VI.6.2. Адекватність розуміння поведінки інших людей

У буденному житті люди здебільшого не знають справжньої причини поведінки іншої людини або знають її недостатньо. Тому через дефіцит інформації вони почина­ють приписувати іншим як причини поведінки, так і самі зразки її або якісь більш узагальнені характеристики. Це відбувається через збіг поведінки особи з яким-небудь ін­шим зразком минулого досвіду людини або на підставі пе­ренесення власних мотивів поведінки в аналогічній ситу­ації. Система засобів інтерпретування є одним із виявів пов­сякденної психології. У науковій психології це називається каузальною атрибуцією (від лат. causa — причина, atributio — наділяю).

Дослідження «буденних узагальнень», на які, часом не усвідомлюючи цього, спираються в повсякденному спілку­ванні люди, показали, що на підставі першого враження люди, які мали окуляри або високе чоло, сприймалися як розумій, старанні, такі, що заслуговують на довіру. Огрядні

чоловіки зрілого віку сприймалися як люди надійні, впев­нені у собі, як такі, що з відповідальністю ставляться до свого слова.

У кожної людини під час спілкування формуються за­гальні морально-естетичні вимоги до інших людей, а також конкретні еталони, що узагальнюють її бачення та оцінку інших людей. Такі еталони відрізняються від наукових по­нять. Формування еталонів відбувається під впливом сус­пільства, є здебільшого стихійним і неусвідомлюваним про­цесом.

Крім еталонів, що виконують при розумінні іншої лю­дини роль певних «мірок» і дають змогу «класифікувати» й «типізувати», можуть виявлятись і певні набори психоло­гічних властивостей, приписуваних тим особам, «клас» яких, як здається, установлений. Це явище приписування певної низки рис іншій людині через віднесення її за виділеними певними рисами до певного «класу» або групи людей пояс­нюється фактом «неусвідомленого структурування особис­тості» й має назву стереотипізації, а низка приписуваних психологічних рис названа «оцінними стереотипами».

Явище стереотипізації розгортається після встановлення належності людини до певної соціальної спільноти, визна­чення її соціального статусу, ролі та ін. Виявлення причет­ності іншої людини до відповідного «класу», типу, групи людей тягне за собою створення певної установки на по­дальшу фіксацію в людини певних властивостей. Установка може виникнути як на чуттєвому, так і на логічному рівні відображення. Дослідження школи О. Бодальова показали, що завдяки дії вербальної установки, що характеризує соці­ально-психологічну сутність людини, можна змінити думку суб'єкта (навіть на протилежну) про особистісні риси однієї і тієї самої людини (наприклад, при демонстрації фотогра­фічного зображення тієї самої людини у двох експеримен­тальних групах давалися різні вербальні установки: вчений І злочинець). Отже, установка може справляти регулюючий вплив на процес відображення і взаємодії.

На підставі дослідження явища каузальної атрибуції ви­діляють чотири основні засоби інтерпретації в процесі між-особистісного розуміння:

1) аналітичний, коли кожний з елементів зовнішності
пов'язується з конкретною психологічною властивістю осо­
бистості (високе чоло — розумна людина);

2) емоційний, коли особистісні властивості припису­
ються людині залежно від естетичної принадності її зовніш­
ності;

3) перцептивно-асоціативний, коли людині приписують­
ся властивості іншої людини, зовні на неї схожої;

4) соціально-асоціативний, коли людині приписуються
властивості того соціального типу, до якого вона віднесена
на підставі сприймання її зовнішності.

Однією з суттєвих ознак міжособистісного розуміння є його адекватність, під якою розуміють точність і об'єктив­ність відображення психічного образу іншої людини. Адек­ватність характеризує насамперед результат процесу між­особистісного розуміння і має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Проблема впливу віху та статі на точність сприймання і розуміння є складною і неоднозначною. Встановлено, що з віком збільшується обсяг понять та висновків, використову­ваних для характеристики інших людей. Жінки загалом точ­ніше відображають риси зовнішності, ніж чоловіки.

Дослідження особливостей зв'язку такого феномена, як «абстрактність — конкретність» мислення, з адекватністю сприймання людей визначило, що конкретність мислення веде до менш точного сприймання. Вивчення впливу схиль­ності до управління людьми на точність їх сприймання вия­вило, що особи, схильні до управління, більш адекватно сприймають та оцінюють інших людей. Люди, які більше сконцентровані на власному «Я», характеризуються низь­ким рівнем адекватності міжособистісного розуміння. Люди з високим рівнем нейротизму схильні до частих виявів не­рвового напруження та конфліктної поведінки, у них зни­жується точність сприймання. Неавторитарні суб'єкти точ­ніші в сприйманні й оцінці інших. Особам із спрощеною когнитивною структурою властива вища схильність до про­екції власних станів і нижча точність сприймання. Загалом простежується залежність адекватності міжособистісного розуміння від набутого соціального досвіду. Однак з віком збільшуються індивідуальні відмінності в інтерпретації по­ведінки інших людей.

Соціальний досвід потрібний, але його недостатньо для адекватного міжособистісного розуміння. Це дає підставу говорити про залежність точності пізнання окремих людей від певних «глобальних» рис та властивостей, таких як авто­ритарність, упевненість у собі, від системи індивідуальних цінностей і динаміки їхньої зміни, від почуття «соціальної дистанції», здатності до емпатії.

Існує думка, що здатність до більш точної інтерпретації породжується комплексом якостей. Адекватність досягаєть-

ся в межах певної групи спільнот, де передумовою взаємо­розуміння виступає спільність соціальних норм, атитюдів, стереотипів. В. Панфьоров підкреслює, що цінність людини як об'єкта міжособистісного розуміння визначається тими ЇЇ властивостями, які є значущими для людей, що спілкуються з нею. Тому процес інтерпретації розгортається на міжосо-бистісному рівні, але його зміст розкривається не з позиції суб'єктивних ставлень, а з позиції соціальної цінності пев­ної поведінки людини, яку ми сприймаємо, що можна роз­крити тільки на рівні стосунків «колектив — особистість».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: