ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Етапи та параметри розвитку малої групи. Фази входження особистості в групуГрупи є динамічним утворенням. Вони виникають, розвиваються, розпадаються. Мала група проходить три етапи розвитку групової структури: 1. Група з неорганізованою структурою. На цьому етапі члени групи мало знайомі один з одним, але мають потребу встановити контакт. Вони взаємодіють лише з ділових питань, немає лідера і підгруп. 2. Група з централізованою неофіційною структурою. З'являється «ядро» групи, яке складається з 1 -3 найавторитетніших осіб, які у майбу тньому претендуватимуть на роль лідера. Спостерігається рух одних членів групи до «ядра», а інших — від нього. Цей процес утвердження лідера супроводжується кризовими явищами, які слід розглядати як неминучий момент. Успішне подолання кризи допомагає розвиткові групи. Підгруп па цьому етапі ще немає. 3. Група з централізованою структурою і підгрупами. Остаточно утверджується лідер. З'являються підгрупи (2-7 осіб), які можуть виникати або на основі суперництва, або співпраці. У випадку суперництва подальше існування групи під загрозою; у випадку співпраці група інтегрується, і виникає почуття «ми». На шляху успішного розвитку групи можуть виникнути такі перешкоди, як прагнення до домінування окремих її членів, неусвідомлення необхідності співпрацювати, нерозуміння мети співпраці, надмірна ротація членів. Поява нових членів більш Без сумніву, психологічний експеримент має свої переваги, які полягають у тому, що експериментатору не слід чекати, поки виявляться ті психічні явища людини, які його зацікавили — він сам спричинює їх. Експериментатор чітко фіксує умови перебігу психічних процесів і чинники, які на них впливають, а це дає змогу повторити дослідження, встановити причини психічних явищ та їхні кількісні закономірності. Усе це підвищує об'єктивність такого методу дослідження. Недоліки експерименту, зокрема лабораторного, полягають у штучності умов його проведення, що На кожному етапі свого становлення група досягас певного рівня розвитку. Параметрами групового розвитку є групова ідентифікація, згуртованість і об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності. Ірупова ідентифікація полягає у тому, що людина, спираючись на моральні принципи, ставиться до інших членів групи, як до самої себе, а до себе — як до інших. У такому разі протиставлення «я» і «вони» заміняється поняттям «ми». Порушенням ідентифікації є поведінка, коли в одній і тій самій ситуації до себе і до інших застосовують різні моральні норми. Згуртованість групи характеризує систему її внутрішньогру- повнх зв'язків, показуючи ступінь співпадіння оцінок, установок і позицій групи стосовно об'єктів (осіб, задач, ідей, подій), які для групи є найзначимішими. Крім того, що згуртованість характеризує однорідність суджень членів групи стосовно певного питання, вона також пов'язана з частотою і міцністю комунікативних зв'язків в групі і взаємною привабливістю (атракцією) її членів. Чим більше членів групи подобаються один одному, тим привабливіша група загалом і тим вища групова згуртованість. На основі згуртованості групи формується її ціннісно-орієнтаційна єдність, яка стосується наближення оцінок у моральній і діловій сферах, у підході до цілей і завдань сумісної діяльності. Одним із аспектів групової згуртованості є сумісність людей — оптимальне поєднання якостей окремих людей у процесі їхньої взаємодії, що сприяє успішному виконанню сумісної діяльності і викликає внутрішнє задоволення. У психології виділяють такі види сумісності: ^ функціональна: подібність у швидкості перебігу психічних процесів; ^ фізична: схожість фізичних якостей людей (сили, витривалості тощо); ^ психофізіологічна: подібність особливостей аналізаторних систем і властивостей нервової системи; психологічна: спільність психологічних характеристик людей; ^ соціально-психологічна: спільність соціальних установок, цінностей, переконань, мети та інтересів. Необхідною умовою для інтеграції індивіда в групі є функціональна, фізична та психофізіологічна сумісність. Об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за успіх і невдачі у груповій діяльності залежить від рівня розвитку групи. У групі високого рівня розвитку покладання відповідальпості па окремих членів групи носить об'єктивний характер, а індивідуальний внесок кожного, незалежно від успіху чи невдачі сумісної діяльності, оцінюється правильно. У групі низького рівня розвитку привабливих членів групи найчастіше вважають такими, що привели до успіху, у непривабливих — до невдачі у сумісній діяльності; при успішній діяльності досягнення приписує собі кожен з її членів, а при неуспішній — перекладає відповідальність на інших або на об'єктивні обставини. Якщо індивід стає частиною відносно сталої соціальної спільноти, він проходить три фази входження особистості в групу: адаптацію, індивідуалізацію та інтеграцію. Фаза адаптації передбачає засвоєння діючих у групі цінностей і норм, зокрема норм спілкування, лексики, стилю одягу, інтересів тощо. Тим самим людина пристосовується до інших членів цієї спільноти і стає «такою, як всі». На цій фазі людина намагається нічим не виділятися, отже, має тимчасово відмовитися від деяких своїх індивідуальних відмінностей. Якщо людині не вдається подолати труднощі адаптаційного періоду, виникнуть всі підстави для формування конформності, залежності, безініціативності, несміливості і невпевненості. Фаза індивідуалізації породжується прагненням індивіда до максимальної персоналізації. Людина мобілізує всі свої внутрішні ресурси для того, щоби продемонструвати свою неповторну індивідуальність, наприклад, сміливість, спортивні досягнення, обізнаність стосовно тих чи інших сфер діяльності тощо. Це є прагнення виділитись, продемонструвати своє «Я». Якщо продемонструвати свої індивідуальні риси людині з тих чи інших причин не вдається, це сприяє формуванню таких особистісних риси, як негативізм, агресивність, підозріливість, завищена самооцінка. Фаза інтеграції виявляється у тому, що індивідуальні особливості людини приймаються і схвалюються спільнотою. В результаті відбувається об'єднання індивіда зі спільнотою, поява упорядкованих взаємин між ним і групою. Якщо ж група не приймає індивідуальних проявів особи, настає дезінтеграція. Її наслідком є ізоляція людини в групі і формування в особи егоцентричних рис характеру. Для дитинства характерним є переважання адаптації над індивідуалізацією, для підлітків — індивідуалізації над адаптацією, для юності — інтеграції над індивідуалізацією. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|