І. Предмет вікової і педагогічної психології

Духнович Олександр Васильович (1803 - 1865) - український орга­нізатор народної освіти, віддавав моральному вихованню провідну роль, закликав виховувати в дитині гуманізм, почуття власної гідності, пра­цьовитість, дисциплінованість, чесність, порядність, доброзичливість, правдивість, щирість, милосердя тощо. Він вважав, що розвиток люди­ни великою мірою забезпечує вільна праця. Тому першочергове завдання сім'ї і школи - трудове виховання дітей, що дасть змогу виростити з них справжніх громадян суспільства.

Український мислитель і письменник Микола Васильович Гоголь (1809 — 1852) дотримувався гуманістичних ідей про навчання, виховання і розвиток підростаючої особистості. Учитель, на його думку, має знайти ключ до «живих душ» дітей. Цей ключ він має шукати у власній душі. У листах до матері М. Гоголь описав свої згадки про дитячі роки, прояви егоцентризму у своєму дитинстві тощо.

Маркіян Шашкевич (18П - 1843) - український письменник-просві-титель, протестував проти покарання учнів за вживання рідної україн­ської мови. Він вважав, що головним у виховані має бути вміння вчителя «запалити у серцях вогонь, який хіба що згасне у могилі». Відстоював ідею морального виховання.

Прогресивний російський мислитель Олександр Іванович Герцен (1812- 1870) обстоював розуміння обумовленості психічного розвитку дітей, їх вікових та індивідуальних особливостей для успішного навчан­ня й виховання, для формування позитивних моральних якостей.

Дослідники історії психології відзначають, що виникнення й розвиток вікової психології припадає на другу половину XIX ст. і на XX ст. Отже, тільки у другій половині XIX ст. вікова психологія почала складатись як спеціальна галузь психологічної науки. Ґрунт для цього був підготовле­ний у минулому.

Український психолог і педагог Панфілій Данилович Юркевич (1826 -1874) продовжував розвивати раніше започатковані ідеї гуманізму у ви­хованні підростаючої особистості. Так, Юркевич писав, що увага і лю­бовне ставлення до дітей мають бути «провідною зіркою для виховате­ля». Виховний вплив має будуватися на розумовій і моральній зверхності вихователя, а не на придушенні особистості дитини шляхом покарання. Слухняність дитини має досягатись не острахом, а любов'ю. Педагогі­ка, на його думку, має базуватись на всебічних спостереженнях над пси­хічними проявами підростаючої особистості і суттєвих законах розвитку людської природи, як складових теорій. Педагог, як і лікар, має керува­тись теорією і не може покладатись на свій власний обмежений досвід.

Юркевичу належить ряд важливих думок про розвиток психіки ди­тини. Так, він зазначав, що для дитячої психіки характерна надзвичайна ніжність і нестійкість. У дитячому віці особливо яскраво проявляється

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: