Основні вимоги, що ставляться професією до людини.

1. Характеристика різних видів сприймання інформації у професійній діяльності: гострота і точність зорового і слухового сприймання; точність тактильних і рухових відчуттів і сприйняття; правильне сприймання статичних і рухомих об'єктів, рівновага тощо.
2. Моторні (рухові) дії: сила, точність, швидкість, темп, ритм, координація рухів, швидкість реакцій.
3. Інтелектуальна сфера: особливості уваги (стійкість, зосередженість чи розподіл, об'єм уваги, мимовільність); особливості пам'яті (короткочасна, тривала, оперативна, слухова, зорова, рухова); спостереження у професійній діяльності; мислення: репродуктивне чи творче, образне чи словесно-логічне, практичне, оперативне; вирішення оперативних завдань, контроль; теоретичне
мислення.
4. Емоційно-вольові якості особистості: самовладання при дії сильних, несподіваних подразників та в інших напружених ситуаціях; витривалість (психічна і фізична); врівноваженість (рівний характер і настрій, спокій у спілкуванні з людьми, стриманість, зібраність); рішучість, впевненість у собі, здатність до ризику.
5. Ділові якості: ініціативність, допитливість, енергійність, самостійність, організованість, дисциплінованість, відповідальність, принциповість, комунікабельність, правильна самооцінка.
6. Моральні якості особистості: справедливість, чесність, чуйність, турботливе і уважне ставлення до людей, доброзичливість, сумлінність.
7. Вплив професії на загальний культурний рівень, на формування сенсомоторної діяльності, розумових здібностей і характер.

48. Поняття про індивідуальний стиль діяльності.

Формування ІСД - важливий аспект професійного навчання, розвитку професійних здібностей, професійної придатності. Цілеспрямоване формування ІСД базується на використанні позитивних можливостей людини або на компенсації негативних виявів. Відповідно у структурі стилю виділяють механізми адаптації й компенсації. Водночас структура індивідуального стилю визначається особливостями співвідношення орієнтувальної, виконавчої та контрольної діяльності (залежно від таких властивостей людини, як типологічні особливості вищої нервової діяльності та мотивації особистості).

ІСД - це система прийомів роботи, які характеризують різні сторони діяльності: особливості здійснення виконавчих дій, вибору ситуацій і завдань, організації робочого місця, підготовки до роботи й дотримання вимог, які ставляться. Трудові прийоми формуються для адаптації, компенсації й корекції виконання трудових дій. Співвідношення і взаємозв'язок трудових дій зумовлені впливом властивостей різних рівнів індивідуальності, зокрема особистісного й психофізіологічного. При цьому відбувається спрямована особистістю регуляція проявів властивостей нервової системи. Сполучними ланками між названими рівнями індивідуальності виступають емоційна реакція, самооцінка й установки.

Необхідними умовами формування ІСД є позитивне ставлення до діяльності та адекватні (правильні) самооцінки: їх оптимістичний чи песимістичний характер, правильність чи помилковість; ступінь усвідомлення особливостей виконання дій, переоцінки або недооцінки своїх можливостей і наявність відповідних установок здійснювати різні стратегії впливу в експериментальних ситуаціях; висвітлення переваг і недоліків, зумовлених типологічними відмінностями, нейтралізація внутрішніх негативних оцінок, формування адекватних оцінок, усвідомлення особливостей виконання трудової діяльності, формування впевненості у своїх можливостях, перебудова неправильних установок, створення оптимального емоціонального фону діяльності Така індивідуальна робота має здійснюватися на основі спеціальної організації орієнтувальної діяльності тих, хто навчається. Іншими словами, йдеться про таку повноту вказівок про дії, які підлягають засвоєнню, і такий контроль за їхнім виконанням, які уможливлюють вияв індивідуальних особливостей людини та їх доцільне використання в процесі виконання різних виробничих (навчальних) завдань, тобто формування раціонального індивідуального стилю діяльності.

49. Професіограма та психограма спеціаліста.

Професіограми і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи. Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір). Деякі автори в структуру профорієнтації включають і професійну адаптацію.

Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, вміння і навички, які потрібні для успішного оволодіння цією професією.Професіограма спеціаліставключає опис соціально-економічних, виробничо-технічних, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії.

Комплексний аналіз будь- якої професії містить:

1.Виробничу характеристику професії.

2.Економічне значення професії.

3.Соціологічну характеристика професії.

4.Соціально-психологічну характеристику професії:

· соціальний престиж даної професії;

· особливості колективу;

· особливості міжособистісних стосунків як по вертикалі так і по горизонталі.

5.Педагогічну характеристику (врахування принципів і методів виховання).

6.Гігієнічну характеристику умов праці.

7.Характеристику видів і термінів підготовки і маршрутів просування.

8.Перелік методичних протипоказів щодо роботи по даній професії.

9.Психограму спеціаліста з включенням переліку не тільки необхідних і бажаних здібностей, але і психологічних протипоказів.

ПСИХОГРАМА – характеристика вимог, які висуваються професією до людини, її психічних та інтелектуальних якостей.

50. Норми і цінності в діяльності людини.

Чим керується людина у соціальному довкіллі? Нормами, цінностями,

Переконаннями.

Норма – а) число, значення чи рівень, або їх діапазон, що є репрезентативними для групи і можуть використовуватись як основа для порівняння індивідуальних випадків; б) будь-який взірець поведінки, діяльності, спілкування, вчинення, який є типовим для соціальної групи чи суспільства в цілому;

в) міра здоров’я, у т.ч. психологічного чи духовного, за якої і функції організму (внутрішнього світу) людини відповідають умовам життя.

Розрізняють норми:

соціальні; моральні; етичні; естетичні; релігійні; правові; професійні тощо.

Функції норм: оціночна (дає можливість оцінювати з точки зору відповідності нормам поведінку суб’єкта, його дії, цілі, прагнення, наміри); регулятивна (регулює поведінку і дії представників соціуму у різних формальних та неформальних ситуаціях); контролююча (здійснюється контроль за дотриманням гармонійних взаємостосунків між суб’єктами взаємодії у різних сферах (професійні норми, релігійні норми, правові норми тощо); виховна (засіб виховання та вдосконалення суб’єкта діяльності та його соціального оточення); організаційна (покращення організації міжособистісної взаємодії); мотиваційна (засіб формування соціально схвальних мотивів поведінки та діяльності); оптимізуюча (сприяє підвищенню ефективності та якості міжособистісних стосунків між суб’єктами взаємодії); інформаційна (формує стійку систему знань про правила і цінності окремого суспільства чи соціальної групи); стабілізуюча (прилучення до пануючої у суспільстві системи цінностей та моралі); прогностична (дозволяє прогнозувати дії та поведінку окремих суб’єктів).

Цінність – це загальноприйняте у філософії, етиці, естетиці, соціології поняття, за допомогою якого характеризуються соціально-історичні значення для суспільства і особистісна суть для індивідів окремих явищ реальної дійсності. Цінність є важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємостосунків людей.

51. Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування.

У сучасних умовах менеджмент являє собою складки соціально- економічне явище, яке відображається практично іш всіх сторонах життя суспільства. Теоретики твердять, що її центрі професійної діяльності та концепції управління знаходиться людина, яка вважається найвищою цінністю для ' будь-якої організаційної структури. Виходячи із цієї концепції, всі системи управління спрямовані на виявлення різноманітних здібностей працюючих з тим, щоб вони були використані максимально в процесі виробництва.

Дякуючи здібностям і наполегливій праці, людина може багато досягнути і зробити собі кар'єру. Терміну "кар'єра" немає у психологічних довідниках і словниках. У тлумачних словниках він має значення службового сходження по вертикальних сходинках статусного становища. Поняття "кар'єра" має у італійській мові значення "біг", "життєвий шлях", "становище у суспільстві". У словнику С.Ожегова кар'єра - це становище у суспільстві, здобуте завдяки діяльністі у якій-небудь сфер

Гілфорд виділив шість первинних, найбільш суттєвих рис, необхідних для

досягнення кар'сри та успіху:

1)впевненість у собі;

2)комунікабельність;

3)здатність до самоствердження;

4)врівноваженість;

5 об'єктивність;

6) відповідальність.

Атрибутами кар'єри, за твердженням багатьох психологів, є успіх,

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: