Психоаналітичні теорії дитячого розвитку

а) динамічна концепція сексуального розвитку 3. Фройда

Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зво­дяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідоз-ної чи сексуальної енергії. Психоаналітичні стадії психічного розвитку - це стадії психічного генезу протягом життя дитини, в яких відображено розвиток трьох основних компонентів особистості: «Воно», «Я», «Над-Я» та їх взаємовплив.

Оральна (аутоеротична) стадія (0-1 рік) характеризується тим, що основним джерелом задоволення є харчування. Вона включає дві фази: ранню (0-6 міс.) та пізню (6-12 міс.) і характеризується двома послідов­ними лібідозними діями: смоктання та укус. Провідною ерогенною зо­ною на цій стадії є рот. Якщо в перші місяці свого життя дитина не відді­ляє своїх відчуттів від об'єкта, то в другій половині першого року життя у дитини починають формуватись перші уявлення про інші об'єкти (і, в першу чергу, про матір), як незалежні від нього. Мати сприймається як об'єкт, який може захистити від зовнішнього світу і дитина проявляє не­вдоволення та тривожність, коли її довго немає поряд. Біологічний зв'я­зок з матір'ю породжує потребу в любові, яка живе в людині все життя.

У новонародженої дитини ще немає «Я», воно поступово диференці­юється від її «Воно» під впливом зовнішнього світу у зв'язку із задово­ленням чи незадоволенням своїх оральних потреб. Не маючи достатнього їх задоволення, дитина шукає заміщення і не може перейти на наступну стадію генетичного розвитку. Вже на цій стадії, як вважав 3. Фройд, діти поділяються на оптимістів та песимістів і можуть проявляти жадібність, вимогливість, невдоволення як риси майбутньої особистості.

Анальна стадія (1-3 роки) характеризується переміщенням дитячої сексуальності в область ануса у зв'язку з оволодінням функціями виді­лення, дефекації, утворенням «Я», яке здатне контролювати імпульси «Воно» та «Над-Я» як частини «Я», де закладаються заборони та вимоги

дорослих до поведінки дитини. Залежно від ставлення дитини до тілес­них, природних функцій, якими вона оволодіває, у неї розвиваються такі риси, як акуратність, точність або ж впертість, агресивність, замкнутість та ін.

Фаллічна стадія (3-5 років) - це найвищий рівень дитячої сексуаль­ності, на якому діти зосереджені на генітальних органах та відчувають потяг до інших дорослих і, перш за все, до батьків. Це, за висловом 3. Фройда, Едіпів комплекс у хлопчиків (потяг до матері) та комплекс Елек-три у дівчаток (потяг до батька). Звільнення від цього комплексу та утво­рення «Над-Я» відбувається в кінці цієї стадії, що відіграє значну роль у психічному розвитку дитини. До п'яти років у дитини уже сформовані основні структури особистості, головну серед яких відіграє «Я», яке бо­реться з потягами «Воно» та заборонами «Над-Я», закладається раціо­нальне мислення, самоспостереження, розсудливість.

У латентній стадії (5-12 років) «Я» вже повністю контролює потре­би «Воно», статевий інтерес знижується, енергія лібідо переноситься на засвоєння загальнолюдського досвіду та встановлення дружніх стосунків з ровесниками та дорослими.

На генітальній стадії (12-18 років) дитячі сексуальні прагнення знову повертаються і підліток прагне до нормального сексуального спіл­кування. Та якщо з якихось причин воно ускладнюється, спостерігається регресія на одну з попередніх стадій, може виникнути, наприклад, Едіпів комплекс у формі гомосексуальності. «Я» бореться з «Воно», використо­вуючи такі механізми психологічного захисту, як аскетизм та інтелектуа­лізація, які допомагають загальмувати потяги.

Механізм сублімації, за 3. Фройдом, забезпечує нормальний розвиток та безконфліктну взаємодію «Воно», «Я», та «Над-Я».

Основна цінність теорії 3. Фройда полягає у виявленні значення для розвитку дитини інших людей.

Психоаналіз 3. Фройда отримав свій розвиток в роботах його донь­ки А. Фройд, які висвітлюють закономірності розвитку дитини, трудно­щі в навчанні та вихованні, природу та чинники порушень нормально­го розвитку. Кожна фаза, на думку А. Фройд, є результатом розв'язання конфлікту між внутрішніми інстинктивними потягами та вимогами ото­чення. Нормальний розвиток дитини відбувається стрибкоподібно з про­гресивними і регресивними процесами, і є процесом поступової соціалі­зації, переходом від принципу задоволення до принципу реальності.

б) епігенетична теорія розвитку особистості £. Еріксона

Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідно 3. Фройду, розро­бив психоісторичну теорію розвитку особистості з врахуванням конкрет­ного культурного середовища. На його думку, кожній стадії відповідає очікування даного суспільства, яке індивід може виправдовувати чи не

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: