ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЙНИХ СЕКТ

Ø Структура і особливості сучасного релігійного життя.

Ø Класифікація сучасних релігійних систем. Неохристиянські системи. Неосхідні системи. Неоязичницькі системи. Екуменічні системи. Сатанинські системи. Квазінаукові сисетми. Квазіокультні системи. Комерційні системи.

Ø Соціальні тенденції в сучасному релігійноу житті. Феномен релігійної мобільності.

Ø Поняття релігійної секти. Причини виникнення сект. Організація сект. Моральні аспекти психології сектантства. Формування нового світогляду. Релігійні культи сектантства. Естетика сектантства. Символіка братства.

Ø Класифікація сект. Теократичні секти. Авторитарні секти. Екстатичні секти. Вихід віруючих від пануючої церкви. Нове сектантство. Церква саєнтології. Культ адвентистів сьомого дня. Свідки Єжови. Церква Об’єднання (Асоціація Святого Духу за об’єднання світового християнства). АУМ Синрікьо. Богородичний центр. Біле братство. Сатанисти. Мало чисельні секти. Вітчизняні секти.

Ø Особливості релігійної психології сектантів. Структура релігійної свідомості. Релігійні ідеї і уявлення. Релігійні почуття. Релігійний страх. Релігійна любов. Спотворення моральних почуттів. Страх смерті і релігія. Інші емоційні витоки релігії сектантів. Релігійні звички, звичаї, традиції. Релігійна віра в сектах. Гносеологічний елемент віри.

Ø Психологічний вплив на сектантів. Прийоми зміни психіки. Методи, базовані на груповому тиску. Методи вкушання і сугестії. Методи, засновані на маніпулюванні інформацією. Література і радіопрограми. Методи само програмування. Проповідь. Релігійний екстаз. Релігійні галюцинації. Врахування і використання почуттів і емоцій в сектах. Релігійна обробка людей.

Ø Масовий психоз як основа релігійних самогубств. Арабська секта ассасинів. „Народний храм”. „Гілка Давидова”. „Храм Сонця”.

Ø Проблеми реабілітації. Моделі втягування людини в діяльність культової групи. Типові проблеми жертв культового контролю свідомістю (за Є.Волковим). Страх залишити секту. Рекомендації близьким.

Секта - це релігійні групи зі своїм особливим індивідуальним
світоглядом, які зростають на ґрунті вчення якоїсь великої світової релігії,
але не тотожні з нею. З цього випливає, що секти можуть розвиватися як з
християнської, так і з позахристиянської традиції (наприклад буддизму). На
цьому фоні цікавий факт, що нема свідчень про виникнення сект у країнах,
де панує іслам.

Секти ще називають новими релігійними рухами чи новими релігійними групами. У ставленні до Церкви чи інших сект вони себе поводять агресивно, толерантно, або ж асимілюються у середовищі та йдуть на певні поступки.

Секти, утворені на основі християнства, крім Біблії й Традиції, покликаються на інші, на їхній погляд правдиві, об'явлення й пророцтва. Святе Письмо вони трактують довільно, відкидаючи певні частини Біблії або ж специфічно їх інтерпретуючи.

Поява релігійних сект є, в певному розумінні, характерним знаком нашого часу. Про це, зокрема, свідчить спеціальний документ, виданий у Ватикані 1986 р. Над ним працювали кілька римських курій (Секретаріат для невіруючих, Секретаріат єдності християн, Секретаріат для нехристиян, Папська рада для справ культури, Секретаріат стану), які попередньо провели анкетування регіональних єпископських конференцій усього світу. На підставі зібраного матеріалу був складений рапорт під назвою: „Секти, або нові релігійні рухи. Душпастирський виклик".

Світових релігій відрізняються від сект в тому, що вони утворилися в певному суспільстві і орієнтуються на великі маси людей. До традиційних конфесій, людина потрапляє з народження, а секти самі знаходять своїх адептів як серед віруючих так і серед атеїстів.

Зазвичай, більшість початківців встигли розчаруватися в своїх авторитетах (батьках, вчителях, начальниках та ін.). Вони шукають магічну фігуру, яка б могла подарувати їм нову долю, нову мету в житті й зробити їхнє життя обдуманим. їхня потреба в гуру настільки велика, що майже кожна людина, яка має харизму і потрібний лозунг, може перетворити їх у вірних учнів. Вони інтуїтивно шукають вождя і знаходять його в лідері секти. Як правило лідери сект видають себе за наступників пророків і переконані, що саме їхня релігія є правильною і тільки члени їхньої секти спасуться. Перед членами сект їхній лідер є посланцем Божим. І саме тому він має право вимагати покори.

Якщо людина потрапляє до секти то їй, ніби, організовують підкріплення відчуттю обраності. Важливе значення має метод зберігання таємниці це допомагає людині відчуте себе частинкою чогось цілого.

Потрібно з'ясувати мотиви звернення людей до сект та ставлення Церкви до цього явища

Найперше відзначимо, що секрет розвитку сект зводиться до того, що вони виходять людям назустріч, шукають їх там, де вони є, сердечно, індивідуально, безпосередньо виводять їх з анонімності, підтримують їхні прагнення співучасті, спонтанності, взаємної відповідальності, задіяності і здійснюють над ними інтенсивну опіку через особисті контакти, відвідини вдома, безперервні підтримку й допомогу. Допомагають зрозуміти особистий досвід, утвердитися у власній значимості, визначитися в остаточних проблемах у рамках всеохоплюючої системи.

Секти розвиваються в різних середовищах, але найбільшу загрозу вони становлять для молоді. Сприяють цьому наступні умови її буття:

— сучасний суспільно-моральний хаос;

— занепад родинних зв'язків;

— недостатній (або відсутній) досвід участі в парафіяльному житті;

— світське оточення в місцях праці й навчання;

— недостатня кількість духовних осіб, які вміють працювати з молоддю.

При вербуванні до секти використовуються добрі бажання й мрії незадоволених оточуючим світом чи власним життям людей. Тому секти добиваються найбільшого успіху, коли Церква й суспільство не зуміють відповісти на ці добрі бажання й прагнення.

Деперсоналізуючий вплив сучасних суспільних структур нерідко породжує кризові ситуації. Секти запевняють, що можуть вивести з такої ситуації, а також заспокоїти найглибші людські запити як у почуттєвому, так і в пізнавальному планах.

Для здобуття нових членів секти застосовують своєрідний стиль пропаганди й вербування (сердечність і обман) та психологічно-суспільні маніпуляції (зокрема колективний тиск і так зване «промивання мозку»). Мандрівні проповідники свідків Єгови навчаються конкретних форм звертання до людей у залежності від того, який у них настрій, чим зайняті, де й коли відбувається зустріч тощо.

Секти проводять спеціальні вербовочні акції такі як: безплатна поїздка закордон, курси іноземних мов, заняття бойовим мистецтвом, благодійні обіди та ін.

Детальніше розглядаючи психотехнічні маніпуляції, що їх використовують секти, слід звернути увагу на:

— так зване бомбардування любов'ю,тобто оточення нового члена секти винятковою сердечністю, яка має справити враження щирого акту й прив'язати його до групи. Як правило, за новим членом секти закріплюють особу, до якої він має симпатію. Спершу від нього не вимагають нічого, зате обдаровують фактично всім (квартира, харчі тощо).

— поступове нарощування тиску на рішення члена секти, зокрема, з
використанням колективного впливу, який сприяє розвитку конформізму в особі;

— перебудову свідомості, яка ґрунтується, зокрема, на гальмуванні вдумливого осмислення, фільтруванні та блокуванні доступу зовнішньої інформації та розпалюванні почуттів. Для того, щоб змінити психіку людини і її поведінку секта вимагає виконати ряд прохань. Одним із них є спільне проживання, це робиться для того, щоб нова група повністю замінила сім'ю для людини;

— утримування в стані постійної активності, нагадування й залякування. Від цього має розвинутися пізнавально-емоційний дисонанс,
маніпулюючи яким, можна остаточно зламати опір особи й навіть довести її до екзальтації;

— виділення ролі провідника (лідера), який у секті стає найважливішим. До нього мусить виявлятися необмежена довіра.
Можливості маніпуляції абсолютною вірою в лідера (гуру, учителя)
практично необмежені, часто вони навіть доходять до патології або й
злочину. Відомий, зокрема, факт, коли в Гвіанських джунглях понад 900 осіб
здійснили самогубство, вірячи, що знову зустрінуться зі своїм «батьком» у
кращих умовах. В іншій секті молоді дівчата піддавалися проституції з
глибокою довірою до слів свого «учителя», що він їх заведе до раю.

Щоб краще зрозуміти діяльність сект у сучасному світі, визначимо певні психологічні потреби, заспокоїти які обіцяють секти. До найосновніших належать:

- потреба приналежності й почуття колективу, яка виразно
виявляється внаслідок знищення або занепаду багатьох традиційних і
природних середовищ, наприклад сім'ї. Почуття відкинутості й самотності
секта заспокоює через постачання психологічного тепла, допомогою в
критичних ситуаціях, пропозицією зустрічей з групою;

- потреба ясності йсенсу, що виступає в особливо складних
ситуаціях. Як відомо, швидкі переміни в сучасному світі нерідко
позбавляють людей рівноваги. Секта ж надає їм прості відповіді на складні
питання, застосовує «прагматичне богослов'я», проголошує нові правди й
переконує у вищості своєї пропозиції, збагачуючи цю пропаганду
незвичайними явищами (наприклад глосолалією - так званим спонтанним боговіщанням). У секті відкидаються сумніви, нав'язуються зрозумілі критерії поведінки й вимагається абсолютний послух;

— потреба гармонії, яка з'являється через відчуття втрати контакту зі
самим собою, оточенням і культурою. Секти надають можливість участі в
такому культі, де знаходиться місце як для духу, так і для тіла (культові
оздоровлення тощо);

— потреба культурної тотожності, про недостачу якої найчастіше сигналізує почуття відчуженості. Секти працюють над відродженням таких культових форм, які психічно близькі її членам і викликають у них відчуття
заглиблення в багатство традицій;

— потреба індивідуальності, тобто бути розпізнаним як особистість. Ця потреба частково виникає з вини атомізації суспільного життя людини загалом
і через невластиві тенденції у традиційних релігійних структурах, що
породжують бюрократію та клерикалізм. Унаслідок цього, а особливо ще й через низьку культуру міжлюдських зв'язків, до віруючих рідко звертаються в індивідуальний спосіб. У пошуках середовища, де можна зазнати поваги до себе самої, особа потрапляє до секти, яка в ній пробуджує надію на участь в общині виняткових людей. Тут їй деколи можуть дати змогу виконати роль проповідника чи й провідника;

— потреба трансценденції, тобто пошук надземного явища чи істоти, щоб
одержати відповіді на остаточні питання. Захоплення медитацією, релігійними символами, незвичність чи, навіть, дивакуватість знайде в секті розуміння. Навіть найабсурдніші пропозиції щодо самовдосконалення, висловлені в таємничо-сенсаційному дусі секти, можуть викликати захоплення серед її членів;

— потреба в духовному керівництві - багато людей відчувають потребу
в контакті з кимось, хто був би спроможний рішуче й харизматично вести їх через складності релігійних проблем. Саме через це настільки велике значення в секті має лідер (учитель, гуру), навколо якого часто виникає атмосфера повної безкритичності. На питання, які саме особи піддаються подібному демагогічному впливу, можна відповісти, що це найчастіше буває з людьми замкнутими, істеричними, з почуттям меншовартості, етично недозрілими, такими, що бояться приймати самостійні рішення та мати власну думку. У свою чергу лідери в багатьох сектах характеризуються авторитарністю, нарцисизмом, макіавелізмом, мають психопатичні риси;

— потреба надії. Потребу відчуття майбутності та прагнення включитися в майбутній новий світ, можна загально звести до розбудови надії на інший світ, інше сприйняття людства й історії. Секти досить часто звертаються до есхатології, причому нове, краще життя обіцяють лише обраним, тобто тим, які поділяють їхні погляди.

Якщо проаналізувати різноманітні мотиви виникнення нових релігійних рухів, то стає очевидним, що немає магічного засобу проти негативних аспектів діяльності сект.

Розвиток сект — це тривожне явище, якому слід протистояти, особливо у зв'язку з тим, що більшість з них мають виразно патологічний характер. Типовим прикладом є сатанисти, які розробили свою власну біблію, яка є повною протилежністю християнській. Вони пародіюють структуру Церкви, профанують Службу Божу. Сатанисти знищують усе, що добре, оскільки вважають, що не Бог, а сатана є володарем світу, і що його слід почитати через брутальність, розпусту, убивства й матеріальні розкоші.

Обов'язковою умовою протидії сектам є виразне усвідомлення
відмінностей між новими релігійними рухами й правдивим християнством,
хоча деколи нетолерантність, сектантські позиції та агресивний прозелітизм
зустрічаємо й серед віруючих християн у межах Церкви й релігійних общин.
Потрібно зразу ж відмітити, що протиставити сектантству можна лише
церковний дух, який формується в процесі побудови общин і під проводом
правдивого релігійного лідера. £

Секта впливає на окрему групу людей, а Церква є виховником цілих

народів. Унаслідок колективного тиску й нав'язування почуття вини, у секті
змінюється особистість людини, а в Церкві будується довіра й спільність у
Святому Дусі. Секта може руйнувати особистість, а в Церкві, незважаючи на
певні спотворення в її структурі, завжди зберігається універсальна святість
інституції. /'

До секти людина належить на підставі «вільного» приєднання. При вербуванні до секти її емісари демонструють доброзичливу позицію, однак способи контакту поступово перетворюються в щось на зразок контролю за думками через використання нівелюючих методів, якими переформовується поведінка. До Церкви людина входить завдяки таємничій ініціації. Церква існує, щоб змінити світ, а секта часто виступає проти світу й від нього самоізолюється. Через сан священства Церква передає надприродну Божу ласку, а секта концентрує увагу на впливовості лідера. Церква об'єктивізує розуміння депозиту віри, покликаючись на контекст постання Біблії і Традицій. Для засновників сект характерні суб'єктивність і арбітральність. Для сект характерні дуалістичні тенденції, тобто підкреслюється існування лише одного конститутивного елемента в світі (наприклад, сатанисти вважають, що ним є зло), а Церква пропонує інтегральне розуміння людської природи, що пережила падіння, але зазнала відкуплення.

Співставлення основних відмінностей між сектами й Церквою

узагальнені в таблиці 1.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: