Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість

Даосизм як одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю виник приблизно одночасно з конфуціанст­вом (VII ст. до н.е.), а як цілісна релігійно-філософська система склався в IV—III ст. до н.е. Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи («Стара ди­тина»), хоч багато синологів (китаєзнавців) сумніваються, що така особа існувала насправді. За легендою, мати носи­ла його кілька десятків років, народивши старим. «Цзи», щоправда, означає і «філософ». Особливості релігійно-філософської системи даосиз­му. У релігійно-філрсофській системі даосизму окресли лося дві тенденції: філософська, що згодом розвинулася в неодасизм, і релігійна, що охоплювала алхімію, демоноло­гію, лікувальну практику. Провідна ідея його полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо під­коряються не Небу, а всезагальному закону — дао — не­видимому, всюдисущому закону природи, суспільства, по­ведінки людини, який є невіддільним від матеріального світу, управляє ним. Дао є об'єктивною силою. Порушення його вносить дисгармонію. Особливо це помітно в житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао. Дао — не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао ніхто не створював, навпаки — воно першо­джерело всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Дао при­сутнє всюди і у всьому. Це — загальний закон природи, джерело матеріального і духовного буття. Його неможливо сприймати безпосередньо, воно поза відчуттями людини. Тому все, що людина відчуває, — це не дао, а лише його вияв. Пізнання дао може бути дано тільки самим дао. Людині важливо зрозуміти сутність дао. Оскільки воно спершу існувало абсолютно, але не виразно, а з певного часу його сутність розкрита для людей мислителями, вони му­сять пізнати дао і жити відповідно до його вимог. Так буде добре і для людей, і для держави. У політичному сенсі дао є вищим законом управління державою. Воно є і найви­щим моральним законом, основою моральності людини. Пізнання дао відбувається через наслідки його дій, що виявляються через доброчесність. Там, де вона є, діє дао; хто доброчесний, той виконує закон дао. Внаслідок пізнання дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злит­тя її з природою. Все ненормальне, що виявляється в при­роді (посуха, повені, непогода тощо), є наслідком порушення її гармонії. Несправедливість, суспільний розлад — теж по­рушення гармонії, але в суспільстві. Усунути їх можна тіль­ки внаслідок дії дао. Втручання людини у світову гармо­нію неприпустиме. Вона повинна дотримуватися принци­пу «недіяння». Тому даосизм схвалює пустельництво, пасивне життя, яке віддає людину владі стихійного розвит­ку подій. Людина, яка спромоглася з'єднатися з дао, може перемогти смерть. Таким є даоське вчення про безсмертя. Даосизм тривалий час фігурував лише як філософсь­ка концепція. Ідея дао більш-менш точно відображала все-загальний зв'язок явищ і предметів об'єктивного світу, наблизилась до розуміння причинності, закономірностей віту. Але дао тлумачили і як духовну першооснову ре­чей. Тому філософію даосизму не можна віднести ні до матеріалізму, ні до ідеалізму. Невиразною в даосизмі є й ідея надприродного. Тому він для сучасників Лао-цзи релігією не був, став нею через 500 років після смерті Лао-цзи. Даосизм як релігія — зовсім інша сутність, ніж філософський даосизм. Перетворившись на релігію, він виробив свою анімістичну систему, міфоло­гію, розбудував фетишизм і магію на основі культової прак­тики, яку використовувало конфуціанство. Вищим божеством даосизму є нефритовий імператор Юй-хуан. Він, за міфологією, добровільно залишив престол, став пустельником, допомагав в усьому людям, а потім перетворився на нефритового імператора, який володіє ра­єм і пеклом. Юй-хуан стежить за дотриманням справед­ливості, чинить суд над усіма. Все, до чого доторкнувся він і його послідовники, є безсмертним, священним. Важливою в лаоському пантеоні є богиня Західного не­ба Сіван-му, яка проживає в палаці в горах Куньлунь, на краю світу, де нема життя. Вона володіє персиковими са­дами, що дають плоди раз на три тисячі років. Це — пло­ди безсмертя. Всі, хто перебуває в її палаці, — безсмертні. Сіван-му уособлює жіноче начало — інь, її чоловік — князь Сходу Дун Ванчун — ян. У Сіван-му раз на рік збираються боги, щоб пригощатися персиками безсмертя. Ідея безсмертя і вічної молодості, довголіття є однією із стрижневих у даоському віровченні. Людина вважається об'єктом впливу 33 тисяч духів, який потрібно скерувати на довголіття. Цьому служать численні талісмани, замовляння, ворожіння, а також спе­ціальні фізичні вправи, системи дихання, норми харчуван­ня, які містять раціональний досвід. Безсмертя теж є темою даоської міфології. У ній ідеть­ся про безсмертних святих, земне життя яких було спов­нене дивами. Вони знали магічні засоби безсмертя, таємні формули і заклинання, що й забезпечило їм перетворення на вічних духів. Особливості культу в даосизмі. Даосизм активно вза­ємодіяв із примітивними народними віруваннями, їх ма­гічною практикою, обрядами ворожінь і заклинань, нада­вав своєму релігійному культові практичного характеру, що стимулювало його перетворення з філософського вчен­ня на релігійне. З проникненням у Китай буддизму даосизм запози­чив у нього багато елементів культу: врочисті богослужіння, ведичні храми, духовенство й чернецтво. Він набув певної організаційної системи і став церквою. Пантеон даосизму налічує тисячі безсмертних духів, героїв місце­вих культів та ін. Якщо конфуціанський культ здебільшого був родин­ним, домашнім, то лаоський вимагав кваліфікованих слу­жителів його, спеціальних місць для ритуалів. Духовенст­во внаслідок тривалого навчання здобувало ґрунтовну ду­ховну освіту, медичні та інші знання, володіло засобами психологічного впливу на людей. Хоч нижче духовенство, будучи далеким від лаоського богослов'я, здійснювало культову практику на рівні ремесла, централізованої церковної організації у даосизмі немає. Оскільки панівною релігією в Китаї було конфуціанст­во, до даосизму офіційне ставлення в різні часи було різ­ним. Він знав і державну підтримку, і гоніння. Був він й офіційною ідеологією кількох династій. Нерідко служив платформою таємних сил, що виступали проти існуючих суспільних порядків. Безсумнівним є його вплив на розви­ток філософського мислення, духовного життя Китаю. Громади даосів діють у різних країнах світу, є вони і в Україні, зокрема в Києві.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: