допоможе краще продумати структури виступу. Робочий план може мати кілька варіантів, тому що в процесі роботи над виступом він уточнюється, скорочується чи розширяється.

Характерною особливістю робочого плану, як і попереднього, є те, що він цінний для самого оратора, тому його пунктами бувають не тільки закінчені речення, але й незакінчені, а також словосполучення і навіть окремі слова.

На основі робочого плану оратор складає основний план, що містить питання, які висвітлюватимуться у виступі. Він пишеться не стільки для оратора, скільки для слухачів, щоб полегшити процес сприйняття.

Формулювання пунктів основного плану повинне бути надзвичайно чітким і ясним. Цей план повідомляється слухачам після оголошення теми виступу чи під час повідомлення мети.

Слід також зазначити, що план не завжди оголошується оратором. Це залежить від виду промови, від складу і настрою аудиторії, від намірів оратора. Часто план повідомляється в лекціях, доповідях, наукових повідомленнях і т.п. Слухачі, як правило, під час таких виступів роблять записи, і план допомагає їм слідкувати за ходом викладу матеріалу.

За структурою плани бувають простими та складними.

^ Складові елементи композиції.

Після написання плану оратору необхідно попрацювати над побудовою окремих частин виступу. Як зазначають теоретики ораторського мистецтва, найбільш поширеною структурою усного виступу з античних часів вважається та, що містить такі елементи: вступ, основну частину, висновки.

Дослідники експериментами довели, що краще всього засвоюється і запам'ятовується те, що дасться на початку і в кінці виступу (за законом першого й останнього місця, або так званий «закон краю»).

Від того, як оратор почав говорити, наскільки йому вдалось зацікавити аудиторію, багато в чому залежить успіх виступу. Нецікавий вступ знижує інтерес слухачів до теми, значення її для цієї аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія проблеми.

Досвідчені оратори радять починати виступ з цікавого прикладу, приказки, прислів'я, крилатого виразу, гумористичного зауваження.

У вступі може бути використана цитата, яка змушує слухачів замислитись над словами оратора, глибше осмислити висловлене. Збуджує інтерес до виступу, допомагає уважно слухати і розповідь про які-небудь визначні події, що мають відношення до цієї аудиторії, до теми виступу.

Ефективний засіб завоювати увагу слухачів - запитання до аудиторії. Вони дозволяють ораторові стимулювати аудиторію до активної розумової праці.

А.Ф.Коні учив лекторів, що перші слова повинні бути надзвичайно прості, доступні, зрозумілі і цікаві, вони повинні "зачепити" увагу слухачів. А.Ф.Коні наводить кілька прикладів таких незвичайних, оригінальних вступів І дає відповідне пояснення до них.

57. Обґрунтуйте необхідність складання плану в роботі над промовою. Схарактеризуйте плани за етапами підготовки (попередній, робочий, основний) та за структурою (простий, складний, цитатний).

План — це взаємне розташування частин, коротка програма будь-якого викладення.

Важливо одразу ж визначити, які конкретно питання ви передбачаєте висвітлити в своїй промові. Тому складається попередній план, який відображує особисте визначення оратором теми виступу і підходу до даної проблеми. У процесі вивчення літератури, аналізу підібраного матеріалу

план може змінитися, та в будь-якому випадку він буде сприяти вашій роботі.

Після того, як вивчена література, обміркована тема, зібраний фактичний матеріал, складається робочий план.

Виділіть питання обраної теми, відберіть суттєві і основні, визначать, в якій послідовності їх викладати. До робочого плану вносяться формулювання окремих положень, наводяться приклади, факти, цифри, які ви хочете використати.

Робочий план допомагає краще обміркувати структуру виступу, визначити,які розділи виявились перевантаженими фактичним матеріалом, які, навпаки, не мають прикладів, які питання слід пропустити, які включити іт. ін.

Робочий план може мати декілька варіантів, тому що він постійно уточнюється.

Характерною особливістю робочого плану є те, що він являє цінність для самого оратора, тому що його пунктами бувають не тільки закінчені речення, але і незакінчені, а також словосполучення і навіть окремі слова.

На основі робочого плану складається основний план. Цей план не стільки для оратора, скільки для слухачів.

Формулювання пунктів основного плану повинні бути чіткими і ясними. Цей план оголошується слухачам після повідомлення теми виступу або у вступі при розкритті мети промови. План промови не завжди оголошується оратором. Це залежить від виду виступу, від складу і настрою аудиторії,

від намірів оратора. Найчастіше план оголошується в лекціях, доповідях, наукових повідомленнях. Слухачі під час таких виступів ведуть записи, і план допомагає їм слідкувати за ходом викладення матеріалу. Наприклад, в вітальних, призивних промовах оголошення плану є недоречним.

Плани бувають трьох видів: простий, складний та цитатний. Простий план складається з декількох пунктів, що відносяться до основної частини викладення теми. Він являє собою, по суті, ряд непоширених речень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: