Религия в современной Японии.

⇐ Предыдущая 26 27 28 29 303132 33 34 35 Следующая ⇒

В современной жизни Японии религиозность проявляется главным образом в соблюдении традиционных обрядов, особенно домашних. Публичные религиозные церемонии привлекают многих, но отчасти лишь как развлечение и интересное зрелище.

Синтоїзм (31 млн віруючих). У перекладі з японської мови "синто" означає"шлях богів". Японія у багатьох відношеннях є країною унікальною. Всіпоширені в ній релігійні течії" мають відбиток взаємо-запозичення івзаємовпливу. Традиційна релігія японців, яка зараз співіснує в Японії з буддизмом,конфуціанством та християнством. Син-то (букв. - шлях богів) берепочаток у VI-VIII ст. н. е. У центрі культу - Аматерасу, сонячна богиня, ім'я якої означає "та, щоосвітлює небо", від неї починали свій родовід японські імператори.Важливою особливістю синтоїзму є специфічний культ предків (камі), якихтреба вшановувати не тільки з поваги і вдячності, а й з побоювання, щобвони не наробили лиха нащадкам. Також існує культ "чистоти", що розуміється і як фізична, і як духовна,з цим культом пов'язані обряди очищення. Співіснування синтоїзму передусім із буддизмом привели до розділуфункцій цих релігій в житті японського суспільства. Домашні обряди, атакож ті, що пов'язані зі шлюбом і народженням дитини, - це сферапіклування синтоїзму, а поховальний культ - буддизму. Процес формування реліїійних уявлень японського народу розпочався ще засивої давнини, ставши складовою частиною загального процесу культурноговзаємовпливу населення Японських островів і азіатського материка. Види синтоїзму: Храмовий синтоїзм Сектантський синтоїзм · Фусо · Дзікко · Ідзумо оясіро · Сінто тайсей · Сінсю · Онтаке · Сінрі · Куродзумі · Місогі · Сінто тань · Сінто сюсей-ха · Омото · Конко Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені у творах "Кодзікі" і"Ніхонсьокі". їхня поява знаменувала собою пік стародавньої офіційноїрелігії. В міфах розповідається про створення світу. Першим божеством,яке виділилося із загального хаосу, був Аміно Міканусі. Однак ім'я цьогобожества згадується один раз у "Кодзікі" і зовсім не згадується у"Ніхонсьокі". По суті, створення світу, за міфами, розпочинається зпоявою подружньої пари Ідзанагі та Ідзанамі, які породили Японськіострови і багато божеств. Після смерті Ідзанамі, що загинула принародженні божественного вогню, засмучений Ідзанагі рушив за дружиною до країни мертвих, але втік звідти, злякавшись скверни. Щобпозбавитися її, він здійснив обряд очищення, в ході якого народив великукількість богів. Коли він робив омивання обличчя, з його лівого оканародилася богиня сонця Аматера-су, з правого — бог місяця Цукийомі, зноса — бог вітру і бурі Сусаное. Тимчасом як Аматерасу й Цукийомі діялиза велінням батька, Сусаное не підкорився йому і, замість того, щобвступити у володіння "рівниною океану", почав плакати. Увідповідь на запитання Ідзанагі про причину плачу Сусаное заявив, що бажає відправитись до країни мертвих до своєї матері Ідзанамі. Цявідповідь так розгнівала Ідзанагі, що він прогнав Сусаное. Останній піднявся в Небесну країну для того, щоб попрощатись зАматерасу, але так розлютувався, що вчинив багато неподобств, тобтоздійснив вчинки, які в давнину вважалися тяжким злочином. ОбраженаАматерасу сховалася у небесній печері, і весь світ опинився в темряві.Боги суворо осудили Сусаное за його вчинки і навічно вигнали з Небесноїкраїни.Сусаное спустився на землю, де зіткнувся з вось-миголовим драконом,переміг його і з його хвоста зробив чудовий меч, який підніс Аматерасуна знак примирення. Лише після цього Аматерасу визнала, що настав часнаправити на землю свого представника.Після деяких невдалих спроб підкорити землю владі небесних богів вибірАматерасу впав на її божественного онука Нінігі. Аматерасу вручила йому"божественні реліквії" — дзеркало і меч, яшмові підвіски і ратище.Першим правителем країни, згідно з міфом, був Дзімму, котрий перед тим,як вступити на престол, породичався з нащадками Сусаное. В міфі Дзімму еперсонажем, необхідим для того, щоб зв'язати епоху богів з епохою земнихправителів і обгрунтувати божественне походження останніх.На міфах, зібраних у "Кодзікі" і "Ніхонсьокі", грунтувався релігійний престиж правителів країни,які постійно посилалися на своє походження від верховного божества Аматерасу. Імператор вважався продовженням Аматерасу в часі, "сином небес", "богом в людському обличчі".У V ст. до Японії проник буддизм. Обидві релігії, співіснуючи,взаємодоповнювалися. Місцеві культи відображали інтереси общин, клану іводночас були байдужі до духовних запитів особи.Буддизм заповнив цей вакуум, причому важливу роль тут відіграла ідеякарми — особистої розплати за здійснені вчинки. Більш того, буддизм внісвідсутню в уявленнях давніх японців концепцію відродження у потойбічномусвіті, порятунку в раю Будди. Саме буддизм з часом здобув найбільшупопулярність, вніс у японське суспільство етичні поняття, відсутні вмісцевих культах.Слід мати на увазі, що, незважаючи на активний процес синто-буддійськогосинкретизму, буддизм ще не став релігією всього японського народу. Йоговплив поширювався головним чином на імператорський двір та йогооточення.Серйозною перешкодою поширенню буддизму серед народу була складністьйого догм. Для усунення цього бар'єра необхідно було спростити якдогматику, так і обрядовість буддизму, зробивши їх доступними дляшироких верств. У зв'язку з тим, що буддизму чинили опір старі школи,які прагнули зберегти вплив на віруючих, виникло ряд нових перешкод.Загроза монгольської навали викликала піднесення національної свідомостіяпонців і змусила їх звернутися до місцевих богів як до заступників.Короткий час реставрації імператорської влади супроводжувався посиленнямінтересу до синтоїської міфології. Так робилися перші спроби створитидогматику синто, зокрема культу ісе-дзингу.Каноном ісе-дзингу вважають "П'ятикнижжя синто", "Синто-гобусе".Священнослужителі твердили, що воно було ^складене у VIII ст.,приписуючи авторство окремих його частин відомим буддійським их його частин відомим буддійськимпроповідникам того часу.Одним з найважливіших документів, у яких втілене "все синто", є "Запискипро закони спадковості божественних марновірств", написані К. Тика-фуса(1293-1354 рр.).У XIII—XVI ст. релігія синто все ще перебувала у залежності відбуддизму. Синтоїські святилища значно поступалися буддійським храмам нелише своєю економічною могутністю, а й політичним впливом.Синтобуддійський синтез залишався найхарактернішою рисою релігійногожиття. Проте у межах синтезу цих двох релігій склалась власна догматика— синто.Після 1867—1868 рр., тобто після незавершеної буржуазної революції, щозберегла монархістський режим, політика уряду в галузі релігіїпідпорядковувалася завданню зміцнення свого панування. Ніколи ще вісторії Японії релігійна ідеологія не була так тісно пов'язана зполітикою держави. По суті, було утворено нову релігію — державне синто.Процес перетворення синто у державну релігію супроводжувався всілякимиутисками. Головний удар уряду був спрямований на буддизм, аби підірватийого вплив і піднести престиж святилищ. Сигналом початку гоніння протибуддизму і буддійського духовенства стало опублікування 28 березня 1868р. указу про поділ синто і буддизму. Указ передбачав припиненнядіяльності буддійських священиків, які відправляли обряди в святилищах,вилучення у них зображень будд і бодхисатв, а також буддійськихкультових предметів.Синтоїзм став офіційною державною ідеологією, а отже, і нормою моралі такодексом честі. На син-тоїські принципи спиралися імператори, яківідродили і значно підсилили культ богині Аматерасу: не тільки вголовних храмах, а й у кожному домашньому вівтарі японця (камідан)віднині повинно було знаходитися зображення богині, що перетворилася усимвол японського націоналізму. Синтоїські норми лягли в основупатріотизму і відданості імператору (не вітчизні, а особі) японськихсамураїв, з рядів яких під час другої світової війни черпались кадрисамовбивць — камікадзе. Офіційно японська пропаганда в своїхнаціоналістичних претензіях спиралася на стародавні синтоїські міфи простворення світу, про те, що велика Японія покликана створити "ВеликуАзію" і реалізувати принцип "вісім кутів під однією покрівлею", тобтооб'єднання світу під владою Японії і японського імператора, нащадкабогині Аматерасу.Розгром Японії у другій світовій війні привів до занепаду синтоїзму якдержавної ідеології, котра виховала мілітаризм і націоналізм, культімператора і "великої Японії". Проте синтоїзм не зник, але дужезмінився. Культ богині Аматерасу став приватною справою японськогоімператора й осіб, що його оточували, а відтак державний сенс поступовозник. Різко впало і значення культу аристократичних порядків,генеалогічних ліній, патріотичних традицій самурайства.За нових умов повоєнної Японії релігія синто фактично втратила своєзначення: позбавлена державної опіки, вона пережила глибоку кризу. Передсинтоїським духовенством гостро постало питання щодо подальшої долісинто. Синтоїські священнослужителі повинні були змиритися з думкою стосовно того, що віднині синто може існувати лише як одна з релігійнихорганізацій поряд з іншими релігіями. З лютого 1946 р. вищі представникисинтоїського духовенства утворили Асоціацію синтоїських святилищ(Дзіндзя хонте), до якої увійшли і кілька громадських організаційсинтоїського гатунку.

⇐ Предыдущая 26 27 28 29 303132 33 34 35 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных