Психологічні причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення.

-низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій;-недисциплінованість і неорганізованість;-несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність;-лінощі, пасування перед труднощами;-емоційна нестабільність і високий рівень тривожності;-відсутність самоідентифікації з роллю «студент»;-наявність прогалин у знаннях;-надання переваги відпочинку, веселощам тощо.

Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

-Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнаваль­ної діяльності студентів. -Підвищувати результативність організації са­мостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів. -Виховувати культуру мислення студентів. - Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можли­вості розвитку своїх потенційних сил. Найголовніше - не протиставляти себе відкрито освітній сис­темі, а самому додавати те, що вона дати не може.

19. Мотивація учіння студентів, її види та шляхи розвитку.

Мотиви учіння - це причини, що спонукають студента до навчання, його настанови (психологічне налаштування, готовність до пізнавальної діяльності та ін.), пізнавальні потреби й інтереси, які визначають цілеспря­мованість, наполегливість та інші вольові якості особистості студента.

Мотиви формуються в діяльності, а організовує цю діяльність викладач, ставлення ж студентів до цієї діяльності формуються в ній самій. До навчального матеріалу має бути позитивне ставлення, тобто предмет засвоєння повинен бути ціка­вим у своєму власному русі, пізнавальна активність спрямована на пере­борення шаблону у своїй діяльності.

Існують 2 групи мотивів: зовнішня (не пов*язані зісзмістом навчальної діяльності) та внутрішня (пов*язані зі змістом навчальної діяльності та потребою у нових знаннях) мотивації.

При зовнішній мотивації у студентів виявляється споживацьке став­лення до учіння, навчальний матеріал засвоюється (запам'ятовується) для близької цілі (відповісти на семінарі, скласти залік) і після відтво­рення швидко забувається. При внутрішній мотивації навчально-профе­сійної діяльності у студента на першому місці - професійні та пізнаваль­ні інтереси.

Внутрішньомотивовані студенти більше «занурені», залучені до на­вчального процесу. Вони характеризуються мотивацією самовизначеної навчальної діяльності: більш активні, свідомі, довільні в плануванні сво­го учіння. Такі студенти приділяють однакову увагу як загальноосвітнім, так і вузькопрофесійним предметам. Вони більше орієнтовані на процес і результат навчально-професійної діяльності, ніж на зовнішні чинники (наприклад, педагогічне оцінювання).

Зовнішньомотивовані студенти не такі самостійні й довільні в органі­зації процесу навчання, менше «занурені» в навчальну діяльність. їхню активність спричиняють не стільки пізнавальні або професійні мотиви, скільки зовнішні щодо процесу і результату навчальної діяльності чин­ники (наприклад, одержати стипендію). Зовнішніми щодо навчальної ді­яльності студента є численні прагматичні мотиви (відтермінування від армії, майбутнє працевлаштування тощо).

Щляхи розвитку професійної митивації:

-заохочення;-ознайомлення студентів з майбутньою проф.діял.та вимогами до неї;-пов*язувати теорію з практикою;-підтримувати рівень допитливості через запитання, задачі;-підвищення самооцінки студента;-навчання повинно проводитися на оптимальному рівні складності.

20. Психологічний аналіз самостійної роботи студента у процесі навчально-професійної діяльності.

Самостійність навчання може розглядатися у двох аспектах: 1. самостійнвсть під час навч-проф діяльності. 2. застосування знань на практиці.

Самостійність під час навч-проф діяльності розглядається через пізнавальну активність. Пізнавальна А може бути трьох рівнів: 1-відтворювана А- характеризується бажанням студента запам*ятати та застосувати за певним зразком. 2- інтерпретувальна А- визначається прагненням студента усвідомити навчальний матеріал, пов*язати його з раніше засвоєним, оволодіти способами застосування знань у нових умовах. 3- творчий рівень А- характеризується бажанням особистості шукати нове, невідоме, знаходити нові способи розв*язання вже відомих задач.

Для розвитку самостійності студентів потрібно формувати в них такі вміння:

-усвідомлювати і внутрішньо приймати цілі та завдання самостійної навчальної роботи;-планувати послідовність виконання навчальних завдань, визначати і систематизувати розумові та практичні дії (методи і засоби), які необ­хідні для цього;-організувати своє учіння, мобілізувати наявні ресурси для розв'язання поставленого навчального завдання;-самостійно контролювати свої дії, зіставляючи їх із метою; якщо є по­треба, то потрібно узгоджувати їх між собою, коригувати, уточнювати й регулювати їхнє застосування-оцінити результати своєї самостійної навчальної роботи та визначити подальші її перспективи;-налагодити зв'язок із викладачем для отримання необхідної консуль­тації, контролю і оцінки досягнутих результатів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: