Види відчуттів та Ьскя класифікація

Види відчуттів класифікують за принципом модальності. В ос­нову такої систематичної класифікації покладено місцезнаход­ження подразників та рецепторів. На цій основі виділяють ексте- роцептивні, інтероцептивні та пропріоцептивні відчуття.

10.3.1. Екстероцептивні відчуття

Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними (від лат. exterior — зовнішній). Вони забезпе­чують орієнтацію у зовнішньому середовищі, а також створюють основу свідомої поведінки людини. їх поділяють на специфічні та неспецифічні відчуття.

Специфічні відчуття виникають у результаті дії адекватного подразника. Вони можуть бути мономодальними — такими, що ви­никають унаслідок дії одного адекватного подразника; і гитермо- дальними — такими, що виникають унаслідок взаємодії кількох відчуттів. Мономодальні відчуття є дуже різні: дистантні — відчут­тя виникають у результаті дії подразника на рецептори з певної відстані, наприклад, зорові, слухові, нюхові тощо; контактні — відчуття виникають лише в результаті безпосереднього контакту подразника з рецептором, наприклад, смакові, тактильні, больові тощо. Прикладом інтермодальних відчуттів є вібраційні відчуття (взаємодіють слухові, тактильні та кінестетичні відчуття), доти­кові відчуття (взаємодіють тактильні та кінестетичні відчуття) то­що. До інтермодальних відчуттів відносять також відчуття деяких різких запахів чи смаків, понадсильного звуку чи світла. Такі под­разники викликають змішані відчуття між нюхом (смаком, слу­хом, світлом) та болем.

Неспецифічні відчуття виникають у результаті дії неадекват­ного подразника. Прикладом неспецифічних відчуттів може бути шкірно-оптична чутливість (або фоточутливість шкіри) — здатність відчувати кольорові відтінки кінчиками пальців чи шкірою тіла. Дослідження, проведені у 70-х роках XX ст., показа­
ні. що «шкірний зір» може виявлятися у трьох формах: кон- іііктиій, дистаитиій і проникаючій. Виявлено також, що така чут- швість частіше притаманна художньо обдарованим людям, дітям, селянам, а також особам зі слабким типом нервової системи. До не­специфічних відчуттів належать також «відчуття відстані» (або «шосте відчуття») незрячих, яке дає їм змогу на відстані відчути бар'єр. Є підстава думати, що основою цього є або відчуття тепло­вих хвиль шкірою обличчя, або відображення звукових хвиль від бар'єру. Проявом неспецифічних відчуттів є також здатність «чу- пі» музику та співи руками або ногами за допомогою вібрацій підлоги чи музичного інструмента. Таку здатність мала/. О. Скоро- ходова, сліпоглуха жінка. Вібрації звуку передаються через інстру­мент, на якому лежить рука людини. Аналогічно вібрації можуть передаватись через підлогу, на якій стоїть глуха людина.

10.3.2. Інтероцептивні відчуття

Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними (від лат. intra — всередині). Вони за­безпечують регуляцію елементарних потягів.

Інтероцептивні відчуття являють собою найстаршу, найелемен­тарнішу і найменш усвідомлену групу відчуттів. Вони сигналізу­ють про стан внутрішніх процесів організму. Сигнали у цьому випадку йдуть від таких вісцеральних органів, як шлунок, кишеч­ник, серце, кровоносна система тощо. Рецептори цих відчуттів розкидані по стійках внутрішніх органів. Ці відчуття дуже дифузні та зберігають свою близькість з емоційними станами.

Найхарактернішим різновидом інтероцептивних відчуттів є органічні відчуття. Вони дають нам можливість відчути голод і ситість, спрагу, нудоту, зміни у діяльності серця, легенів, внут­рішнього комфорту чи дискомфорту тощо. Так, відчуття комфорту сигналізують про нормальний перебіг вісцеральних процесів, відчуття дискомфорту може виникати як ранній симптом іахворювання внутрішніх органів. Часто всі органічні відчуття зливаються в одне загальне відчуття, яке називають самопочуттям.подини.

Оскільки інтероцептивні відчуття недостатньо усвідомлені, вони часто виступають у вигляді передчуттів, проявляються у сно­
видіннях, у зміні настрою та емоційних реакцій, а у дітей — у зміні поведінки.

Значення інтероцептивних відчуттів полягає у тому, що саме вони є основними у гомеостазі обмінних процесів в організмі, а та­кож у тому, що допомагають медикам під час діагностики внутрішніх захворювань, особливо психосоматичних.

10.3.3. Пропріоцептивні відчуття

Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття назива­ють пропріоцептивними (від лаг.ргоргіиь — власний). Вони інфор­мують про положення тіла та опорно-рухового апарату у просторі і забезпечують регуляцію наших рухів. їх також називають гли­бинною чутливістю. До них відносять статичні і кінестетичні відчуття.

Статичні відчуття ще називають вестибулярними (від лат. і>е8ІіЬиІит — вхід). Це відчуття рівноваги, тобто зміни положення тіла у просторі, що дає нам можливість орієнтуватися у просторі. Вони тісно пов'язані з зоровими відчуттями. Тому часте миготіння зорових подразників (наприклад, під час їзди на машині уздовж густого лісу) може порушити відчуття рівноваги і спричинювати нудоту. Аналогічні відчуття можуть виникнути і у процесі польоту при швидких змінах положення тіла у просторі.

Кінестетичні відчуття — це відчуття положення та руху частин тіла. Вони дають змогу підтримувати тонус м'язів, коорди­нують рухи, беруть участь в утворенні рухових навичок і пізнанні різних предметів зовнішнього світу. Дані клінічних спостережень доводять, що внаслідок розладу кінестетичної чутливості хворі втрачають відчуття опори і не спроможні зробити жодного кроку з закритими очима. Без кінестетичної чутливості неможливі занят­тя фізичною культурою і спортом, музикою, неможливе усне мов­лення, яке потребує постійного контролю рухів голосового апара­ту. Те саме стосується і письмової мови, складовим моментом якої є кінестетичний контроль за рухами руки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: