І. Предмет віково? і педагогічної психології

Грегор в 1915 р. встановив, що у дітей є шість типів визначень тер­мінів: 1) суто словесні; 2) мовленнєво-рухові реакції; 4) репродукція по­чутого чи заученого; 4) вказівка на мету чи призначення; 5) визначення за допомогою абстрактних понять; 6) логічне повноцінне визначення. На основі даних Грегора В. Штерн виділив вікові ступені. В 9 років діти визначають конкретні поняття, у 12 років - досягають напівабстрактних понять (община, начальство тощо), у 13 років - досягають визначення абстрактних понять у галузі логіки, етики тощо.

Видатний український вчений, мислитель, перший президент Укра­їнської академії наук В.І. Вернадський вважав, що розвиток особистості, цикл життя людини слід розглядати у контексті взаємодії природи і сус­пільства. Особливу увагу тут, на його думку, слід звертати на ноосферу як вищу стадію розвитку біосфери. Людська особистість може розвиватись лише за умов розумної організації взаємодії суспільства і природи.

Жене П'єр (1859 - 1947) - французький психолог, який у 1920 р. ство­рив оригінальну загальнопсихологічну концепцію, у якій центральне місце займало поняття "дія". Він вважав, що психічні процеси людини є результатом інтеріорізації зовнішніх практичних дій. Ця концепція мала значний вплив на праці Ж. Піаже, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна та інших.

Американський психолог і педагог Джекон Дьюі (1859 - 1950) у 1885 р. запропонував діяльнісний підхід у навчанні. Діяльнісний підхід у розумінні Д. Дьюі був пов'язаний із такими положеннями: 1) навчан­ня через діяльність; 2) у навчанні враховувати інтереси учнів; 3) навча­ти думати і діяти; 4) здобувати знання на основі подолання труднощів; 5) пов'язувати навчання з вільною творчою роботою і співпрацею; 6) учень має одержувати навчальну інформацію лише тоді, коли вона йому необ­хідна для розв'язання практичних задач; 7) мета навчання - не підготовка до професії чи засвоєння певних знань, а розвиток активності учнів.

У працях американських психологів Джеймс Марк Д. Болдуїна (1861-1934) і А. Чемберлена є дані про психічний розвиток дитини, зокрема про особливості рухів, сприймань, ігор, наслідувань, навіювань, оцінок, по­чуттів. У нього є дані про явище соромливості у дітей. Соромливість, за­значав він, пересічно розпочинається на першому році життя. Він описав прояви соромливості та відчуттів і сприймань на деяких етапах розвитку дитини. За спостереженням Д. Болдуїна, його 9-місячна донька віддава­ла перевагу блакитному, червоному, зеленому і коричневому кольорам. Проте такий висновок він зробив лише на основі спостережень за однією дитиною. Англійський психолог У. Уїнч провів аналогічні спостережен­ня на 2000 дітей віком від 7 до 15 років. За його даними, на вибір кольо­ру впливали вік і стать дитини. Семирічні англійські хлопчики надава­ли перевагу пересічно червоному, потім жовтому кольору. Старші діти

Зо

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: