Діяльність та особистість

Однією^ з важливих психологічних характеристик особистості є її активність, яка виявляється у формі пове­дінки та діяльності. Зв'язок між поведінкою, діяльністю й особистістю був найбільш чітко досліджений О. М. Ле-

онтьєвим, С. Л. Рубинштейном, Г. З< Костюком, В. bп Да­видовим та їхніми послідовниками. Так, О. М. Леонтьев основу особистості людини визначав як сукупність,,'І сус­пільних за своєю природою відношень до світу, що реалі­зуються діяльністю, точніше розмаїттям діяльностей осо­бистості. Тільки завдяки діяльності особистість стає суб'єк­том пізнання та перетворення об'єктивної дійсності Сукуп­ність діяльностей, що їх реалізує особистість, творить зв'яз­ки індивіда зі світом, і це стає основним параметром осо­бистості.

Другим важливим параметром особистості, за О. М. Ле-онтьєвим, є ступінь ієрархізованості мотивів діяльностей. Серед них виділяється головний мотив або життєва мета людини. Життєві мотиви людини можуть мати різний зміст і різну об'єктивну значущість, але саме вони психологічно творять для людини сенс і щастя життя. Вершина життєвого шляху людини досягається тоді, коли провідний мотив або мета підносять людину до розуміння загальнолюдських цінностей, поєднують її життя з життям людства, а не уособлюють її, відривають від загалу.

Одним із найважливіших положень діяльнісного підходу О. М. Леонтьева до особистості є визнання того факту, що особистість не може розвиватись у межах задоволення пот­реб. Однією з головних ознак розвитку особистості, самої суті особистості визнається її здатність до творчості, про­дуктивної діяльності, досягнення суспільне і особистісно значущих результатів.

О. М. Леонтьев стверджує, що справжня основа особис­тості людини лежить не тільки у закладеній у ній генетичній програмі, не в глибинах її природних задатків та впливів і навіть не в набутих нею навичках, знаннях та вміннях, а в тій «системі діяльностей», що реалізується цими знаннями і вміннями. Діяльність виступає як універсальна основа, нас­крізний вимір уявлення про особистість, який охоплює усі підструктури соціально-психолого-індивздуального виміру особистості

Г. С. Костюк вважає, що найбільш продуктивним у про­цесі розкриття психологічної проблеми особистості є підхщ, що спирається на аналіз її діяльності. Суспільні умови ви­значають психічні властивості особистості не самі по собі, а завдяки її діям, загалом — діяльності. Він робить дуже важ­ливий висновок про те, що структура особистості повинна розглядатися не лише в горизонтальному (діяльнкноМу),'•'*

й у вертикальному (соціально-психолого-індивідуальному) плані. Вона є дуже складним ієрархічним утворенням, до якого входять підструктури різної онтогенетичної давності, котрі включаються в загальну організацію особистості як «суб'єкта діяльності різних видів — спілкування, пізнання та праці. Ієрархічний характер, зокрема, мають її мотива­ційна сфера і операційна система». За поглядами Г. С. Кос-тюка, вертикальні соціально-психолого-індивідуальш влас­тивості особистості, що належать до різних підструкгур, ма­ють, незважаючи на розбіжності між ними, загальні гори­зонтальні діяльнісні риси. В процесі аналізу можна виділити структурні компоненти діяльності — мотиви, знання, за­соби дій тощо.

Узагальнюючи відповідні погляди П. К. Анохіна, М. О. Бернпггейна, Г, С. Костюка, О. М. Леонтьева, Ф. Лер-ша, О. Р. Лурії, С. Л. Рубінштейна, В. М. Русалова та інших дослідників, можна зазначити, що діяльність становить ба­зовий вимір багатоярусної структури особистості, який до­цільно диференціювати на такі головні компоненти діяль­ності, як потребнісно-мотиваційний, інформаційно-пізна­вальний, цілеутворююний, результативний, емоційно-чут­тєвий.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: