Розкрийте зміст поняття “риторичний жанр”. Класифікуйте риторичні жанри.

Риторичний жанр – це історично складений стійкий тип риторичного твору, у якому виявляється єдність особливих властивостей форми і змісту, що визначається метою та умовами спілкування і орієнтується на передбачувану реакцію адресата. Складність, проте, полягає у тому, що в науці немає не тільки більш або менш чіткої класифікації риторичних жанрів, але навіть загальновизнаних принципів їхнього виділення.

Часто жанри відчуваються всіма інтуїтивно як різні форми мовленнєвого твору, визначити специфіку і точні риси кожного з них вельми складно. З цією проблемою стикається і літературознавство, і журналістика, і риторика. Аналіз наявної літератури показує, що модель побудови мовногожанру не може бути простою, оскільки саме явище достатньо складне. Оптимальною виявляється модель, у якій всі ознаки розділяються на три рівні залежно від ступеня їхньої абстрактності.

Перший рівень – системний. Тут можна говорити тільки про найбільш загальні, глобальні ознаки, властиві всім без виключення риторичним текстам. На цьому етапі поки не йдеться про безпосередню специфіку кожного жанру. Ми лише намагаємося встановити їхнє місце в системі по відношенню один до одного.

Підсумком цього етапу може стати таблиця риторичних жанрів, що описує їхню специфіку за трьома найбільш глобальними ознаками (За М.М. Бахтіним).

Далі переходимо на стратегічний рівень розпізнавання жанру, коли специфіку жанру можна визначити більш точно. На цьому рівні ми вже можемо описати загальні ознаки конкретного жанру (а не тієї або іншої групи в цілому).

Створення моделі жанру починається з опису ситуації спілкування, яка задає певну мовну подію, що вимагає вибору строго певного жанру (ювілейні збори => вітальна промова, наукова конференція => доповідь, судове засідання => звинувачувальна промова і т.д.).

Після цього для визначення специфіки жанру на рівні задуму доцільно користуватися наступною процедурою. Задаємося питаннями, набір яких був визначений ще у стародавніх риториках: хто? кому? про що? навіщо? і як? звертається.

Отже, на стратегічному рівні йде робота над задумом промови в певному жанрі, створюється загальний каркас риторичного жанру, що дуже важливо зробити перш, ніж приступати до роботи над текстом промови. На текстовому етапі загальний каркас жанру наповнюється живим змістом.

Звернемося тепер до третього – тактичного – рівня визначення жанру. Саме на цьому рівні жанр наповнюється живим змістом, і ми від загальних міркувань і опису моделі переходимо до аналізу конкретної промови.

Зорієнтуйтеся щодо типології ораторів (за давніми риторичними уявленнями та у вимірі сучасності). Виберіть одне з визначень оратора, яке, за Вашим переконанням, відповідає суті його діяльності.

Необхідність виділити різні типи ораторів спостерігалася ще за античних часів. Зокрема, Цицерон розрізняв такі типи ораторів:

1)красномовні

2)стримані

3)помірні (середина між 1-ми та 2-ми).

Свого часу академік І. П. Павлов обґрунтував наявність 2 типів нервової діяльності – художнього і мисленнєвого, що дає змогу виокремити відповідно такі типи ораторів:

1) оратори, які впливають на слухача емоційністю

2)оратори, для яких основний засіб майстерності – логіка роздумів.

На сучасному етапі розвитку риторики немає усталеної класифікації типів ораторів, тому кожна з нижченаведених має право на існування.

Г. З. Асперян виділяє 3 стилі красномовства:

1)раціональний стиль (характеризується крайньою аргументованістю та доказом головних положень)

2)емоційно насичений та темпераментний (виражається ораторська суб’єктивність)

3)синтетичний (поєднує 1-й та 2-й).

С. Ф. Іванова вирізнила 4 групи ораторів:

1)емоційно-інтуїтивна група (її оратори говорять пристрасно, захоплено, використовують каламбури; найчастіше це холерики)

2)раціонально-логічна (оратори, чия емоційність залишається потайною від сторонніх поглядів; відзначаються ретельною та відповідальною підготовкою до виступу; сангвініки)

3)філософська група становить складність для характеристики; оратори цієї групи відзначаються глибоким осмисленням явищ

4)лірична (оратори цієї групи надають перевагу художнім образам, ніж логічним категоріям)

Воснові класифікації С. Мінеєвої лежить здатність / нездатність тримати тезу:

1)конструктивний оратор націлений на показ вирішення проблеми

2)демагог – основне завдання – проявити себе, тези немає, говорить загальновідомі істини, використовує гасла

3)популіст – орієнтується на аудиторію, намагається будь-що-будь сподобатися. Популістська програма реалізує «принцип айсберга» – звертає увагу на проблеми, що знаходяться на поверхні.

Проаналізуйте можливості виголошення промов різних жанрів різними за типом ораторами. Поміркуйте, за яких обставин промови перестають бути “дієвими” в устах конструктивних ораторів, ораторів-демагогів та ораторів-популістів.

С. Ф. Іванова в роботі «Специфіка публічної промови» (М., 1978) виявила індивідуальні мовні типи:

Раціонально - логічний. Оратори цього типу схильні до аналізу явищ, до міркувань і строгої аргументації своїх і чужих учинків. Їхня підготовка до будь-якого виступу відрізняється послідовним добором і суворою систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану. Цей виношений план ніби «сидить у них усередині», і оратори під час виступу не користуються ним. Їх часто турбує інше: як зробити свою промову більш яскравою, емоційною, які дібрати приклади, щоб зацікавити аудиторію. «Логіками» найчастіше бувають сангвініки.

Емоційно - інтуїтивний. Представники цього типу говорять жагуче, захоплено, пересипаючи свою промову гострими словами, каламбурами, але не завжди можуть устежити за твердою логічною послідовністю промови і «звести кінці з кінцями». План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, що він їх сковує. Спостерігається збіг емоційного мовного типу з холеричним темпераментом.

Філософський. Оратори - «філософи» більш-менш емоційні, схильні до аналізу, іноді бувають дуже організовані у своїй роботі, а іноді без усякої видимої організації розкривають яке-небудь одне питання, добираються до кореня, і раптом, як променем світла, опромінюють усе знайденою ідеєю. Їхня загальна риса - прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на очах у слухачів, бажання й уміння втягнути в цей процес аудиторію. Найчастіше дану групу складають люди флегматичного темпераменту.

Ліричний, чи художньо - образний. Глибока емоційність, ліризм, внутрішнє хвилювання, гостра вразливість, проникливість - риси, характерні для цього типу. Найчастіше воснові його - характер витончений, меланхолійний.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: