Психологія мас в концепції Г. Лебона

Родоначальником досліджень у цій сфері був французький мислитель Г.Лебон, що дав виключно повну картину "масової душі" як явища, протилежного душі індивідуальній. Йому належить аналіз “масової душі”, опис основних чинників, що впливають як на утворення натовпів і мас, так і на позицію індивіда в таких утвореннях. По суті, Г.Лебоном було визначено головні постулати теорії мас і натовпів, які в подальшому розвивалися й іншими вченими та філософами [4].

Слід відзначити, що лебонівська теорія дала поштовх як для соціально-психологічних досліджень мас і натовпів, так і для філософського осмислення цієї проблеми. Серед психологічних рис натовпу особливу увагу він приділяв схильності до активної дії, анонімності, деструктивності та агресивності, швидкому зараженню руйнівними ідеями, розчиненню індивідуальності в натовпі, легковірності та податливості зовнішнім впливам, визнанню над собою вождів, що виступають у ролі "гіпнотизерів" натовпу, емоційності, імпульсивності, нестійкості, перебільшенню загрози, нетерпимості і консерватизму. Натовпи виявляють схильність до тимчасових, спрощених ідей і заперечують основні ідеї і парадигми. Індивід, який у натовпі втрачає самість, здатний до фанатизму, жорстокості та безумовного підпорядкування вождеві [20, с. 114].

Зокрема, Г. Лебон доводив, що на зміну ери еліти приходить масове суспільство, яке він ототожнював з натовпом. Цивілізацію вважав продуктом інтелектуально творчої еліти, а всі досягнення цивілізації – результатом її діяльності. Водночас він зазначав, що в сучасних йому умовах еліта витісняється з історичного процесу, оскільки на неї впливає розвиток промисловості, урбанізація, зростання впливу засобів масової інформації, що підвищує роль мас в історичному процесі. Лебон виокремлював такі головні ознаки маси (в його розумінні – натовпу): втрата відповідальності, знеосібненість інтелекту, домінування почуттів над розумом. Масове суспільство соціолог характеризував як сліпу, руйнівну силу, де індивіди втрачають почуття відповідальності, потрапляють у владу догматизму, нетерпимості, всемогутності, тому що ними керує закон «духовної єдності народу». На основі цих міркувань він виступав проти всіх форм соціальної рівності й демократії [4].

Г. Лебон, вважав, що несвідома діяльність натовпу замінила собою свідому діяльність індивіда. З цим пов'язане твердження вченого про маси як соціальний феномен, про здатність індивідів розчинятися у масі під впливом навіювання. Відповідно моделлю поведінки вождя мас є гіпноз (гіпнотичне навіювання). На цих засадах ґрунтуються міркування дослідника щодо природи натовпу:

натовп – не скупчення людей на одному просторі, а специфічна їх сукупність, що має психічну подібність;

індивід діє свідомо, а маса, натовп – несвідомо, оскільки свідомість є індивідуальна, а несвідоме – колективне;

натовп – консервативний феномен. Результатом його революційних домагань є реставрація того, що він спочатку намагався зруйнувати. Адже для тих, хто перебуває у гіпнотичному стані, минуле значущіше, ніж сучасність;

масам необхідна підтримка вождя, який їх полонить своїм гіпнотичним авторитетом, а не аргументи розуму чи сила;

пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу [4].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: