І 6. КЛАСИФІКАЦІЯ (ВИДИ) ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ.

1)політичні курси поділяють на розподільні та перерозподільні. Розподільні визначають спосіб розподілу людських, мате­ріальних або фінансових ресурсів (наприклад, політика розподілу підручників або фінансування програм). Перерозподільна політи­ки передбачає перерозподіл ресурсів між певними регіонами, школами або групами дітей (наприклад, держава може перерозподілити місцеві освітні бюджети з метою підтримки муніципальних шкіл у знедолених районах);

2) розрізняють політику символічну і матеріальну. Симво­лічна політика, як правило, декларує певні принципи і цінності. Принципи гуманізму, демократії, національної ідентичності та мідііоіілення, задекларовані в Загальній концепції освіти Литовської республіки, - приклад символічної політики. Матеріальна поні піка передбачає зобов'язання щодо імплементації через забезпечення ресурсами (наприклад, політика комп'ютеризації шкіл або їх ремонт);

3)виділяють раціональні і прибуткові типи політики. При­хильники раціональної політики окреслюють обов'язкові стадії її розвитку. Прибуткова політика нарощує вже існуючі практики.Наприклад, реформування екзаменаційної системи в Литві — це, без сумніву, раціональна реформа з чітким початком і визначеним кінцем. А перетворення шкіл на культурні центри для місцевої громади - це прибуткова політика, яка продовжує вже існуючу довготривалу практику;

4) політика може бути самостійною і процедурною. Само­стійна політика визначає, що має бути зроблено, а процедурна - в який спосіб це має бути зроблено. Закон про освіту — приклад самостійної політики, а нормативні документи — процедурної;

5) виділяють політику регулятивну і дерегулятивну. Регу­лятивна мас тенденцію до заборони, а дерегулятивна — дозволу і сприяння чомусь. Заборона наркотиків у школі - приклад регулятивної політики. Політика шкільного самоврядування — дерегулятивна політика;

6) політика може бути впроваджена «зверху» або «знизу». Запровадження політики «зверху» передбачає прийняття рішення на центральному державному рівні та його впровадження школа­ми «знизу». Політика «знизу» характеризується розбудовою вже Існуючої шкільної практики або нової шкільної ініціативи. Вони стимулюють, зміни та ініціюють реформи загального рівня.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: