Теорія соціального научіння

Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми сус­пільства, тобто як відбувається її соціалізація.

Соціалізація - це процес входження дитини в суспільство, її станов­лення повноцінним його членом.

Прихильники цієї теорії стверджують, що всі індивідуальні відмін­ності в розвитку дитини є результатом научіння.

Теорія соціального научіння розробляється трьома поколіннями вче­них. Представники першого - Н. Міллер та Дж. Доллард - трансформу­вали ідеї 3. Фройда, замінивши принцип задоволення принципом підкрі­плення, під яким вони розуміють усе, що стимулює повторення раніше виниклої реакції. Научіння - це підсилення зв'язку між основним сти­мулом і відповіддю, яка виникає завдяки підкріпленню. Будь-якої форми поведінки можна набути через наслідування.

Завдання батьків вони вбачали в соціалізації дітей, в підготовці їх до життя, і особливу роль у цьому процесі відіграє мати, яка подає перший приклад людських стосунків.

Стосунки між батьками і дітьми в рамках цієї концепції вивчав аме­риканський психолог Р. Сіре. Він вважав, що природу дитячого розвитку визначає практика дитячого виховання.

Р. Сіре виділяє три фази розвитку дитини:

- фаза рудиментарної поведінки, - базується на вроджених потребах та
научінні в перші місяці життя;

- фаза первинних мотиваційних систем - научіння в сім'ї (основна фа­
за соціалізації);

- фаза вторинних мотиваційних систем - научіння поза сім'єю у зв'яз­
ку зі вступом до школи.

Центральним компонентом научіння в першій фазі Р. Сіре вважає пси­хологічну залежність, яка проявляється тим, що дитина боїться бути одна і прагне привернути до себе увагу. Залежність є складною мотиваційною системою, яка не вроджена, а формується і є ефективним методом вихо­вання у дитини правил соціального життя. В результаті взаємодії дитини з матір'ю виробляються такі вторинні підкріплення, як посмішка, дотик, слова та відповідна реакція на них, а також соціальні очікування. І дити­на, і мати відповідають на позу, посмішку, тембр голосу саме тими реак­ціями, які відповідають очікуванням іншого. Засвоюючи елементарні ро­льові функції, дитина своєю поведінкою стимулює маму до певних дій.

На розвиток дитини впливає також соціальне середовище. В це понят­тя Р. Сіре включає стать дитини, становище в сім'ї, рівень освіти батьків, психологічний клімат у сім'ї. Він стверджує, що ймовірність здорового розвитку дитини вища, якщо мати задоволена життям.

Таким чином, перша фаза розвитку дитини зв'язує біологічну спадко­вість новонародженого з його довкіллям, вводить немовля в навколиш­нє середовище та є основою для розширення його взаємодії з зовнішнім світом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: