ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку.Професіоналізація особистості студента, його професійне становлення і професійне зростання як фахівця, формування творчої, духовно багатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів, бажань, здібностей є одним із найголовніших завдань сучасної вищої школи. Шлихи професіоналізації особистості студентів: 1) Формальний шлях(виконання лише тих вимог і правил, які вимагають від студента викладачі, дирекція інституту, академічна група. Тут вдосконалюється лише показна форма поведінки і зовнішній прояв психічної діяльності, які перебувають під контролем. Результатом такої зовнішньозумовленої адаптації до вимог може бути те, що витончений ззовні інтелігент за відсутності соціального контролю «раптом» поводиться непрофесіонально, наприклад, як аморальна людина. Це відбувається тому, що спричинена психікою поведінка настільки пластична, адаптивна, багатоваріантна, що можуть змінюватися лише зовнішні форми поведінки без зміни її глибинної структури (розуму, почуттів, потреб та ін.). 2)Неформальний шлях, коли студент самостійно ставить мету самовдосконалення, що зачіпає глибинний пласт психіки - потреби, настанови, переконання, ідеали, у відповідності з якими повинен зійтися напрямок фундаментальної навчально-професійної діяльності. 3)Шлях, що пов'язаний із вузькою прагматичною спеціалізацією студента, і шлях підготовки широко освіченого фахівця (залучення його до різноманітних професійних і загальноосвітніх знань, до культури в усій її складності, багатоплановості і суперечливості). Кожен шлях професіоналізації особистості студента - це засіб, метод вирішення важливих життєвих і майбутніх професійних завдань. Основні напрями професіоналізації особистості студентів: 1) Особливості навчання у вищій школі вимагають від студента переконструювання всієї його пізнавальної діяльності. Навчальні завдання спрямовані одночасно і на розуміння матеріалу, і на його запам'ятання, і цілеспрямовану актуалізацію при вирішенні навчально-професійних завдань. Через це професіоналізуються всі пізнавальні процеси студента, відбувається їхнє спрямування на вирішення професійних завдань. Збагачується словник студента завдяки оволодінню професійним понятійним апаратом. У студентському віці відбувається становлення і суттєва зміна професійно-важливих складників мисленнєвих характеристик і професійних новоутворень (професійне самовизначення, професійна самосвідомість, професійний аспект «Я-концепції», професійна рефлексія та ін.). Майбутній фахівець із вищою освітою повинен оволодіти не тільки професійними ЗУН, а й виробити вміння самостійно виробляти засоби досягнення поставлених професійних завдань. 2)Навчання у ВНЗ повинно орієнтувати студента на розвиток професійних здібностей, творчого потенціалу. Студентський вік до того ж сенситивний для утворення професійних, світоглядних і громадянських якостей, для формування творчих. Професійної спрямованості набуває також особистість студента. Професійна спрямованість особистості передбачає розуміння і внутрішнє прийняття нею цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних із нею інтересів, настанов, переконань і поглядів.
9. Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика. Викладач ВНЗ виконує такі функції: • організаторську (керівник, провідник); -інформаційну (носій найновішої інформації); -трансформаційну (перетворення суспільне значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання); -орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структурузнань студента); -мобілізуючу(переведення об'єкту виховання у суб'єкт, самовиховання, саморуху, самоутвердження). Визначальним і найбільшим за об'ємом компонентом праці викладача є навчально-педагогічна діяльність. За своїм змістом навчальна робота у вищому навчальному закладі — це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, що включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності. З навчальною роботою тісно пов'язана навчально-методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення. Праця викладача вищого навчального закладу обов'язково передбачає організаційно-методичну роботу. Органічною частиною викладацької діяльності є робота щодо виховання студентів (контроль за самостійною роботою студентів, перевірку конспектів, колоквіуми, співбесіди, роботу куратора, виховну роботу в гуртожитках, проведення екскурсій тощо). Наукова робота. Компоненти науково-пед. діяльності: - пізнавальна функція(організація пізнав. діяльності студентів і своєї власної, самоосвіта);- проектувальна функція (планування пед. діяльності, визначення її мети і завдань);- організаторсько –практична (структурування лекцій і семінарських занять, вдосконалення і розробка нових методів);- комунікативна (педагогічна взаємодія у стосунках зы студентами, колегами, керівництвом);- діагностична фукція(використ. психолог-пед. Діагностики для вивчення особистості студента;- естетичний компонент (імідж викладача);- рефлексивний компонент (самопізнання, самооцінка, самоконтроль).
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|